росія здійснює відчайдушні спроби завадити рішенню США та решти країн заходу щодо дозволу Україні використовувати західну зброю для ударів по території ворога. При цьому, йде спроба переконати в цьому навіть в умовах, коли атаки на Харківщині, зокрема – удари по цивільних гіпермаркетах, можна було упередити або хоча б ускладнити за наявності такого дозволу.
В хід йде і “важка інформаційна зброя” у вигляді публікацій в авторитетних закордонних ЗМІ, залучення популярних спікерів тощо. Наприклад, стаття в The Washington Post про «занепокоєння» у Вашингтоні з приводу ударів по російських РЛС.
Активізація почалася після серії успішних ударів по російських радіолокаційних станціях. Абсолютно за тією ж схемою, як і після ураження російських НПЗ, а до цього – всіх асиметричних дій Сил оборони України, почалися розмови про перехід вже “останніх червоних ліній”. Хоча ворога дійсно непокоїть вразливість військових об’єктів, що входять в систему ядерного стримування рф, перед ударами українськими безпілотниками, на загал виносяться зовсім інші наративи. Наприклад, в шоу Такера Карлсона засновник ПВК Academy (Blackwater) Ерік Принс фактично заявив про те, що американська конвенційна зброя програє російській. На внутрішньоамериканську та російську аудиторії.
Але, якщо б це було так – то чи повторювали би постійно путін та його оточення ядерні погрози? Чи проводили б ці ядерні навчання та чи розміщували б ТЯО в Білорусі?
Зрозуміло, що перш за все українські атаки (як, наприклад, крайній удар ГУР МОУ по РЛС в Орську) реально висміюють “червоні лінії”, які малює ворог. Реально, на фоні постійних погроз ядерною зброєю удари по об’єктах росії, що складають так званий «ядерний щит», не призвели до «страшної» відповіді з боку країни-агресора. Тобто, це ще раз підкреслює «фальшивість» ядерного шантажу росії. Як, якщо пригадати, і обіцянки помсти за “теракт в Крокус-Сіті”.
Погрози без реальних дій – фактично фірмовий почерк кремля. І щоб зберегти бодай-якусь їх реалістичність, кремль змушений підвищувати їх градус і навіть вдаватися до кривавих провокацій, вбиваючи власних громадян. Що є фірмовим почерком фсб ще з 2000-х.
А удари України по російським РЛС – раціональні та обґрунтовані. Це обладнання, особливо – радіолокаційні системи загоризонтного виявлення є досить складним, яке легко вивести з ладу, однак вкрай складно відновити. Відповідно такі атаки суттєво і на довго зменшують спроможності ворога у сфері радіолокаційної розвідки. Зокрема, над територією України і ТОТ.
І саме тому в західній пресі з’являються матеріали, які закликають припинити ці дії. З відомим наративом про “новий етап ескалації”. І зрозумілою метою – негативно вплинути на рішення США та колективного Заходу щодо дозволу Україні бити по території рф високоточним іноземним озброєнням.
Звідки беруться такі наративи та хто їх популяризує?
25 травня в польських медіа з’являється новина з назвою «Українці граються з вогнем. Вони атакували стратегічний російський радар». Матеріал стосувався успішних ударів дронами по 2 РЛС «Воронєж ДМ» в місті Армавір, які зокрема моніторили простір над Кримом. З високою імовірністю, за наслідками операції Сил оборони України, вони не підлягають відновленню.
Суть матеріалу зводилась до недопустимості таких ударів, адже вони можуть призвести до «ядерної відповіді» росії, а також – нашкодити рішенню щодо надання Україні дозволу вражати військові об’єкти на території рф західною зброєю.
У тексті польське медіа посилається на портал The War Zone. При цьому оцінки TWZ, тобто першоджерела, значно стриманіші. Аналітики порталу лише говорять про можливі наслідки таких ударів і загальну напругу – без уточнення.
Далі, 29 травня, на The Washington Post виходить великий матеріал щодо атак на російські РЛС з назвою «Сполучені Штати занепокоєні українськими ударами по російських ядерних радіолокаційних станціях». Йдеться, зокрема про загоризонтну російську РЛС на кордоні з Казахстаном, яку пошкодили дрони Головного управління розвідки України.
У матеріалі автори посилаються на слова двох співрозмовників. Перший – неназваний американський чиновник. Другий – український чиновник, «знайомий з цим питанням». Зі слів нібито представника Вашингтону, Білий Дім боїться реакції москви на удари по загоризонтним РЛС, та і загалом ці станції «просто забезпечують протиповітряну оборону». Мовляв, не можна так з росією – це питання безпеки.
Водночас, матеріал знову повторює меседж – ураження РЛС можуть призвести до того, що Україна не отримає дозволу застосовувати західну зброю по території рф.
Тут варто звернути увагу, хто є авторами вказаного матеріалу – Хелен Накашіма та Ізабель Хуршудян. Зокрема, особистість американської журналістки Хуршудян досить суперечлива. Вона кілька років очолювала бюро The Washington Post в москві. Уже під час повномасштабного вторгнення, очолила новостворене бюро The Washington Post в Києві.
У своїх авторських матеріалах говорила про нібито «негуманне поводження з російськими військовими» в українському полоні. Це стосувалося публічних інтерв’ю російських солдатів, на які вони, між іншим, давали добровільну згоду. Також Хуршудян успішну оборону Києва буквально називала «випадковістю».
Загалом, матеріали Хуршудян про Україну часто називають заангажованими, проросійськими, а її саму – звинувачують в роботі на користь кремля.
В період роботи спортивним журналістом вона тісно спілкувалась з російським хокеїстом і путіністом Олександром Овєчкіним. Її батьки зі США (Нью-Йорк) переїхали до москви на період роботи Ізабель Хуршудян в росії.
Матеріал «щодо недопущення ударів» по російських РЛС цілком вписуються в загальне лояльне ставлення Хуршудян до країни-агресора. Тому чи можна їх вважати об’єктивними? Або взагалі правдивими.
росія часто використовує західні майданчики для розповсюдження вигідних кремлю меседжів та «інсайдів». Це не вина самих ресурсів, а просто факт, про який треба пам’ятати, аналізуючи те чи інше повідомлення. Тим паче вже цього ранку, 30 травня, на тому ж The Washington Post вийшов інший матеріал, де стверджується, що рішення про дозвіл Україні вражати об’єкти на території рф іноземними системами знаходиться за крок до прийняття.
Матеріалі підготовлено в межах проєкту «Основні дезінформації місяця. Розбір та спростування».