В українському сегменті соцмереж запущено безліч російських фейків з позначкою “реклама” в яких українців намагаються демотивувати та кинути у розпач. Реклама у Facebook та інших соцмережах є одним з небагатьох каналів російської пропаганди, спрямованої на українців, адже проросійські телеканали заблоковані. Російські спецслужби розраховують, що рекламними дописами з фейкових акаунтів вони зможуть посіяти почуття зради, апатії, ненависті українців до своєї держави, припинити український опір і навіть – підбурити майдан.
Одним з популярних меседжів російської пропагандистської реклами в українському сегменті соцмереж став наратив, що “що ми нікому не потрібні, Захід нас кинув, або невдовзі кине, і нас ніколи не візьмуть до НАТО”. Одним словом – здавайтеся на милість кадирівців та російських маніяків – натякають росіяни, чомусь вважаючи, ніби для нас перспектива поразки видається “меншим злом”.
Для розвінчування цього російського міфу варто звернутися до фактів.
Якби країни Заходу планували нас кинути – то не надавали б військово-фінансової допомоги на початку повномасштабного вторгнення. Чи хтось всерйоз вважає, що західні бізнес-еліти будуть вкладатися у провальний проєкт?
Україна від початку повномасштабної війни загалом отримала від країн Північної Америки, Європи та Азії допомогу у розмірі понад 178 млрд доларів. У цю суму входить і нещодавно оголошений пакет підтримки у розмірі 50 млрд. євро. Чи будуть західні еліти, котрі прагматично рахують гроші, так фінансувати країну, котру планують кинути напризволяще?
Відповідь очевидна – нас не залишать і цифри говорять самі за себе.
Ба, більше – гіпотетичний тріумф російського агресора стане сигналом для авторитарних режимів по всьому світу, що можна безкарно захоплювати чуже. Китай, відчувши слабкість Вашингтона нападе на Тайвань, а Сполученим Штатам доведеться або воювати, або кидати напризволяще союзника, з яким підписано оборонну угоду. Північна Корея нападе на Південну, Венесуела нападе на Гайяну – всі, кого досі стримував світовий порядок встановлений цивілізованими країнами – почнуть реалізовувати імперські амбіції. І якщо західні гаранти допустять поразку України – в світі стане на декілька десятків ядерних держав більше. Перемога України – це не лише перемога демократії та всього цивілізованого світу над варварством, але й шанс для західної цивілізації в ХХІ столітті пожити в мирі, добробуті і в статусі світового лідера. І на Заході розуміють, що Україну треба підтримувати заради збереження свого лідируючого статусу у світі.
Ба, більше на фоні цивілізаційного протистояння з Ерефією НАТО потребує України не менше, аніж Україна НАТО, якщо західні еліти зацікавленні в оборонному, а не капітулянтському Альянсі. Прямі заяви військово-політичного керівництва Ерефії про протистояння з НАТО та погрози ядерних ударів по європейських столицях не залишають західним політикам багато простору для відмовок, нібито «це не наша війна». Українська армія сьогодні єдина в Європі, яка має досвід ведення широкомасштабної війни за участю сотень тисяч військових. Лише ЗСУ сьогодні володіють реальним досвідом оборонних і контрнаступальних операцій, знають як поєднувати роботу артилерії з безпілотниками в умовах ворожого обстрілу, як збиваються справжні, а не комп’ютерні літаки та гелікоптери. Лише український солдат не з книжки і не з тренінгу знає, як ховатися під час артобстрілу і стріляти з «джавеліна» по справжньому танку, який швидко рухається і на ходу стріляє у тебе.
На Заході це чудово розуміють і вже сприймають Україну як частину своєї спільноти. Згідно з загальноєвропейським опитуванням, проведеним у лютому 2023 року, 68 % громадян ЄС вважають напад Росії на Україну нападом на Європу в цілому. Так вважають 80 % поляків та іспанців, 70 % голландців, 65 % німців і французів. І лідери більшості країн НАТО і громадськість у цих країнах сприймають Україну як невід’ємну частину західної архітектури безпеки.
Безумовно, демократії не такі швидкі у прийнятті рішень і чимало опозиційних партій на Заході вставляють палиці в колеса постачання допомоги Україні. Але слід розуміти, що партійна боротьба – це реальність демократичних процесів, а зовсім не наміри “зрадити Україну”.
Нам би не допомагали, якби не вірили у нашу перемогу, нас вже сприймають за своїх і ми потрібні НАТО не менше, аніж вони нам. Тож не варто піддаватися проплаченій російській пропаганді і в падати у відчай, штучно інспірований ворогом, котрий вмивається кров’ю на фронті нашого опору. Ми не одні і нас ніхто не залишить, бо ставки для наших союзників – дуже високі.
Автор: Валерій Майданюк