Після розпаду радянського союзу наша країна успадкувала досить серйозну систему ППО – 132 зенітно-ракетні дивізіони. Стільки ж було у росії станом на 2015 рік. Однак наша ППО мала одну досить серйозну проблему – за радянськими статутами позиції зенітно-ракетних комплексів були переважно стаціонарні і прикривали в основному стратегічно важливі промислові та адміністративні центри – Київ, Дніпропетровськ (нині Дніпро), Харків, Миколаїв, Одесу, Крим.
Україні, яка не мала так багато ворогів, як срср, така їхня кількість була просто не потрібна. Тому дуже скоро після здобуття незалежності Україна була змушена розпочати значне скорочення. Так, першими були зняті з озброєння ЗРК середньої дальності С-75, потім на початку 2000-х – маловисотні С-125. Поки дозволяв ресурс, експлуатували далекобійні ЗРК С-200В та С-200Д, але й їх зняли з бойового чергування у 2013 році.
Основним комплексом став С-300 двох модифікацій – С-300ПТ та С-300ПС (Станом на 2010 рік у підрозділах ППО було 16 дивізіонів С-300ПТ та 11 С-300ПС). При цьому відбулося і серйозне географічне рокірування – першими розформовувалися дивізіони, які базувалися на Донбасі та на прикордонних з Росією територіях, акцент робився на центральні та західні області. З великою часткою ймовірності можна говорити, що робилося це свідомо.
Проблеми з постачанням запасних частин з рф та неможливість продовження термінів зберігання зенітних ракет призвели до того, що до 2014 року до системи ППО країни були включені навіть армійські ЗРК середньої дальності “Бук-М1“. При цьому робилися спроби освоїти капітальний ремонт комплексів найбільших успіхів вдалося досягти саме за С-300.
Після анексії Криму наші Повітряні сили втратили п’ять дивізіонів С-300 і три дивізіони “Бук-М1” , що вкрай негативно позначилося на боєздатності і фактично зробило пролом у ППО на південному напрямку. Тоді обговорювалися плани не лише відновлення, а й компонентної модернізації комплексів С-300В1, ЗРК “Бук” та ЗРК “Тор”
Тільки з 2015 року розпочалися планові роботи з посилення зенітно-ракетних частин з упором на заводський ремонт та продовження термінів експлуатації зенітних ракет. Так як робочі моменти були відпрацьовані тільки по С-300, то їх почали масово відновлювати і ремонтувати.
Тоді з’явилася повідомлення про швидке повернення до ладу шести типів зенітно-ракетних комплексів. Крім вже згаданих С-300 В1 і “Тор” , ЗРК малої дальності “Куб” , ЗРК середньої дальності С-300 ПТ (транспортується з характеристиками, близькими до С-300 ПС), а також далекобійну систему С- 200В