Матеріал створено в межах проєкту «Основні дезінформації місяця. Розбір та спростування»
Вчора ми опублікували матеріал колег з online.ua, в якому вони наводили інформацію, отриману в секторі безпеки і оборони України, і яку коротко можна систематизувати наступним чином:
- розпочалася інформаційна атака росії на Україну під кодовою назвою “Майдан-3”, куратором якої є перший заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кірієнко, а ідеологом – Владислав Сурков, один з авторів проекту «Новоросія».
- Мета, яку перед собою ставлять російські спецслужби та пропагандисти, – дестабілізація політичного життя, провокація протестних настроїв і конфліктів у самій Україні, а також вплив на міжнародну антипутінську коаліцію.
- Основні наративи та теми, на які буде тиснути росія: загальна втома від війни, корупція, зупинка міжнародної допомоги, неефективність керівництва та теорії змов, зрив мобілізації, обмін військовополонених.
- Окремо будуть використовуватися властиві Україні теми, що створюють лінії розколів – передовсім мовне та релігійне питання.
- Інструментами будуть акції протесту, в які буде інфільтрована російська агентура, для надання їм радикального та не мирного спрямування.
- Інший інструмент – політичне протистояння та атака на військове та політичне керівництво держави, створення штучних або вигаданих конфліктів.
Кілька днів тому ми опублікували резонансний матеріал, в якому показали, як росія запустила фейк про те, що “США за допомогою Залужного і Буданова” готують державний переворот в лютому 2024 року. Насправді, матеріал був результатом систематичного дослідження російських ворожих наративів, який наша команда здійснює з травня 2022 року. Особливо помічною в цьому для нас стала система Osavul, якою ми користуємося вже майже рік завдяки підтримці співзасновника Osavul Дмитра Плешакова. Якому наша величезна подяка!
Таких однотипних повідомлень на різних платформ – десятки і десятки тисяч, різними мовами і від різного ступеню впливовості профілей.
Росія прив’язує до своїх наративів реальні події, які викликають конфлікти в українському суспільстві чи політикумі. Як, наприклад, дискусійне рішення щодо “військового ПДФО”.
Звісно, російська пропаганда не залишила без уваги і трагедію з помічником Валерія Залужного, і переведення на іншу посаду Віктора Хоренка, і ймовірні військові плани України (як їх бачать з кремля).
Все це “підкріплюється” свідченнями “американських розвідників”, хоча як ми показували в нашому дослідженні щодо “військового перевороту”, часто гіперпосилання з цитатами скеровують прямо на ІА Спутник (підрозділ russia today).
Частина українських журналістів, на жаль, також підігрівають конфліктні настрої і провокують виникнення таких. Наприклад, за останній тиждень Яніна Соколова своїми питаннями до Ірини Фаріон спровокувала конфлікт на мовному грунті (це не скасовує певних питань і до самої Ірини Фаріон, особливо в контексті публікації особистих даних свого прихильника з окупованого Криму). Після цього вона поставила дуже некоректне питання до Дмитра Марченка, спитавши того, чи хотів би він, щоб Валерій Залужний став Президентом України, отримавши очікувану відповідь “Дай Бог. Дуже хотів би”.
При цьому іншої відповіді і бути не могло, враховуючи як особисті стосунки, так і те, що Головнокомандувач ЗСУ є прямим начальником Дмитра Марченка. З іншої сторони, подальші слова ведучої, без називання прізвища Володимира Зеленського, в яких вона стверджує, що за чинного Президента України перемога неможлива і “риба гниє з голови”, а Дмитро Марченко – не заперечує, провокує Верховного Головнокомандувача на певні кадрові дії (наприклад, зняти Дмитра Марченка з посади), які гарантовано викличуть збурення в українському суспільстві, де генерал вкрай популярний.
Інші українські журналісти йдуть ще далі, і публікують матеріали з заголовками “Залужний скасував накази Банкової”, які мають створювати відчуття, що ситуація в країні вже втратила керованість.
Продовжуються публікації “від поінформованих джерел” про кримінальне переслідування відставку Залужного і його найближчого оточення. Фактично, це після першої спроби від Володимира Ар’єва, стало технологією “нон-стоп”.
Ми бачимо, що, в принципі, після початкового вкиду, наратив про “військовий переворот” росія стабільно підтримує в різних медіа.
То чи буде “Майдан-3”?
Насправді, і наші колеги про це також писали, спроби його організувати не припиняються ще з періоду ДО повномасштабного вторгнення. В 2015-2016 роках був перший пік активності. В кінці 2021 року – другий, коли т.зв. “антивакцинатори” і проросійська частина “руху підприємців”, часто – не цілком розуміючи що ними керують, системно “качали” вулицю в Києві. Можна пригадати, наприклад, “підприємців”, які ходили з протестами під американське посольство, або “антивакцинаторів”, які влаштовували заворушення в центрі Києві.
З травня 2022 року такі спроби також відбувалися. Передовсім розкачували середовище родин військовополонених тезами, що про “рідних забули”, “азовців не міняють” тощо. При цьому іноді виходило так, що обміни відбувалися фактично в один день з акціями протесту.
Зараз, як відомо, росія повністю заблокувала обміни. Попри те, що Україні доводиться будувати ще один табір для утримання російських військових, ворог усіляко ухиляється від того, щоб повертати своїх і віддавати українців. Хоча кількість росіян в полоні дуже велика, і це не свідчення позиції часів сталіна, що “рускій солдат в плєн не здайотся”, це – гра на посилення протестних настроїв в українському суспільстві.
Інша гостра тема – мобілізація. В Україні діє кілька дуже розгалужених агітаційних мереж, які системно працюють для зриву мобілізаційних процесів. Ми про них неодноразово писали, варто лише додати, що пік їх активності припадає саме на період жовтень-листопад цього року і відбувається на наших очах.
Ще росіяни вочевидь в очікуванні погіршення погодних умов для того, щоб спробувати завдати максимальної шкоди українській енергосистемі та знову відродити розмови про “поки українці сидять без світла, влада наживається на продажу електрики в Європу”.
Цілком ймовірно, що черговою датою, під яку росіяни спробують створити хаос в Україні, було обрано 21 листопада. В цей день українці традиційно збираються в центрі Києва та інших великих міст на річницю Революції Гідності, і, попри заборону масових заходів на час воєнного стану, де-факто вона вже не працює.
Низка мітингів з вимогами переспрямування грошей з “ремонтів” на потреби ЗСУ, попри те, що організовуються щирими патріотами України, “зняли заборону” на акції протесту. І цілком ймовірно, що колеги з online.ua праві – саме 21 листопада ворог знову спробує розкачати ситуацію.
Сценаріїв може бути кілька:
- прямі терористичні атаки на масові скупчення людей та наявність провокаторів, які скерують ненависть і лють не проти росії, а проти військово-політичного керівництва.
- більш помірний варіант, коли самі учасники провокуватимуть правоохоронців. наприклад, буде здійснена спроба прориву до будівлі Офісу Президента, пропри очевидну непотрібність сьогодні таких дій.
На користь ворога грає загальний негативний настрій в українському суспільстві, який стався через завищені очікування навесні 2023 року та відсутність яскравих перемог, як рік тому. Ще для багатьох “холодним душем” було і написане Головнокомандувачем Валерієм Залужним, бо планування життя у розрахунку на завершення війни у 2023 році – і війну на невизначений термін, це абсолютно різні речі.
Що робити?
Попри очевидність відповідей, мусимо їх ще раз актуалізувати. Отже, для нас важливо:
- Не довіряти жодним емоційним та маніпулятивним повідомленням, не поширювати заклики до “Майдану”, “повстання проти злочинної влади”, “військовий переворот” тощо. Немає у військово-політичному керівництві країни конфліктів, є робоча атмосфера напруженої спільної роботи на перемогу. Ані Залужний, ані Буданов, ані хтось інший не готують захоплення влади.
- Немає жодних підстав вважати, що західні партнери втратили довіру до української влади чи когось персонально. Всі їх публічні заяви свідчать про абсолютно протилежне – українська зброя не розкрадається, рівень корупції не є критичним тощо. Хоча, звісно, вони прагнуть, щоб ми посили боротьбу з ймовірними негативними явищами.
- Заклики до протестів, які здійснюють невідомі вам організатори з не до кінця зрозумілими цілями – російські провокації. Якщо вас кличуть підтримати перерозподіл бюджету на користь армії – це ок, якщо “знести цю зелену наволоч” – дуже ймовірно, що за цим стоїть росія.
Ну а наша команда продовжує свою роботу, щоб вам легше було відрізнити фейки від реальності.
Юрій Гончаренко, CEO Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
Залишити відповідь