Друга частина нашого дослідження “Нейтралізація деструктивного російського впливу на процес мобілізації в Україні: ретроспективний аналіз та стратегія часткової військової служби як довгострокове рішення”. Перша частина доступна за цим посиланням, друга – за цим посиланням.
Важливе уточнення:
- Для збору інформації, яка стала основою дослідження російського впливу на процес мобілізації, переважно використовувалося спеціальне програмне забезпечення на основі штучного інтелекту. Методологію, засоби перевірки та обробки ми в цій публікації не розкриваємо. Вони надані партнерам в Секторі безпеки та оборони.
- Частина зібраних та наявних матеріалів не публікується, але передана відповідним службам Сектору безпеки і оборони (і передавалася починаючи з червня 2022 року).
- Також зазначаємо, що все, що ви прочитаєте далі, особливо в частині аналізу та висновків, є нашими суб’єктивними думками та не може слугувати підставою для обвинувачень у наклепі. В усіх випадках де це можливо ми надаємо посилання на інформацію з відкритих джерел, а висновки, які ми робимо, можуть бути помилковими.
- Ці матеріали на момент публікації передані у відповідні державні органи для вивчення і реагування.
Провал мобілізації (2024)
Рік почався з гучних скандалів, коли натовп спровокованих переважно жінок блокував машини працівників ТЦК, кидався на них з кулаками. Хоча такі події почалися ще восени 2023 року, найбільш резонансними стали події спочатку в Березному, а згодом в Космачі.
Першого гучного розголосу набув інцидент у Березному Рівненської області наприкінці січня 2024 року. Група Стахіва організувала там провокацію навколо випадку з місцевим мешканцем Василем Плескачем, який стверджував, що працівники ТЦК незаконно утримували його та застосовували фізичну силу після вручення повістки. Після звільнення Плескача команда Стахіва розгорнула активну кампанію — подавала заяви до правоохоронних органів, мобілізувала місцевих мешканців та організовувала силові акції, зокрема вторгнення до приміщення ДБР.
30 січня ситуація загострилася під час спроби міської влади Березного провести діалог між громадою та представниками ТЦК. Прибічники Стахіва використали цю зустріч для провокування нового конфлікту, що ще більше загострило протистояння між місцевою громадою та органами мобілізації.
Інцидент у Космачі на початку лютого 2024 року яскраво продемонстрував, як дезінформація та організовані провокації призводять до реального насильства. 5 лютого працівники ТЦК прибули до села для вручення повісток. За свідченнями місцевих жителів, спроби вручити повістки багатодітному батькові та особі з інвалідністю спричинили перше напруження між громадою та представниками ТЦК.
Наступного дня ситуація загострилася, коли до села прибув керівник районного ТЦК, підполковник Сергій Мельник, який сам мав бойовий досвід та був поранений. Попри його запевнення не проводити мобілізаційні заходи до кінця тижня, анонімне повідомлення в місцевій Viber-групі про нібито підготовку “облави” спровокувало стихійний протест.
Кілька десятків жінок організували “блокпост” біля місцевої АЗС. Ситуація вийшла з-під контролю, коли вони зупинили автомобіль місцевої жительки Іванни Грепиняк, запідозривши її у зйомці протестувальників та співпраці з ТЦК. Конфлікт переріс у фізичне насильство – протестувальники намагалися витягнути жінку з автомобіля, в якому також перебувала її шестирічна донька. За словами потерпілої, їй виривали волосся, а дитину вдарили битою по голові, хоча місцеві жительки заперечують останнє.
Примітно, що анонсовані у провокаційному повідомленні “шість машин ТЦК” так і не з’явилися, підтверджуючи навмисний характер провокації.
До літа кількість подібного спротиву мобілізації накопичувалася як снігова куля. Повсюдно ці повідомлення супроводжувалися інформацією про застосування холодної зброї як у вигляді ножів (підготовлені засоби) так і сокир та інших предметів побуту, які застосовувалися стихійно.
Важливо! Військовослужбовці ТЦК не застосовували зброю у відповідь, хоча мали на це законне право. Проте мережі протидії мобілізації трактували це як слабкість, правоту тих хто чинить опір і ще більше закликали саме до такого вектора опору.
Іноді військові робили попереджувальні постріли в повітря, але скерований на насильство натовп це не зупиняло.
Поки тривало обговорення та ухвалення змін до законодавства щодо мобілізації, в суспільстві ще існувала надія на виправлення ситуації. Проте запуск реформи та її катастрофічна реалізація стали точкою зламу, після якої події почали розгортатися за найгіршим сценарієм.
Додаток Резерв+ не зміг забезпечити постановку на облік усіх охочих, під ТЦК утворилися черги, електронна черга у великих містах фактично не працювала.
Журналісти, які особисто спробували пройти це, підрахували, що для того, щоб всі змогли потрапити до ТЦК, потрібно шість років. Тих, хто все ж таки хотів дійти до ТЦК, часто зупиняли і мобілізовували “сьогодні на сьогодні”. Саме тоді набув поширення термін “бусифікація”, який росія без успіху намагалася просувати ще з 2023 року.
Почала формуватися паралельна реальність серед тих, хто в цілому був готовий служити, але кому не дали оновити дані, або після оновлення даних через Резерв+ забрали з вулиці, не давши навіть 24 годин зібрати речі. З липня 2024 року ситуацію погіршили штрафи за те, що ТЦК були фізично не спроможні охопити всіх військовозобов’язаних.
Логічним підсумком стало те, що з квітня 2024 року росія почала формувати та просувати мережі, які закликали до фізичного насильства та вбивства працівників ТЦК.
Попередні мережі не зникали, підтримували новачків, але здійснювали певне дистанціювання. Набуло поширення підпал автівок військових, поширення листівок, траплялися поодинокі напади з холодною зброєю.
Наприклад, резонансною і мотивуючою для посилення спротиву мобілізації, стала подія в Одесі 11 червня 2024 року, коли вдень сталася бійка між медиками та військовими біля приміщення ТЦК.
Одночасно з цим відбувалося поглиблення розколу між військовими і тилом. Вкрай негативну роль відіграло те, що деякі військові почали клеїти наліпки “Я не ТЦК” на свої автівки.
Маючи на меті врятувати їх від підпалу, насправді вони допомогли росії каналізувати ненависть саме на працівниках ТЦК. Фактично всі причетні робили їх винними у провалі мобілізації. А російська пропаганда використовувала всі можливі теми, від реальної корупції до цілком вигаданих історій, щоб спонукати українців вести війну не з ворогом, а з військовими, якими є і ті, хто представляє ТЦК.
У квітні було запущено достатньо простий, але між тим дієвий фейк про «роздачу повісток біженцям в Молдові». Він отримав серйозне поширення завдяки використанню російською пропагандою намірів української влади повернути українських чоловіків-біженців, а також через очевидно негативне ставлення військових до втікачів. Наша команда детально його розібрала.
На жаль, окрім російської пропаганди, його поширили і українські військові.
На Буковині, під час сутичок, звучали заклики що «румуни не мають воювати за Україну».
Не можна оминути увагою і негативну роль частини українських політиків, які коментуючи мобілізацію з політичних мотивів, давали поживний ґрунт для російської пропаганди та підігрували російському впливу.
Ігор Лапін, Сергій Кривонос, Мар’яна Безугла та інші стали постійними лідерами нашого дослідження “Топ-40 українських публічних осіб, яких цитує російська пропаганда”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA з серпня 2024 року попереджала, що російські мережі очевидно перейшли до реалізації наступного етапу, від провокацій застосування сили проти цивільних до атак на військових та військові об’єкти. Що вплив на свідомість частини українців вже перетнув межу, яка до цього стримувала від настільки радикальних дій.
Дуже показовим був випадок на Закарпатті, коли 61-річний чоловік, якому не загрожувала мобілізація, з ідейних міркувань, як він їх бачив, вчинив провокацію на блокпості, вимагаючи визнати будь-які такі зупинки незаконними і в підсумку напав з ножем на прикордонників.
Кількість нападів збільшувалася, вектори атак змінювалися.
При цьому відповідні державні органи здійснювали діяльність, яка мало корелювалася з гострими викликами.
Впровадження Резерв+ не виправило ситуацію з обліком військовозобов’язаних, а створило ще один напрямок корупції – при постановці на облік, через загрозу нових, високих штрафів.
Сплеск добровольців, який був з 18 травня, до вересня 2024 року закінчився, а «виконання плану» почало давати протилежні від очікуваних результати.
В комунікації питань мобілізації держава безнадійно відставала від подій.
Тема мобілізації в ЗСУ працівників критичних підприємств створювала поживний ґрунт для поширення фейків. І оскільки реальні випадки також були, дуже часто в медіа потрапляли і фейки, що додатково посилювало тиск та створювало відчуття неспроможної держави, за яку немає сенсу воювати.
Великі питання викликає безкарність лідерів спільнот, які підтримують уникнення мобілізації, називаючи це захистом прав людей. Фактично жоден з затриманих не затримався за гратами, всі виходили на свободу та продовжували свою діяльність.
Якщо підсумувати, то протягом 2024 року ситуація послідовно йшла до загострення, а дії влади у відповідь або безнадійно відставали, або шкодили. Ворожим мережам за цей період вдалося не тільки наростити свою чисельність, але й «випробувати» їх спочатку в ненасильницькому спротиві, а потім шляхом спочатку залучення найманців для підпалів автівок, або через дії окремих провокаторів – спонукати до фізичного спротиву. Безкарність лідерів, які публічними, ніби говорила – правда за ними.
Лишалося питанням часу коли буде зроблено перший постріл. Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA робила неодноразові спроби привернути увагу до того, що ситуація йде до некерованого загострення.
Адвокати та мобілізація
Це найбільш суперечливий розділ цього дослідження, оскільки ми розуміємо необхідність захисту прав людей в демократичній державі та роль адвокатів в цьому процесі. Тому ми не будемо робити жодних висновків, просто надамо скриншоти, які ми періодично збирали та інформацію з відкритих джерел.
Ростислав Кравець відомий тим, що керує ГО «Правова держава», яка була одним із позивачів у справі щодо запровадження нового українського правопису. У січні 2021 року Окружний адміністративний суд Києва, за позовом ГО, визнав незаконною та скасував постанову Кабміну про запровадження нового правопису. Також Кравець фігурує на плівках із кабінету голови ОАСК скандально відомого судді Павла Вовка, де його ГО використовують для подачі позовів та заяв, у яких зацікавлений сам Вовк. Інформацію про це можна знайти у Вікіпедії.
Вони всі знайомі? Не всі, але частина точно.
На сцені стоїть організатор дійства, 35 – річний Остап Стахів – відомий у Львові провокатор, голова ГО “Ідея Нації”. Його часто звинувачували в організації акцій і розслідувань, через що кілька разів кидали в сміттєвий бак і обливали зеленкою. Він теж відмовляється спілкуватися з пресою, звинувачуючи журналістів у виконанні замовлення, ангажованості та пропаганді.
Він на сцені разом зі своїми однодумцями – це Антон Гура, Антон Болтик, Віктор Вікарчук, Петро Сологуб, Ольга Яремичук, Олександр Надежин і ряд інших.
йдеться в репортажі про мітинг противників вакцинації 3.11.2021 року.
Продовження в наступній частині.
Залишити відповідь