Розквіт Речі Посполитої – вдалий приклад співпраці наших країн в минулому. Могутню державу-конфедерацію єднали спільні цінності, політичні і безпекові цілі. Проводилася суверенна політика як всередині держави, так і поза її межами. Але через неспроможність своєчасно почути один одного, вирішити кризу росту, наші шляхи розійшлися і всіх в кінцевому результаті привели під контроль неприятеля.
Для білорусів наслідки виявилися найдовшими. Ми і до цього часу, через століття окупації території Білорусі, не можемо проводити незалежну політику на своїй землі, не можемо вільно співпрацювати з сусідами. Час від часу ми підіймали повстання «за нашу і вашу свободу», але потім наступали тривали репресії і знищення всього національного на території Білорусі. Співпраця між нашими країнами знов згасала.

Сьогодні всім очевидно, що відбувається в нашому регіоні, коли з ланцюжка випадає Білорусь. Рвуться культурні, соціальні, економічні звʼязки, а над країнами сусідами Білорусі нависає реальна небезпека у вигляді «білоруського балкону», через який російської машині геноциду легко погрожувати Україні, Польщі, Литві, Латвії.
Кому важливо посварити нас
В інтересах Росії – підсилювати, гіперболізувати будь-які протиріччя між нашими націями. Хто як себе першим назвав, які союзи проти кого укладав, на які території претендував, кого в яких війнах не підтримав… Російські пропагандисти вдало будуть вишукувати та підігрівати навіть незначні історичні події тисячолітніх взаємовідносин, щоб відштовхнути наші країни від єдиної форми не тільки виживання, але й розквіту. Я зараз кажу про конфедерацію наших вільних національних країн – Інтермаріум.
Зараз ми повинні усвідомити, що гра на протиріччях минулого, до формування яких часто Росія мала пряме відношення, триває. Це як божевільна сусідка в комунальній квартирі, яка поставила собі за мету всіх пересварити і знищити, щоб заволодіти всім житлом. Цей приклад тим більш вдалий, що така форма комунального існування може влаштовувати тільки Росію, як спадкоємницю СРСР. У вільних національних держав є повага до суверенітету сусідів.
Ми памʼятаємо, кому вигідно пересварити нас. Памʼятаємо, чому Росія це робить. І виправляємо наслідки того, що вона вже змогла відштовхнути нас один від одного. Ми воюємо за Україну, бо сьогодні в Україні вирішується майбутнє наших країн. Росія не зупиниться – її потрібно зупинити. Вона вже скуштувала кров у цьому сторіччі, і ми або знищимо її державність, або загубимо свої знову на декілька поколінь. Поколінь, у яких будуть репресовані кращі представники наших націй, як це вже неодноразово було.
Перемога або подальша боротьба
Тому ми, білоруси, сьогодні боремося за свободу України, в складі Білоруського Добровольчого Корпусу. В лавах нашого підрозділу є українці, які з нами, як під час Другої світової загони Тараса Бульби-Боровця, знищують окупантів. Були поляки, які раніше допомагали нам після захоплення Білоруської Народної Республіки більшовиками, і зараз ми відчуваємо їхню руку допомоги. З нами пліч-о-пліч воюють литовці, як зовсім нещодавно чинили післявоєнний спротив соцтабору лісові брати. Ми разом перемагаємо, разом гинемо.
Однією з найважчих втрат БДК була ніч, коли загинула наша розвідгрупа під керівництвом латиша з Латгалії. Віталійс Смірновс був професійним розвідником, одним із найкваліфікованіших військових, яких я зустрічав на фронті. З ним в ту ніч загинув Денис Крігул, естонець, теж професіонал, один з найкращих кулеметників Естонської Армії. Девід Лі Кот, американець, легенда цієї війни серед легіонерів, професіонал роботи з крупнокаліберної зброї. І білорус – про якого, на жаль, ми досі не можемо нічого сказати з метою безпеки його рідних.
Перед нами стоять щоденні питання виживання і підвищення рівня нашої підготовки. Ті, хто виживе з нас у цій війні, побачать перемогу або продовжать війну за нашу і вашу свободу в окупації. Ми пронесемо наш досвід, щоб здобути Волю. Ми пронесемо нашу памʼять, щоб зберегти здобуту Волю.

«У шэрагах вольных братоў і ў палоне, на Айчыне і ў выгнанні, у баі і ў падполлі! Няхай рукі мае сціскаюць зброю, пакуль шыбеніцы не скончаць сціскаць шыі сыноў Тваіх!» – з клятви білоруського воїна.
Автор: Радзівон Батулін – командир Білоруського Добровольчого Корпусу при Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України
Джерело: Kurier Wileński nr 5(13)
Залишити відповідь