Олег Жданов, Роман Світан, Олексій Арестович, Дмитро Гордон та десятки інших експертів заполонили інформаційну стрічку українських громадян і для багатьох є авторитетними джерелами істини. Розвиток соцмереж та блогосфери у ХХІ столітті створили умови для зростання кількості експертів, серед яких є чимало тих, котрі насправді є успішними демагогами і аж ніяк не професіоналами у сферах, які вони коментують.
Серед критеріїв, котрі варто застосовувати для перевірки фаховості експертів виділяються наступні:
- Освіта та кар’єра експерта. Часто можна зі здивуванням для себе з’ясувати, що популярний експерт, який має сотні тисяч і мільйони переглядів, насправді ніде не вчився на експерта і не проходив жодної підготовки у сфері, яку активно коментує. Буває, що людина просто гарно говорить і цим подобається великій кількості підписників та глядачів. Але, щоб подобатися багатьом людям – треба ще й говорити доступно для мас – тобто максимально просто, емоційно, яскраво і подекуди навіть примітивно. За законами шоу-бізнесу, для широкої популярності не треба говорити розумно із використанням складних термінів, а варто бути «попростіше» – і людям це подобатиметься.
Але якщо нам потрібна фахова інформація про політику, економіку, медицину і тд. – варто прислухатися не до тих, хто має мільйони підписників (а серед них бувають і боти, бо експертність у соцмережах – це також бізнес-проєкт), а до тих, хто дійсно має відповідну освіту та професійну підготовку.
- Місце роботи експерта. Важливо розуміти, що експерт, який ніде не працює і лише записує відео для підписників – це лише блогер, котрий ділиться своєю суб’єктивною думкою. Потрібно звертати увагу й на місце роботи інфлюенсера, адже часто може бути ситуація, що всезнаючий експерт з соцмережі поза ефіром працює сторожем чи таксистом, але при цьому «дуже розумний».
Можливою є ситуація, коли експерт зазначає на своїй сторінці в соцмережах місцем роботи якийсь голослівний, але часто неіснуючий «Центр чи інститут всіляких досліджень». Але коли елементарно погуглити цю установу, можна помітити, що вона існує лише в соцмережі й не має жодних проведених досліджень чи здобутків. Виникає питання: чи варто довіряти самозваним експертам, якщо в них немає жодних експертних досягнень?
Колись Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв, але з’ясувалося, що такого наукового закладу взагалі не існує.
- Власники та спонсори дослідницьких організацій. Часто наш улюблений експерт може працювати у справжній дослідницькій організації, де є багато визнаних експертів. Але об’єктивність їхніх висловлювань можуть часто затьмарювати гроші спонсорів, котрі платять їм за висвітлення потрібної точки зору на захист певної партії, ідеології, конкретного політика чи на очорнення конкурентів. Якщо нас цікавить правильність сказаного – варто дізнатися хто оплачує експертам такі переконливі слова і чи не є ці спонсори заангажованим політичним інтересом?
Адже якщо ми не платили за клопітку роботу і дослідження експерта – то може виявитися, що за це вже заплатили ті, хто планує використати наш голос на виборах чи деінде зі своєю користю, причому – недорого.
Решта критеріїв перевірки фаховості популярних експертів, а нерідко насправді – демагогів, профанів та популістів, буде опубліковано у другій частині матеріалу про критерії перевірки експертності.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь