Після довгоочікуваного траншу американської військово-фінансової допомоги Україні, Кремль активізував хвилю дезінформації щодо невдоволення українців американською підтримкою, котра насправді має вирішальне значення для української оборони.
Через проросійських блогерів та інтернет-ботів Москва почала вкидати дезінформацію про те, що начебто від суми $61 млрд Україні дістанеться лише кілька мільярдів,. А також почала розганятися теза про те, що союзники нам мало допомагають. Для глибшого розуміння та спростування цих російських фейків варто звернутися до фактів та реалій політико-економічної практики.
Безумовно, українці хотіли б, щоб західні союзники надали нам чи не всю свою зброю і самі взяли участь у боях проти росіян. Але відносини між державами нагадують більше відносини між корпораціями, а ніж між окремими людьми і благодійна безповоротна допомога в міжнародних відносинах є радше винятком, аніж правилом.
Ті, хто апелюють до досвіду американського ленд-лізу в роки Другої світової, не цікавляться історичними фактами і не знають особливостей тогочасної західної допомоги. США тоді не засипали Британію чи СРСР зброєю, її часто доводилося додатково просити і навіть відправляти військових героїв на зустрічі з американськими виборцями, щоб вплинути на громадську думку в США. В 1940 році Британія, передала Штатам в безоплатну оренду на 99 років Бермудські та інші острови в Карибському морі в обмін на 50 есмінців, бо Конгрес вимагав утриматися від участі в європейській війні і не давати жодного цента американських платників податків. Україна ж своїх територій союзникам не віддає в обмін на військову допомогу.
Українцям слід прагматично, без емоцій, сприймати надходження західної допомоги, усвідомлюючи, що без неї ЗСУ б партизанили десь на Правобережжі, або ж Київ був би змушений ще в 2022 році підписати в Стамбулі кабальну капітуляцію, яка б призвела до перетворення України на Білорусь. Слід усвідомлювати, що навіть без тієї західної допомоги яку ми маємо, реалії війни для українського тилу могли б бути геть іншими. Без фінансування Заходом соціальної частини бюджету, в Україні б не було грошей на виплату пенсій, стипендій та зарплат бюджетникам, не було б жодних ремонтів шкіл та доріг, а всі гроші йшли б на оборону. Ми б могли третю зиму сидіти без світла та тепла, зі зруйнованими електростанціями, а замість барбершопів, кав’ярень та бутіків з іноземними брендами – ми б мали нестачу солі та сірників.
Чимало українців нарікають, що Захід нам мало допомагає, в той час як самі занесли біженцям у своєму містечку пакунок одягу один раз в березні 2022 року і планують закордонну поїздку на море. І в багатьох не виникає когнітивного дисонансу: чому ж іноземні країни мають допомагати українцям більше, аніж українці самі допомагають своїм співвітчизникам? Ми самі часто мало допомагаємо іншим, але дивуємося, чому недостатньо допомагають нам?
Москва намагається посіяти антизахідні та євроскептичні настрої в Україні, але без тієї допомоги, яку ми маємо – наша оборона б не вистояла. Розгоном “зради західних союзників” і байками про те, що “захід нам навмисно мало допомагає, щоб винищити українців і заселити наші чорноземи мігрантами”, Кремль намагається змусити українців кусати руку, котра нам допомагає, щоб у відповідь на таку невдячність, нас справді залишили наодинці з російським агресором. Розсварити союзників – давня стратегія війни і Кремль вже третій рік намагається її реалізувати. Українцям не варто піддаватися на ворожі ІПСО й допомагати росіянам зруйнувати наші союзні відносини з партнерами.
Якою б не була західна допомога, варто усвідомлювати – добре, що вона взагалі є, адже без неї було б куди гірше. І є підстави вважати, що західної допомоги буде ще більше, але й нам потрібно докладати для цього зусиль.
Автор: Валерій Майданюк
Матеріал створено в межах нашого щомісячного детального аналізу дезінформаційних зусиль російської пропаганди «Основні дезінформації місяця. Розбір та спростування».
