Правляча верхівка Ерефії звинувачує українців у фашизмі, хоч насправді сама Росія вже давно стала державою з класичними фашистськими ознаками. З шести головних ознак фашизму усі шість присутні в політичній системі Російської Федерації. Відомий польсько-американський політолог Збігнєв Бжезінський зауважує, що форма правління в теперішній Росії нагадує фашистську диктатуру Б. Муссоліні в Італії. В Інтернет-просторі прояви російського неофашизму та агресивного шовінізму вже почали називати «рашизмом».
1). Кожному фашистському режиму властива агресивна зовнішня політика, яка виражається в ідеї «відновлення історичної справедливості» та повернення «споконвічних» етнічних територій в «матірне лоно». Так як Гітлер прагнув приєднати до Рейху всі землі, на яких проживає бодай частина етнічних німців, так і Путін сьогодні, хоче анексувати території України, Молдови, Казахстану, Естонії, Латвії, на яких проживають російськомовні мешканці. Росія простягається доти, доки поширюється російська мова – кажуть адепти нової імперії, яку надумав відновити Путін, і ці слова нікому вже не здаються пустою риторикою. За останні 20 років Росія двічі нападала на Грузію, вчинила інтервенцію у Молдову, підтримуючи там штучно нею ж створені сепаратистські режими, придушила кривавою війною і репресіями волелюбний чеченський народ та здійснила збройну інтервенцію в Україну. Вимагаючи від НАТО повернутися до кордонів 1997 року Кремль серйозно наміряється відновити свій вплив та політичну гегемонію ще й у колишніх «зонах впливу» у Центрально-Східній Європі.
2). Другою класичною ознакою фашизму є пропаганда месіанізму – «особливої історичної ролі» нації, яка у російських фашистів проявляється в ідеї «Третього Риму». Контроль Москви над народами Східної Європи, що фактично означає їхнє поневолення, оголошено російською національною ідеєю.
3). Месіанство концептуально випливає з ідеологічно обґрунтованого державною пропагандою почуття національної вищості (шовінізму) над іншими народами, яке в путінській Росії виражається у протиставленні культурної та моральної переваги російської православної, слов’янської духовності західному матеріалізму, лібералізму та споживацтву. Класичною демонстрацією російського шовінізму, ідеї вищості над іншими народами, є ідеологема про «старшого» та «молодших слов’янських братів». «Духовна вищість» росіян над іншими народами домінує і в релігійних догмах Російської православної церкви, яка оголошує себе єдиною істино канонічною організацією.
4). Складовою ознакою фашистського режиму є культ вождя нації, які вибудовувалися в Італії та Німеччині в 1930-их роках. В Ерефії, якою вже чверть століття років керує Путін, засобами масової інформації і маніпуляції сформовано справжній культ особи диктатора. Мільйони росіян зобов’язані бути щасливі, що ними з минулого століття править Путін, який «відроджує імперію, піднімає Росію з колін, збільшує армію та озброєння і протистоїть могутності Заходу. Про Путіна складають патріотичні пісні, назви яких звучать як діагноз, але які слухає молодь. Культ Путіна в Росії, в чомусь перевершив своїми масштабами навіть культ Гітлера, адже про фюрера ніколи не складали дитячих казок. Серед російської дитячої літератури, активно поширюються казки авторства Сєдова, про могутнього, чесного й сміливого богатиря – президента Російської Федерації, який перемагає ворогів прийомами дзюдо, а в молодості був розвідником в іноземних державах. У казках Богатир-президент бореться зі злом, перемагає драконів, чаклунів, природні стихії і залишається добрим, справедливим, чесним, і водночас суворим до ворогів. Маленьким росіянам ще з дитячого садка насаджують любов і відданість вождю нації.
5). Ключовими атрибутами фашистського режиму є культ сили – мілітаризм і апологетика війни, які останнім часом зашкалюють у російських фільмах, серіалах, телепередачах та літературі, у яких російські спецназівці перемагають ворогів, які у російському кінематографі завжди неросійської національності. Населення Ерефії зомбують пропагандою про «вороже оточення» та необхідність «встати з колін», що насправді означає відновлення імперії.
В Росії продукуються тони літератури, віршів, відеоігор антиукраїнського змісту, в яких зображуються сцени війни проти України, захоплення українських міст, зневажається українська мова, культура і державність. В РФ ще десять років тому видавалися фантастичні повісті про майбутню російсько-українську війну під епічними назвами «Сломаный трезубец» чи «Независимая Украина: крах проекта». А через роки пропаганда дала свої плоди: зазомбовані російські підлітки виросли і вторглися в Україну, вбиваючи українців.
6). Як і кожен фашистський режим, Кремль систематично критикує демократичні цінності, які глузливо зводить до захисту прав секс-меншин та толерантності до радикальних ісламістів. Як альтернативу, фашисти пропонують сильну країну з сильним вождем, якого бояться і поважають у світі – класична формула Муссоліні, реалізована сьогодні в Ерефії. Внутрішнім змістом та найвищою цінністю фашизму є апологетика «сильної руки».
Як свідчить історія, такі режими та їхні лідери, погано закінчують, приводячи власні країни до руйнування, численних людських жертв, а свої народи – до світового презирства, сорому й ганьби.
Автор: Валерій Майданюк
