На завідомо сфальсифікованих президентських виборах в Ерефії російська опозиція вирішила в сумнівний спосіб висловити “протест” проти путінського режиму, але насправді лише допомогла диктатору збільшити брехливий результат голосування.
Історія диктаторських режимів засвідчує, що диктатурі байдуже як голосують – важливо, хто рахує голоси. Єдиною проблемою диктатур була явка – як намалювати 99% за вождя, якщо виборчі дільниці пусті? Саме тому в СРСР, Кубі, Китаї та Північній Кореї людей масово гнали на вибори. Головне – щоб громадськість та міжнародна спільнота бачили тотальну явку, а результат який треба намалюють компетентні органи.
За дивним збігом, російська опозиція провела галасливу акцію “Полудень проти Путіна”, в рамках котрої, громадяни на знак протесту пішли 17 березня на виборчі дільниці одночасно голосувати о 12:00. Учасники акції збиралися, щоб проголосувати проти чинного диктатора Ерефії або ж зіпсувати бюлетень. Задекларована мета “протестувальників” полягала в тому, щоб “наочно показати, що серед виборців є супротивники кремлівського тирана і вони можуть безпечно зібратися в одному місці”. І хоча російська прокуратура побачила у цій беззубій акції загрозу та розцінила черги в неділю опівдні на виборчих дільницях як створення перешкод роботі виборчих комісій і пригрозила відповідальністю до п’яти років позбавлення волі, але акція більше допомогла кремлівському карлику, аніж нашкодила.
Адже опівдні біля виборчих дільниць у російських містах та за кордоном зібралося більше людей, ніж у попередні два дні. Цю картинку Кремль зміг використати як “доказ народної підтримки”. І хоча західні уряди назвали псевдовибори в Росії, нечесними та недемократичними, Кремль оголосив про рекордні 87,28 % голосів “за” тирана, що навіть більше, ніж на чотирьох “виборах” до цього.
Де-факто ті, хто поширювали серед російських опозиціонерів цю акцію, насправді стали лише корисними ідіотами Кремля і допомогли режиму забезпечити явку під абсурдним приводом, який нічого окрім користі Кремлю принести не міг. Звісно, серед російської опозиції чимало агентури ФСБ, але опозиціонерам нечасто випадало організовувати “протест” так, щоб допомогти режиму фальсифікувати вибори.
Особливо багато росіян зібралося на дільницях за кордоном – близько 400 тис. Для платних друзів Кремля та куплених журналістів закордоном це підкріпило наратив про “легітимність російських виборчих інституцій”, якщо люди так масово беруть у них участь. Кремлівські медіа навіть відрапортували про найвищу явку за всю історію президентських виборів у Ерефії. В соцмережах жартують, що наступною акцією російської ліберальної опозиції буде йти на вибори, голосувати за Путіна, але з максимально кислим виразом обличчя.
Замість того, щоб перешкоджати виборам, чи хоча б ігнорувати диктаторський фарс, російська опозиція допомогла підтримати видимість легітимності. Хоча на виборчих дільницях були спроби підпалу та псування урн із бюлетенями, заливання їх зеленкою чи чорнилами, але на всю країну таких випадків було лише кілька десятків. Як писав російський письменник Салтиков-Щедрін: “Люблять російські люди бунтувати. Стануть навколішки перед барським домом і стоять негідники. І знають, що бунтують і все одно стоять”. За 200 років в Ерефії нічого не змінилося.
Автор: Валерій Майданюк