У контексті триваючої понад 2 роки повномасштабної агресії росії проти України та в цілому 10 років війни, ідея створення демілітаризованої зони безпеки вздовж українсько-російського кордону набуває особливої актуальності. Оскільки саме росія здійснила напад на Україну, то зона безпеки має, вочевидь, проходити територією країни-агресора.
Йдеться про території кількох прикордонних російських областей, які будуть звільнені від військових об’єктів, розміщеної там артилерії, ракет та скупчення військ. Тобто, на цій території не повинно бути жодних військових формувань, за виключенням обмеженого контингенту прикордонників, який контролюватиметься міжнародною спільнотою під егідою ООН.
Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов неодноразово наголошував, що іншого варіанту забезпечення безпеки України в умовах поки що збереженої державності росії не існує.
Важливість демілітаризованої зони
Україна постала перед безпрецедентним викликом захисту своєї територіальної цілісності та суверенітету в умовах російської агресії. В цьому контексті, ідея створення демілітаризованої зони безпеки на території росії, прилеглої до українського кордону, видається стратегічно обґрунтованою. Така зона могла б забезпечити додатковий бар’єр проти військових провокацій та агресивних дій з боку росії.
Постійні ракетні обстріли, удари авіабомбами та інші атаки на мирні українські міста роблять питання створення зони безпеки безальтернативним шляхом забезпечення безпеки українських громадян. А про громадян росії, звісно, має дбати кремль.
Міжнародна підтримка та реалізація
Україна підкреслює свою відданість принципам міжнародного права, наголошуючи, що не прагне до анексії чи втручання у суверенітет інших держав.
Україна ніколи не претендувала на території, які належать іншим державам. Так само, як ніколи не погоджувалась на будь-які територіальні претензії з боку сусідів.
Роль російського опору
Дуже важливу роль в цьому процесі грають російське громадянське суспільство та рух спротиву, які борються проти путінського режиму зсередини країни. Підтримка таких формувань, як Легіон “Свобода Росії”, “Російський добровольчий корпус” та інші, може стати ключем до деескалації конфлікту та встановлення стійкого миру в регіоні.
Українські Сили безпеки і оборони не переходили російський кордон і не збираються цього робити в майбутньому. На території росії діють її громадяни, які втомилися від диктатури путіна. І це є справжня російська опозиція, а не “салонна”, яка робить дефіляди червоними доріжками.
Шлях до свободи росії – через червону, криваву дорогу боротьби! Наразі російські громадяни, які беруть участь в русі спротиву, не зацікавленні у створенні нових державних утворень, або невизнаних республік. Мови про виникнення умовної «бнр» немає. Йдеться про створення області вільної від режиму путіна, де самі громадяни зможуть зробити свій цивілізаційний вибір.
Потенційний вплив на регіональну стабільність
Створення демілітаризованої зони безпеки має потенціал не тільки зменшити безпосередню військову загрозу для України, але й сприяти стабілізації усього регіону. Водночас, успіх цієї ініціативи залежатиме від здатності України та її союзників забезпечити ефективний тиск на росію з метою відновлення мирного діалогу та досягнення конструктивного рішення конфлікту.
В перспективі аналогічний рух може виникнути і на території сусідньої білорусі, яка відкрито бере участь в агресії на боці росії.
Висновок
Створення демілітаризованої зони безпеки вздовж українсько-російського кордону є важливим кроком на шляху до забезпечення тривалої стабільності та безпеки для України та її громадян. Ця ініціатива вимагає злагодженої міжнародної підтримки та готовності до компромісів з усіх сторін конфлікту. Подальший розвиток подій продемонструє, чи зможуть міжнародна спільнота та регіональні актори об’єднати зусилля для досягнення стійкого миру в Східній Європі.
Російська сторона знає про прагнення України створити таку зону і має завчасно подбати про безпеку власних громадян, які можуть «раптом» опинитися в зоні бойових дій. Тож саме російська влада несе повну відповідальність за можливі «інциденти». Місцеве населення має розуміти потенційну небезпеку і в разі відсутності реакції влади самостійно подбати про свою безпеку. В першу чергу – шляхом евакуації з прикордонних територій.
Західні союзники знають про мету України створити зону безпеки навколо свого кордону і з розумінням ставляться до цього. Китайський уряд знає про імовірне створення зони безпеки на російській території завдяки «неофіційним» контактам з Україною. В цьому питанні китайці традиційно вірні своєму принципу «невтручання».