23 грудня 2023 року інформаційною бомбою стала стаття в The New York Times «Путін непублічно дав зрозуміти, що відкритий до припинення вогню в Україні» («Putin Quietly Signals He Is Open to a Cease-Fire in Ukraine»), в якій головною тезою було те, що росія, буцімто, готова до предметних перемовин щодо припинення вогню. Ця інформація впала на підготовлений грунт з розчарування в невеликих успіхах українського контрнаступу, проблем з мобілізацією, визнання Головнокомандувачем Збройних сил України того факту, що “війна зайшла в глухий кут” тощо.
Наша команда дослідила як поширювався цей наратив в українському інформаційному просторі, хто його підживлював – та отримала цікаві висновки, якими ми хочемо з вами поділитися.
Відстеження розпочато з 10 грудня 2023 року і триває станом на 29 грудня. Для моніторингу відстеження використано систему відстеження наративів на базі ШІ. Проводиться Дослідницько-аналітичною групою InfoLight.UA (ГО Фонд сприяння демократії) в межах діяльності з протидії російській дезінформації та інформаційно-психологічним операціям росії.
Хронологія зради
Стартом цієї кампанії можна вважати заяву блогера Карла Волоха, зроблену 21 грудня в ефірі телеканалу «Прямий»:
«Україна давно вже “стоїть на місці” і не має шансів у найближчі роки до серйозного прориву.
Надії на якесь серйозне відновлення України – теж відсуваються. Ситуація в світі змінюється не на нашу користь, а може ще й більше погіршитися. Яким чином в цій ситуації можна не поміняти стратегію – я не розумію. Декому стало дуже вигідно щоб війна продовжувалася, бо коли буде підписано припинення вогню, то доведеться проводити вибори, очевидно – програти вибори, після чого будуть стояти дуже серйозні питання в правовій площині…
Мені дуже прикро, що люди продовжують гинути, тому що декому не хочеться шукати інші виходи із становища».
З цієї заяви почалася активна розкрутка зазначених тез в інформаційному просторі. Першоджерелами в подальшому виступали іноземні ЗМІ, інформацію з яких поширювали в Україні.
Також 21 грудня з’являється серія публікацій з посиланням на «Американський “Центр Стімсона» та «відомих американських експертів – Семуеля Чарапа, старшого політолога корпорації Rand (яка займається, зокрема, аналізом для Пентагону) та Джеремі Шапіро, директора з досліджень Європейської ради з міжнародних відносин», в якій йдеться про «…на першому етапі Україна та росія могли б домовитися про припинення вогню, розведення військ та контактну групу з моніторингу домовленостей..»
Допис Карла Волоха набув серйозного поширення та отримав жваве обговорення, при цьому найбільш активно поширював його на всіх можливих майданчиках блогер-втікач – Андрій Серебрянський (Луганський). Який зараз є одним з найбільш популярних за охопленням публічних противників мобілізаційних заходів в Україні.
Основний наратив поширення та обговорення – «Володимир Зеленський та Андрій Єрмак не хочуть перемир’я, бо матимуть кримінальну відповідальність після програшу виборів».
22 грудня з’являється публікація в Der Spiegel «Делікатна російська вечеря в будинку німецького посла», в якій йдеться про «таємну “російську вечерю” в посольстві Німеччини у Вашингтоні наприкінці жовтня, під час якої найближчий помічник канцлера Німеччини Олафа Шольца, голова канцелярії Вольфганг Шмідт, як повідомляється, “ейфорично похвалив” пропозицію представника американського аналітичного центру Самуеля Чарапа припинити війну в Україні шляхом нав’язаного врегулювання шляхом переговорів з Москвою».
23 грудня з’являється основна публікація, в The New York Times «Путін тихо дав зрозуміти, що відкритий до припинення вогню в Україні».
Головна теза: Президент країни-агресора Володимир Путін принаймні з вересня через посередників посилає сигнали про готовність до припинення вогню в загарбницькій війні проти України, яке передбачатиме замороження бойових дій на нинішній лінії зіткнення.
Фактичним продовженням/підтримкою наративу є публікації (за 23 грудня) з посиланням на міністра оборони Італії Гвідо Крозетто, який заявив, що «поруч із військовою підтримкою України настав час розпочати пошук політичного рішення для припинення війни, спричиненої вторгненням Росії».
Також 23 грудня в POLITICO виходить публікація «Посол України заперечує тиск Німеччини щодо мирних переговорів з Росією», в якій «Посол України в Німеччині в суботу відкинув заяви про те, що Берлін може чинити тиск на Київ за зачиненими дверима, щоб досягти мирної угоди з Росією».
23 грудня телеграм-канал «BILD на русском» робить повторну публікацію свого матеріалу від 14 грудня, в якому йдеться про те, що нібито «Путін нападе на Європу взимку 2024 або 2025 року». Ця інформація активно поширюється українськими ЗМІ та соцмережами.
Важливо: Публікація повторна, виходить на російськомовному телеграм-каналі видання та підсилює негативні очікування від продовження війни!
24 грудня ще один блогер-втікач, Мирослав Олешко, поширює допис про те, що «Заморожування бойових дій по лінії фронту – найбільш реалістичний варіант закінчення війни в Україні». В якому посилається на статтю в CNN від 22 грудня «Шлях України до перемоги пролягає вулицями Москви», де це один з ймовірних сценаріїв розвитку подій.
24 грудня також як окрема новина виходять публікації про те, що «Російський «опозиціонер», лідер партії Яблуко Григорій Явлінський каже, що мав зустріч з російським диктатором Володимиром Путіним, на якій намагався вмовити його піти на переговори. Про це він розповів в коментарі для резонансної статті The New York Times».
Після появи коментаря від ГУР МО статті The New York Times, в якому йшлося, що «Україна, звісно, зацікавлена в тому, щоб закінчилася ця геноцидна війна, але з відновленням нашої територіальної цілісності та покаранням злочинців», увага до теми починає помітно падати.
Проте 27 грудня тема знову актуалізується публікацією в Der Spiegel заяви Прем’єр-міністра Саксонії Міхаеля Кречмера, який «закликає федеральний уряд до більшої дипломатії замість того, щоб просто постачати зброю для вирішення загарбницької війни Росії проти України».
Наявна очевидна скоординована медіа-атака на Україну, метою якої є маніпуляція суспільними настроями українців, посилення панічних настроїв та примус до капітуляції на умовах росії. В цій інформаційно-психологічній операції беруть активну участь не тільки закордонні медіа, але й українські публічні діячі. Вони, як мінімум, діють синхронно та скоординовано з появою публікацій в закордонних ЗМІ та дублюють російські дезінформаційні наративи.
Основні тези, які поширюються:
- Війна «стоїть на місці» та призводить до непотрібних жертв
- Треба виходити на перемовини з росією та припинення вогню.
- Виграти війну в росії неможливо
- Володимир Зеленський та Андрій Єрмак не хочуть миру, бо на перевиборах втратять владу та будуть покарані за державну зраду.
- В березні 2022 року були укладені домовленості на вигідних для України умовах, Зеленський та Єрмак не послухалися через тиск Бориса Джонсона.
Ми продовжуємо відслідковувати поширення та всіх, хто бере в ньому участь.
