Після завершення активних бойових дій та потенційного вступу до ЄС Україні доведеться конкурувати на європейському ринку праці за українську робочу силу, котра отримає доступ до вищих зарплат. Для повернення мільйонів українців на батьківщину Україні буде необхідно перейняти досвід інших країн щодо реінтеграції своїх співвітчизників.
До прикладу, в Боснії та Герцеговині та в Косово були запроваджені широкомасштабні програми стимулювання повернення біженців. Ці програми не обходилися без міжнародної допомоги, зокрема Світового банку та ЄБРР. До прикладу суми офіційної допомоги розвитку Боснії і Герцеговини у період 1996-2004 років досягли 6,8 млрд доларів, що майже вдвічі перевищувало річний ВВП країни в 1996 році.
Реінтеграційні програми в Боснії і Герцеговині для мігрантів передбачали: допомогу на відновлення зруйнованого житла, гуманітарну і фінансову допомога на поточні потреби, пошук роботи, медичні послуги і соціальну допомогу. Проєкт «Рятівний мікробізнес, місцева ініціатива» з бюджетом 18 млн доларів передбачав надання 10 тис. дрібних кредитів для мікробізнесу і діяльності з постійного генерування доходів.
Для України буде корисним запозичення досвіду Польщі, котра проводить політику підтримки молоді, використовуючи кошти ЄС. Щоб молоді поляки не виїжджали працювати в інші країни ЄС, в Польщі діє система зменшення і навіть тимчасове звільнення від податків, надання додаткових пільг та соціальних виплат тим представникам молоді, котрі відкривають власну справу в Польщі. В рамках програми «Добрий старт» батьки, чиї діти навчаються у польській школі, отримують одноразову допомогу у розмірі 300 злотих для підготовки до нового навчального року і придбання шкільного приладдя. Вигідна система студентських кредитів на навчання, яка частково дотується державою, також переконує багатьох залишатися в Польщі. Для частини громадян невелике сприяння з боку власної держави є досить переконливим фактором щоб жити на батьківщині, а не шукати щастя на чужині.
Сприяли поверненню мігрантів з країн колишньої Югославії і європейські держави. Зокрема Данія надавала шукачам притулку з Косово, які були зобов’язані повернутися додому після закінчення війни, пакет матеріальної допомоги, що складався з продовольчих товарів, кухонних предметів, дрібних меблів. Середня вартість пакету на одну особу становила 615 євро. Також за рахунок Данії оплачувалися бізнес-курси і курси професійної підготовки вже після повернення до Косово.
За оцінками МВФ, прийняття мігрантів з України коштувало Європейському Союзу приблизно 30–37 млрд євро. Це більше, ніж загальна міжнародна фінансова допомога, що її Україна отримала від партнерів за весь 2022 рік. Це означає й зацікавленість європейських країн у допомозі з фінансуванням повернення українських мігрантів.
Україні буде потрібно переймати досвід широкомасштабних соціальних програм, які на жаль, будуть проїданням бюджетних коштів, замість їх інвестування в економіку та оборону. Україні буде необхідно обирати між зниженням податків для залучення інвестицій та бізнесу, щоб інтенсивно розвивати економіку і збільшенням податків щоб мати кошти для фінансування оборони, великих соціальних програм і стимулювання повернення біженців. Після війни українським громадянам доведеться робити найскладніший вибір в політичній історії України – обрати політиків, котрі впораються з усіма цими надскладними завданнями в умовах конкуренції з європейським трудовим ринком.
За оцінкою Міністерства економіки, у наступні 10 років Україні доведеться додатково залучити 4,5 мільйона людей на ринок праці. Це можуть бути українці, котрі повернуться на батьківщину з-за кордону. Або ж деякі експерти вже починають говорити про можливість залучення мігрантів з країн Азії та Африки. Це може частково розв’язати одну проблему, але створити для заснованого на цінностях здорового консерватизму українського суспільства низку нових проблем.
Звісно, ще залишається варіант, за яким всі наші фінансові проблеми та програми повернення мігрантів до України будуть покриті багатомільярдними репараціями колишньої Росії.
Автор: Валерій Майданюк, політолог
