Інформаційна гігієна у 2023 році. Нові виклики: частина перша

«Інформаційна гігієна у 2023 році. Нові виклики» – текстова версія лекції проєкту InfoLight.UA, яка відбулася 15 лютого 2023 року. Публікуємо першу частину та запис трансляції лекції.

Інформаційна війна — це маніпулювання інформацією, якій довіряє об’єкт, без відома об’єкта, з метою, щоб об’єкт приймав рішення проти своїх інтересів, але в інтересах того, хто веде інформаційну війну. Іншими словами, це не просто сказати на Раша Тудей, що без російського газу Європа замерзне. Це змусити всіх повірити, що таке твердження – об’єктивна реальність.

Інформаційна війна – це оперування невідомим для об’єкта, коли відсутні критерії об’єктивної оцінки інформації. Коли – «завжди був російський газ», і подання дискусії навколо цього як реальності, в якій все добре, з невідомим.

Інформаційна війна – це моделювання й оперування страхом. Це перебільшення ризиків. Це створення панічних настроїв.

В грамотній кампанії ми навіть не дізнаємось, коли інформаційна війна почалася, наскільки вона сильна або руйнівна і коли закінчується. Ми побачимо тільки її наслідки, якщо її буде поєднано з війною звичайною.

Структуровано це – маніпулювання масами, мета якого найчастіше полягає у:

• внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
• дезорієнтації та дезінформації мас;
• послабленні певних переконань, звичаїв, задля виставлення як єдиновірних власних;
• залякуванні свого народу образом ворога;
• допоміжна або супровідна у звичайній війні;
• залякуванні супротивника своєю могутністю.

Саме інформаційна війна передувала як повномасштабному вторгненню в Україну, так і подіям 2014 року. Згадаймо міфи про «бандерівців», які будуть знищувати російськомовних, що з’явилися далеко не у 2014 році. Фактично можна стверджувати, що підготовка до вторгнення в Україну почалася одразу після поразки Януковича у 2004 році. Саме тоді росія почала активну інформаційну війну проти України, а путін вже у 2007 році на Мюнхенській конференції фактично оголосив війну чинному на той момент світовому порядку і послідовно втілював план з захоплення спочатку Грузії, а потім і України. І який, вочевидь, не буде обмежуватися цими країнами.

Розглядаючи атаку на Україну в лютому 2022 року, варто відзначити її схожість з операцією коаліції на чолі з США під назвою «Шок і тремтіння». Шок і тремтіння (англ. Shock and awe) – військова доктрина, в основі якої лежить концепція “швидкого досягнення переваги”. Застосовувалась армією США під час кампанії в Іраку. Розроблена в 1996 році керівником Інституту оборонних досліджень та технологій Джеймсом Вейдом та співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень Харланом Ульманом.

Після того, як для всіх аудиторій був сформований наратив про неминучість військової фази, відбувається власне атака – стрімка, з одночасним застосуванням всіх наявних видів озброєння та засобів ураження (окрім неконвенційних). Пам’ятаємо ранок 24 лютого? Варто відзначити що операція коаліції в Іраку розвивалася за приблизно схожим сценарієм, і дії путіна можна вважати поганим косплеєм дії американців. Поганим – бо у путіна не вийшло.

Не вийшло, бо в інформаційній війні вкрай важливо реалістично оцінювати стійкість супротивника, його психологічні особливості, вміти прогнозувати реакції, як індивідуальні, так і колективні. За розрахунками кремля, керівництво України мало фактично одразу втікати, армія – почати здаватися, населення – зустрічати щонайменше нейтрально. Ми пам’ятаємо, що в перші тижні повномасштабного вторгнення українці на окупованих територіях проводили численні мітинги, ставали на шляху військової техніки, палили її коктейлями.

Пам’ятаємо й інформаційну протидію, коли ми всі пишалися стійкістю невідомих українців на шляху ворога, банкою з огірками, якою було збито російський дрон, та циганами й фермерами, які крадуть/віджимають російську техніку. Частина з цих історій була правдою, частина – міфами, зрештою, хоча жодного російського танку чи іншої бронетехніки на території Києва не було, ми всі знаємо, що «троєщинські пацани» її «віджали».

Ця контрпропаганда робила ворога смішним, недолугим, слабким (банка з огірками збиває дрон), а отже – не страшним, якому можна і треба успішно давати відсіч. Що українці успішно і зробили. Можна по різному оцінювати підготовку країни до війни, проте критика влади не є метою цієї лекції. Ми зараз робимо акцент на успішних операціях.

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО, англ. – Psychological Operations, PSYOP) — це слово, яке ми останнім часом чуємо дуже часто. І варто розуміти, що кожен з нас був в той чи інший спосіб задіяний або в російську, або в українську ІПСО. Розберемося що ж це таке.

В класичному розумінні це сплановані дії з впливу на переважно іноземні аудиторії, щоб змінювати їхні почуття, мотиви, і, зрештою, коригувати діяльність відповідних урядів, організацій, груп  чи індивідів.

Основними суб’єктами проведення ІПСО є:

1. Керівництво іноземної держави;
2. Спецслужби іноземних держав та її агентура;
3. Засоби масової інформації (іноземні та підконтрольні вітчизняні);
4. Неурядові організації (іноземні й підконтрольні вітчизняні);
5. Інтернет-ресурси.

Інформаційно-психологічні операції під час війни або в якості підготовки здійснюються на наступні головні «аудиторії»:

• на свої війська (мета – забезпечити психологічну готовність та емоційно-вольову стійкість солдата і офіцера до виконання бойових завдань);
• на війська ворога (мета – сформувати у ворога неготовність до виконання бойових завдань);
• на мирне населення своєї країни та країни ворога (мета – по можливості забезпечити підтримку, лояльність, у крайньому разі – невтручання у дій військ);
• на керівництво та населення іноземних країн (мета, по суті, аналогічна – по можливості забезпечити підтримку, прихильність, у крайньому разі – нейтралітет щодо військово-політичних дій твоєї країни.)

До засобів інформаційно-психологічної операції відносять, зокрема:

• дезінформацію;
• пропаганду;
• перебільшення певної інформації або применшення іншої;
• диверсії в тилу;
• кібератаки.

Якщо говорити простою мовою, то ІПСО – це такі дії супротивника, коли вас, наприклад, змушують щось робити на його користь, при цьому ви впевнені, що дієте за власним бажанням. Це перше класичне застосування ІПСО, і далеко не завжди тут працюють лінійні схеми та інструменти. Зараз, звісно, недоречно і зарано обговорювати дії українських спеціальних служб, проте ми маємо розуміти, що вони відбуваються, і, враховуючи загальний перебіг бойових дій, ми працюємо не гірше від ворога.

Беручи приклади з історії, ми можемо згадати загальновідоме «Іду на Ви» від князя Святослава. В часи правління Святослава Хороброго Київська Русь була державою з сильним військом і це повідомлення мало залякати  ворогів Святослава ще до того як він приходив до них з військом. Це друге класичне застосування ІПСО – зміна поведінка супротивника безпосередньо на полі бою.

Радимо всім передивитися цю лекцію, як і всі інші наші попередні лекції.

Долучитися до наших лекцій можна заповнивши анкету:

https://bit.ly/infolight_2023