«Денацифікація», «десатанізація» чи демілітаризація мирної країни в центрі Європи вже рідше згадуються кремлівськими пропагандистами, натомість новою головною метою загарбницької російської війни проголошено … мир.
У своєму нещодавньому зверненні російський диктатор оголосив, що новою метою так званої “СВО” є «припинення повномасштабних бойових дій, що йдуть на Донбасі з 2014 року». «Все, що ми робимо сьогодні, у тому числі і СВО – це спроба припинити цю війну», – заявив кремлівський тиран.
Цинічні заяви кривавого диктатора пролунали якраз на фоні трагедії у Дніпрі, де російська ракета влучила у житлову багатоповерхівку. В час, коли весь світ співчував загиблим у трагедії, російський диктатор не посоромився заявити, що вбив півсотні цивільних мирних жителів, в тому числі немовлят, заради … «миру».
Пропагандистський ефект таких абсурдних заяв спрямований насамперед на внутрішню аудиторію, якій дедалі менше зрозуміло, за що гине стільки мобілізованих росіян? А ще менше хочеться брати особисту участь в путінській воєнній авантюрі. Тож окрім імперської риторики, яка базується на фашистському ефекті сили, могутності, геополітичному впливу та історичних претензіях на всі минулі володіння Російської імперії та СРСР, Кремль почав сильніше апелювати до «справедливості» цієї ганебної війни.
Виправдувальна брехня потрібна й для особового складу силових відомств та армії, яким було б значно зручніше пояснювати благородні та оборонні цілі війни, аніж загарбницькі. Вбивцям психологічно легше вважати жертв «злочинцями», а свою агресію «захистом», аніж визнати самим собі, що вони тварюки. Для цього використовується брехлива пропаганда про «8 лєт», за які начебто бомбили Донбас, приховуючи той факт, що війну на Донбасі розпочала Москва.
Паралельно цей меседж розганяється для подальшого поширення серед платних друзів Кремля за кордоном, особливо в країнах, що розвиваються, котрі масово поширюють в медіа та соцмережах ідею, що руйнуючи житлові будинки та вбиваючи цивільних, Росія начебто так «захищається від американського імперіалізму та розширення НАТО».
Хоча кремлівські пропагандисти не пояснюють зазомбованим глядачам, чому для такої «миротворчої цілі» як припинення війни на Донбасі треба було захоплювати Херсон, нищити до руїн півмільйонний Маріуполь і рватися до Києва. Принаймні один з російських військових, відповідальних за запуск ракети по житловому будинку та теракт у Дніпрі, у телефонній розмові з журналістами був здивований, чого «Україна обстрілює нову російську територію і не хоче миру».
Історія диктаторських режимів та жорстоких тиранів засвідчує, що чим абсурдніші їхні дії та слова, тим ближче вони відчувають свою загибель.
Автор: Валерій Майданюк