Брехня та пропаганда стали провідним інструментом реалізації російських планів із загарбання України. А її інтенсивність та провідні тези, які «вкидають» окупанти в наш інформаційний простір, мають на меті посіяти безлад серед українців, зламати нашу волю до спротиву та розсварити із союзниками.
Хунта – тобто банда силовиків, які заволоділи владою в Російській Федерації, застосовує цей інструмент війни проти України ще від початку незалежності, а починаючи з 2022 року – хвиля брехні набула неймовірної інтенсивності. Як дослідили фахівці науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, станом на початок літа російські пропагандистські війська ввели в інформаційне поле майже пів сотні «свіжих» тематичних напрямків, спрямованих на подолання опору українців збройній агресії.
Основні зусилля кремлівської пропаганди спрямовані проти сили, яка стала найбільшою перешкодою планам ерефії захопити Україну та знищити українську націю – ЗСУ. Тому інформаційні атаки Кремля зосереджені на створенні перешкод військово-технічній допомозі Україні з боку США і країн НАТО, особливо у процесі постачання важкого озброєння для України. Створюються різні бульбашки нісенітниць, починаючи від незадоволення українців отриманим і закінчуючи ваганням європейських політиків щодо реальної допомоги.
Серед основних російських міфів та фейків про ЗСУ виділяються наступні:
Міф. 1 «Злочини» ЗСУ.
Кремль і далі продовжує формувати медійний образ українських військових як нацистів та бойовиків-терористів, котрі воюють з власним народом. Вигадуються абсолютно брехливі історії та монтуються підробні відео про «злочини» українців, «геноцид російськомовних» та інші нісенітниці. Квінтесенцією цих фейків стала брехня про «расп’ятава мальчіка», яку спростовано журналістами ще у 2014 році.
Натомість відео з визволених нашими військовими міст свідчать геть про інше – місцеві жителі зі сльозами радості зустрічають своїх визволителів. А громадськість невдовзі дізнається, як російські медіа розміщують оголошення про тимчасову роботу акторів масовки з виїздом на окупований росіянами Донбас, де їм обіцяють 30 доларів за озвучення брехні про українську армію. Зокрема у Санкт-Петербурзі поширили вакансію актора для зйомок у масовці на окупованій раніше території Донецької та Луганської областей. Це пояснює як насправді виглядають «свідчення очевидців» про «звірства укрофашистів» – це звичайнісінькі постановки за сценарієм.
Міф 2. Біологічна зброя
Брехня Росії про біологічну зброю в Україні, так само як нові фейки про «брудну бомбу», стали одним із засобів дискредитації України перед міжнародною спільнотою. Адже попри російські фейки про розробку Україною зброї масового знищення, росіяни, які вторглися в Україну, досі не перетворилися ні на радіоактивний попіл, ні не вимерли від хвороб.
Усі подібні звинувачення Російської Федерації є брехнею, згенерованою російською пропагандою. Тільки кремлівські посіпаки з їхньою хворою уявою можуть вигадати історії про «птахів, які розпилюють біоагенти» і розраховані на найбільш неосвічені та зазомбовані верстви населення.
Зрештою РФ тричі (11.03, 18.03, 13.05) отримала офіційну відповідь Верховного представника ООН з питань роззброєння, що ООН не відомо про будь-які програми біологічної зброї в Україні.
Міф 3. Проти росіян в Україні воюють «найманці Нато»
Брехню про те, що начебто проти росіян в Україні воює 100500 мільярдів американських спецназівців та польських найманців Кремль поширює лише з тієї причини, щоб якось пояснити своєму обдуреному населенню власні поразки та провали війни в Україні. Після обіцянки взяти Київ за три дні кремлівська хунта не знає, як виправдати поразки в Україні, тому й вигадують «непереборні обставини» у вигляді суперспецназівців НАТО.
Адже сам факт визнання, що псковських десантників та кадирівських тіктокерів в Україні громлять мобілізовані працівники Укрпошти та айтішники – здатен загнати в глибоку екзистенційну депресію всіх росіян, які фантазували про себе як «втарую армію міра».
Міф 4. «Західна зброя не допоможе Україні, розкрадається і ваапшє, раді Бога, пєрєстаньтє накачівать Украіну аружієєєм!»
Міф призначений для західного споживача і має на меті відмовити Захід від смертельної для росіян підтримки України. До інформаційної кампанії долучили навіть корисних ідіотів з числа західних політиків, які почали розганяти брехню, про те, що західна зброя з України може, теоретично, опинитися в Сирії чи Мексиці.
Абсурд цих звинувачень розбивається об елементарні географічні факти. Адже в умовах російської блокади Чорного моря з України не можливо вивозити товари, а тим більше зброю. А весь рух товарів може йти лише через країни НАТО. Тому російський фейк, що начебто «українські військові продають зброю сирійським бойовикам» – просто абсурдний..
Різновидом цього міфу стали вигадки про те, що нібито військові поставки Україні повторить долю західної допомоги армії Афганістану, коли вся західна зброя потрапила до рук талібів.
Однак на практиці не існує жодного доказу, що західна зброя з України була кудись вивезена, а от доказів успішного знищення Збройними силами України західною зброєю російської військової техніки – є дуже багато.
Більш небезпечним фейком є спрямована на західну аудиторію брехлива, залякуюча теза, що буцімто «країни, які надають військову допомогу Україні, самі стають слабшими і матимуть менше воєнної техніки». Такими заявами, Кремль намагається хоча б сповільнити постачання озброєнь для ЗСУ, які для них стали страшною смертю.
Насправді Захід не стане слабшим, адже завдяки постачанню зброї Україні допоможе здолати російську загрозу, яка готувалася в недалекому майбутньому нападати на держави НАТО – погрожувала бомбардувати Польщу та країни Балтії. А високоякісної зброї західна промисловість виготовить достатньо.
Міф 5. РФ поширює фейк про «величезні втрати ЗСУ»
Офіційні зведення Міноборони РМ щодо втрат України у війні вже перевершили у своїй статистиці бойові можливості ЗС України.
Втрачаючи власну боєздатність у боях на теренах України, Кремль створює сфальшовану реальність тотальної поразки ЗС України, які в медійному світі воюють не проти російського агресора, а завдають ракетних ударів по своїх містах і мирному населенню, тоді як росіяни знищують озброєних «нациків» у формі ЗС України.
В рамках цього міфу російські пропагандисти вигадали інформаційно-психологічну операцію, поширюючи фейковий «документ» за підписом Головнокомандувача ЗСУ, що містить відомості про величезні втрати української армії, який написаний з купою помилок, русизмів та неправильно вказаній сфері компетентності.
Насправді, такі фейки розганяють з метою деморалізації українців. Натомість турбуватися про втрати варто насамперед російським окупантам, кількість вбитих серед яких вже сягнула 70 тисяч. І загинули ці молоді російські солдати за амбіції хворого 70-ти річного карлика, якому захотілося створити імперію.
6. Міф «Нацисти, фашисти»
Брехня про вигаданий фашизм чи нацистські ідеї в Україні не лише не має нічого спільного з реальністю, але й виглядає ефектом дзеркала щодо самих російських пропагандистів. Адже з класичних політологічних ознак фашизму та нацизму не в Україні, а саме в Росії містяться більшість з них, а саме:
- Культ вождя-диктатора;
- Імперське прагнення до захоплення територій інших країн;
- Ідеї вищості власної нації та культури над іншими народами;
- Придушення громадянських прав і свобод та засилля пропаганди.
Тобто реальний фашизм ХХІ століття став державною ідеологією в РФ.
В Україні ж натомість пропаганда фашизму та нацизму заборонені Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» ще від 9 квітня 2015 року.
Подібно до геббельсівської пропаганди, російська державна система брехні намагається захопити увагу громадян своїми масштабами та абсурдністю, перекрутити реальність, біле видати за чорне і навпаки. Брехнею кремлівські пропагандисти штовхають росіян на злочини і брехнею приховують та виправдовують свої звірства. І найкращою зброєю проти кремлівської брехні є правда та перемоги ЗСУ.
Автор: Валерій Майданюк, канд. політ. наук, експерт Фонду сприяння демократії
