Як росія планує атакувати українську реальність цієї зими – не лише ракетами, а й фейками? Відповіді на ці запитання шукали експерти під час панельної дискусії «Інформаційні загрози для України на період жовтень – грудень 2025 року».
Захід, що відбувся 15 жовтня в Українському кризовому медіацентрі, об’єднав аналітиків, військових, медіафахівців і представників громадянського суспільства. Ініціаторами події виступили ГО «Фонд сприяння демократії» та Український безпековий клуб.
Політизація дискомфорту як зброя росії
Росія дедалі активніше поєднує удари по критичній інфраструктурі з масштабними інформаційними кампаніями, які мають на меті трансформувати фізичний дискомфорт українців – блекаути, бюрократію, втому – у політичне розчарування й внутрішню дестабілізацію.
Голова Українського безпекового клубу Юрій Гончаренко
Юрій Гончаренко, голова Українського безпекового клубу, звернув увагу на приклади маніпуляцій, коли технічну аварію подають як доказ повного колапсу.
«Фокус зміщується з джерела проблем – тобто росії – на внутрішніх винуватців. Це спроба скерувати суспільний гнів не на агресора, а на саму державу. А ми щоразу реагуємо, замість діяти на випередження. У сучасному інформаційному просторі рахунок іде не на дні, а на секунди».
Україна має вийти з постійної оборони в інформаційній сфері та перейти до формування власної повістки.
Зимовий апокаліпсис як триактна драма
Олексій Івашин, координатор Громадсько-військового руху, змалював багаторівневу структуру російської медіакампанії, яка готується до зими:
- Тактичний рівень – фейки про обстріли, куплені відео в Telegram, локальні паніки.
- Оперативний рівень – створення образу недієздатної та роз’єднаної української влади.
- Стратегічний рівень – просування ідеї, що Україна – «країна, яка програла», «країна-404».
Координатор Громадсько-військового руху Олексій Івашин
«Проблеми в реальності – це живильне середовище для фейків. Не можна створити позитивну медіакампанію, якщо не вирішуються системні проблеми. Потрібно працювати на всіх фронтах – і з фейками, і з реальними порушеннями в ТЦК».
Він також наголосив, що в умовах війни потрібен баланс між безпекою та демократичними стандартами, і цей баланс – не слабкість, а ознака стійкості.
TikTok, ШІ та «інформаційні цигани»
Володимир Солов’ян, PhD, керівник Групи аналізу гібридних загроз УКМЦ зосередився на новітніх каналах впливу. Наступна хвиля російської дезінформації, за його словами, пройде через TikTok.
PhD, керівник Групи аналізу гібридних загроз УКМЦ Володимир Солов’ян
«Це буде як у 2019 з Telegram, тільки швидше, масштабніше і небезпечніше. росія просуває наратив: “зима буде катастрофічною”. Це супроводжується відео від “інформаційних циган” — блогерів, які виїхали за кордон і транслюють вигідні москві меседжі в обмін на увагу».
Одним із методів стримування, на думку експерта, має стати посилення українських асиметричних спроможностей.
«Кремль реагує тільки на загрозу власному комфорту. Поки ми не здатні створити таку загрозу – удари по нашій енергетиці не припиняться».
Серед ключових ризиків – зростання ролі штучного інтелекту в поширенні дезінформації.
«Дипфейк про Запорізьку АЕС — це питання одного дня. Реакція має бути не лише оборонною. Інформаційна грамотність має починатися ще зі шкільної лави. Без неї ми не втримуємо власну реальність».
Від балансування до системності
Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова, окреслив основні прорахунки державної політики в інформаційній сфері.
Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський
«Стійкість стала модним словом, бо вже пробито захист. Але якщо відсутня система попередження, стримування, захисту – ніяка стійкість не спрацює. Ми постійно реагуємо із запізненням, у кращому випадку – з відставанням на годину. А в інформаційній війні це – вічність».
Він запропонував створити трирівневу архітектуру інформаційної безпеки:
- Аналітичні осередки – для прогнозу загроз.
- Канали комунікації – для поширення контенту.
- Точкові комунікатори – які працюють безпосередньо з цільовими аудиторіями (освітні установи, побутові професії, місцеві лідери).
«Керувати треба не об’єктами, а процесами. Без цього вся державна машина залишається неефективною. Те саме стосується і медіа — без етичного коду ми будемо вразливі до маніпуляцій навіть без фейків».
Час формувати спільну мову дій
Загальний наратив, що пролунав від усіх учасників дискусії: реактивна модель більше не працює. росія діє системно, з довгостроковим плануванням, – і лише аналогічний підхід може забезпечити ефективний спротив.
Проактивна стратегія має охоплювати освіту, управління, аналітику, медіа і громадянське суспільство. Йдеться не лише про протидію фейкам, а про формування української інформаційної реальності, заснованої на цінностях, довірі й спільному баченні.
«Системні рішення з’являються лише тоді, коли є розуміння. А розуміння можливе лише тоді, коли ми почнемо говорити спільною мовою», – підсумував Юрій Гончаренко.
Учасники погодилися, що критичне мислення та політична освіта – це не опція, а інвестиція в майбутнє державності.
Залишити відповідь