Про життя на передовій, військові будні та про те, як війна допомогла гвардійцю знайти справжнє кохання.
Антон Карпенко – офіцер прес-служби 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України за допомогою своєї камери розповідає світові правду про війну росії проти України. Він прийшов до Сил оборони добровольцем з початку повномасштабного вторгнення: захищав рідний Харків, також обороняв Балаклію, воював у Кременній та Сріблянському лісі, ставши справжнім бойовим офіцером. Після служби в гарячих точках фронту нацгвардієцьна позивний «Нікон» знову фотографує – фіксує події, як на бойових позиціях, так і в тилу.
Літо 2022 року – Антон Карпенко разом з побратимами тримає оборону в одному з населених пунктів Харківської області. Згадує, як на другу добу після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли Харків був під масованим обстрілом армії окупантів, він не зміг всидіти в укритті і пішов добровольцем до війська.
«Сходив в магазин, накупив на всі гроші їжі, яка була доступна, віддав своїм. Взяв собі палицю ковбаси і цукерку одну – і все. Я зрозумів, що тут кашу не звариш, а своїх треба було захищати, а нічим. Тож, пішов туди, де брали добровольців та давали їм зброю – до 5 Слобожанської бригади «Скіф», – пригадує Нікон.
Так Антон, який працював професійним фотографом і викладав фотомайстерність студентам, став військовослужбовцем Національної гвардії України. Одна з його перших посад – гранатометник. Зізнається: в тих екстремальних умовах довелося дуже швидко навчитися стріляти практично з усіх видів зброї.
Пізніше Антон служив старшим на блокпосту під тоді окупованою російськими військами Балаклією. Згадує, що їх завданням було утримувати позицію і не дати противнику просунутися далі. Також Нікон брав участь у боях у Кремінній та Клещеївці.
«Можливо мені щастило – я не потрапляв у великі негаразди, але всі, хто зі мною заходив, всі обов’язково виходили. Коли ми приїхали на Кремінну, то після всі повернулися назад», – розповідає Нікон.
Навесні 2024 року Антон знову взяв до рук фотоапарат. Каже, що його навички, знання та вміння помітили в прес-службі 5 Слобожанської бригади «Скіф». Так він став вже прес-офіцером Слобожанських «Скіфів» та ось вже півтора року робить фоторепортажі з бойових позицій, навчань, стрільб, портрети побратимів та посестер – намагаючись чесно передати фронтове життя гвардійців і розповісти світу про війну в Україні. Його знімки брали участь у виставках як в Україні, так і за кордоном, наприклад, у Нідерландах, де була організована персональна виставка фоторобот офіцера Слобожанської бригади.
Антон розповідає, що до повномасштабного вторгнення рф одним із напрямків його зйомок були «love story». Він влаштовував фотосесії для молодят. Останні три з половиною роки в його об’єктиві була тільки війна, але тепер у його портфоліо з’явилися знімки і з власного весілля. Супутницею нацгвардійця стала волонтерка Олена. Дівчина збирає і купує для 5 Слобожанської бригади «Скіф» зарядні пристрої, рації, тепловізори, прилади нічного бачення та дрони. За кілька хвилин до церемонії одруження Олена встигає сказати, що закохалася в свого захисника на першому ж побаченні:
«Ми до цього були заочно знайомі років 10, але побачилися лише вже під час війни. Відтоді спілкувалися кожного дня, листувалися, потім Антон мені кілька разів дзвонив з тих місць, де був зв’язок. І коли ми зустрілися, мені здавалося, що я його все життя знаю. У нього теж були такі відчуття, теж казав, що та перша зустріч була зі знайомою людиною», – ділиться відчуттями Оленка.
«Вона мене щоразу проходжала зі сльозами на очах. В нас була своя фраза, що обіймаю на шпеньках, бо вона до мене підіймалася, і ми постійно обіймалися. Це було і в метро, і біля машини, яка за мною приїжджала, і біля маршрутки, на якій я їздив. Зустрічала вона мене завжди Якби рано я не приїжджав, вона мене завжди зустрічала», – доповнює розповідь дружини офіцер прес-служби Слобожанських «Скіфів».
Гвардієць обсвічився коханій романтично та незвичайно – запропонував подивитись Кам’янець-Подільський. Виїхали о другій ночі, згадує Олена. Після п’ятнадцяти годин за кермом, наполіг – треба піднятись на пагорб з видом на фортецю.
«Я спочатку подумала, що він як фотограф, він просто хоче зробити якийсь гарний кадр для нас. І коли я обернулася і побачила, що він стоїть на одному коліні та з каблучкою – це було, ну, знаєте, це як дитяча мрія – дівчинки з дитинства мріють про це. Ось, Антон втілив мою мрію», – посміхається наречена.
Пишне весілля молодята відклали до мирних часів. Зараз всі гроші йдуть на допомогу 5 Слобожанській бригаді «Скіф», а після Перемоги подружжя планує вирушити в подорож українськими містами.
Джерело: “Хроніки“
Новину створено за матеріалами сайту “Хроніки” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Хроніки“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь