29 вересня 2025 року в Києві, у приміщенні агентства «Укрінформ», відбувся круглий стіл “Проблеми економічного розвитку України 2025-2030 та демографічні виклики”, організований ГО “Фонд сприяння демократії” та “Українським безпековим клубом”.
Одним із спікерів став Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи. У своєму виступі він запропонував глибоко наукову модель економічного відновлення, засновану на принципах економічної свободи, підприємництва та інституційної зрілості.
Від науки до стратегії: необхідність методології, а не інтуїції
Головна вада сучасної української економіки – відсутність теоретичної основи. Рішення ухвалюються ситуативно, на базі політичних чи бюрократичних імпульсів, а не науково обґрунтованої моделі.
«Нам треба насамперед зробити теорію економічного зростання і зробити ставку на це. Це повинна бути наука, а не відчуття»
На думку спікера, Україна залишається у полоні марксистсько-кейнсіанської системи, яка не дозволяє створити інклюзивну економіку. Доти, доки немає глибокої наукової основи — будь-які інші дії, хоч би якими добрими були наміри, не спрацюють.
Економіст підкреслює: «Українське суспільство цінує свободу, однак державні інститути цю потребу не підтримують. Економічна політика не базується на довірі до бізнесу чи підприємництва. 92% українців — за свободу. Але в рейтингу економічної свободи ми — на 143-му місці».
Цей розрив між запитом суспільства і державною політикою, за його словами, є ключовим стримувальним чинником для зростання, повернення діаспори і залучення інвестицій.
Податковий хаос як джерело корупції: три замість двадцяти
Романчук наполягає на повній зміні архітектури податкової системи. Замість десятків складних податків, які створюють можливості для зловживань, він пропонує перейти до простої і прозорої структури.
«Коли маємо систему 20–25 податків і зборів — це джерело дискреції чиновників. Має бути три податки: з роздрібного обігу, на доходи, і (можливо) на нерухомість або землю», — заявив експерт.
Цей крок не лише спростить адміністрування, а й ліквідує корупційні схеми, включно з проблемним ПДВ.
Ярослав Романчук звертає увагу на те, що потенціал бізнесу блокується слабкою кредитною інфраструктурою. Українські підприємства не мають доступу до дешевого капіталу, і це обмежує їхній розвиток.
«Фінансування приватного сектору має зрости не в 2, а в 10 разів. Потрібна демонополізація банківського сектору і лібералізація платіжного балансу», — наголосив він.
Український уряд, за його словами, блокує капітальні потоки, впроваджуючи 16 (!) обмежувальних механізмів, тоді як Європейський Союз їх демонтує.
До того ж експерт констатує, що монетарна політика, яка має забезпечувати стабільність цін, зазнала повного фіаско: «Середньорічна інфляція в Україні за 20 років — 12,7%. У цивілізованому світі — до 2%. Це знищення довіри до нацвалюти, заощаджень і внутрішніх інвестицій», — зазначає економіст.
Через це громадяни масово зберігають гроші «під матрацом» у доларах або євро. В результаті немає внутрішнього інвестиційного ресурсу, навіть попри реальний патріотизм громадян.
Пенсійна система: банкрутство солідарної моделі
Демографічна ситуація вимагає нових підходів і до пенсійного забезпечення. Ярослав Романчук переконаний, що солідарна система — мертва.
«За такої демографії вона ніколи не працюватиме. Потрібен безумовний пенсійний дохід для кожного українця, і після цього — накопичувальні пенсійні рахунки», — підкреслив він.
Це зменшить навантаження на зарплатний фонд, виведе бізнес з тіні і створить реальний інвестиційний інструмент для наступних поколінь.
Особливі умови для окремих груп — ветеранів, «своїх», великих корпорацій — створюють нові викривлення замість реформ, говорить Ярослав Романчук. Експерт виступає за універсальні правила:
«Максимальне, універсальне правило гри для всіх — для іноземців, для ветеранів, для малого бізнесу. Це відповідальність уряду», — наголосив він.
Україна, за словами фахівця, має унікальний капітал — свою діаспору. 20 мільйонів українців за кордоном — це не лише емігранти, а підприємці, інвестори, професіонали, які можуть і хочуть повертатися.
«Кожен українець, який виїхав, має друзів, родичів, зв’язки. Треба створити хайп на інвестиції в Україну, провести регуляторну революцію, зняти обмеження на переміщення капіталу — і люди повернуться», — пояснив він.
Експрт акцентує, що воєнна економіка не повинна бути «ручною». Бюджетні кошти на оборону мають розподілятись на основі конкуренції серед приватних виробників.
«Найкращі дрони виробляють у Львові. Але підприємці не знають, чи заплатить держава завтра. Так не будується промисловість», — підкреслив він.
Останній блок — радикальна дерегуляція. Всі органи влади мають пояснювати, як їхня діяльність впливає на обороноздатність або конкурентоспроможність. «Якщо в регуляторній раді чиновник не може довести, що його орган приносить користь фронту чи економіці — скасовуємо», — підсумував експерт.
Наостанок Ярослав Романчук не лише озвучив позицію економіста. Він подав цілісну, системну і глибоку модель трансформації України — з опорою на теорію, науку, свободу і гідність. І найважливіше — це не фантазії, а конкретні, розраховані кроки, багато з яких можна реалізовувати вже зараз.
Залишити відповідь