У Сумах відбувся вже другий двотуровий фестиваль-конкурс української пісні «Слобожанські переливи», мета якого – збереження і популяризація народно-пісенного мистецтва та нашої культурної спадщини.
Організаторами заходу стали Сумська районна рада, Сумська обласна філармонія, громадська організація «Україна єднає», Студія «Мальва» і Великописарівська селищна рада. Дійство проходило під темою «Українська пісня – душа народу, її генетичний код».
На заклик ведучої – заслуженого журналіста України Тетяни Полозової – присутні висловили щиру подяку Силам оборони України, адже саме завдяки нашим мужнім захисникам і захисницям ми маємо можливість співати, зберігати та примножувати культурні традиції, а також мріяти про світле майбутнє. По тому під звуки метронома всі стоячи вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв, які віддали своє життя за незалежність і мир у нашій державі.
Ідейна натхненниця та організаторка фестивалю, директорка студії «Мальва» і керівниця ГО «Україна єднає» Світлана Смірнова привітала учасників та гостей із проведенням уже другого фестивалю-конкурсу «Слобожанські переливи».
«Народна пісня – як жива душа, що звучить багатоголоссям. Такі заходи об’єднують поціновувачів українських традицій, розширюють коло виконавців народної пісні та надихають носіїв елементів нематеріальної культурної спадщини. Дуже хочеться, щоб Україна та весь світ пам’ятали, що Сумщина живе, працює, співає, народжує, захищає. Адже Сумщина – північно-східний форпост нашої великої держави», – наголосила вона та побажала всім гарного настрою та позитивних емоцій, а кожному з учасників конкурсу – отримати Гран-прі.
Світлана Михайлівна підкреслила, що всіх учасників побачать у багатьох країнах, бо організатори подбали про трансляцію їх виступів у мережі Інтернет.
Звернувся до присутніх у залі і заступник голови Сумської райради Володимир Біцак: «Українська пісня є сакральним спадком нашого народу, а «Слобожанські переливи» є справжнім святом української пісні та культури. Популяризація української культури на прикордонні – це не лише про творчість, а й про вагомий внесок у зміцнення нашої державності та національної ідентичності. Дякую всім гостям та учасникам. Всі ми – молодці! Разом – до перемоги!».
Світлана Смірнова отримала з рук Володимира Біцака букет квітів та спеціальну грамоту від Сумської райради.
Також учасників та гостей фестивалю привітав своїм співом академічний ансамбль народної пісні Сумської обласної філармонії «Слобожанські барви» (художній керівник Діана Аполлонова).
Як з’ясувалося, заявки на участь у фестивалі подали 17 учасників: це хорові колективи (12 і більше осіб), вокальні ансамблі (5-11 осіб), малі форми (3-5 осіб), фольклорні колективи та солісти. Із них надійшли заявки від п’яти солістів та музичних вокальних колективів, які надіслали записи своїх виступів і взяли участь у конкурсі дистанційно. Ну, а 12 учасників подарували слухачам неповторну палітру мелодій та щирих емоцій безпосередньо зі сцени.
Перед виходом на сцену учасники, а особливо – учасниці, не приховували хвилювання: за кулісами ще і ще раз проводили репетиції, поправляли свої наряди чи макіяж. Фотографувалися на пам’ять біля облаштованої організаторами фотозони. Із посмішками спілкувалися з «конкурентами». Між іншим, найменшій учасниці конкурсу – лише 10 років, найстаршій – далеко за 17+. Але цікаво, що ніхто не стояв осторонь, всі гуртувалися, не зважаючи на причетність до того чи іншого колективу, віку чи статі.
Ну, а вже на фестивальній сцені учасники конкурсу продемонстрували різноманітність репертуару і високий рівень виконавської майстерності. Із їх вуст звучали як відомі перлини українського фольклору, так і маловідомі народні чи авторські твори. Були пісні про Україну, про рідну землю, про українських козаків та наших полеглих захисників, про маму і про село, про весілля і ярмарок…
Чого вартують одні тільки назви фестивальних пісень, серед яких дуже багато народних – «Молитва за Україну», «Життя пережити – не ліс перейти», «Як була я на весіллі», «Чому так сумно сонце сходить», «Закувала зозуленька», «Козацькому роду нема переводу», «З далекого краю лелеки летіли», «А мати сина жде», «Сини України», «Стеляться тумани та й поміж горами», «Моє рідне село», «Мамина хустина», «Ой там, при долині» та багато, багато інших, адже кожен учасник виконував зі сцени по три пісні.
Пізніше спеціально для «Ворскли» члени журі відверто зізнавалися, що дуже серед розмаїття розкішних голосів були вражені вокальними талантами й рішення щодо розподілу призових місць конкурсу далося їм нелегко – надто вже хотілося віддати перемогу чи не всім учасникам.
Не скупилися на щирі похвали і гості у фестивальній залі, які запевняли, що ті, хто цього разу не отримає найвищих призових місць, теж переможці, адже вони вийшли на сцену й подарували свій талант глядачам, а це – найголовніше.
Ось поруч – Ірина, вона родом із села Чернеча Слобода Дубов’язівської селищної громади Конотопського району. До фестивальної зали потрапила випадково, але із задоволенням подивилася всі конкурсні виступи.
«Виступи, дійсно, яскраві й барвисті. Всі колективи гідні, тому кожен номер на цьому фестивалі приносив справжнє задоволення. Я повністю поринула в цю атмосферу, тож вражень та емоцій дуже багато. Стільки колективів брало участь, стільки пісень гарних заспівали, стільки слів добрих сказано! Такий конкурс пропагує українську пісню, а отже показує нашу самобутність. Я справді розчулена! І, звісно, моя вдячність і шана нашим захисникам та захисницям, організаторам та учасникам цього пісенного дійства!», – сказала Ірина.
А ось Людмила, мешканка селища Хотінь і наразі – вимушена переселенка. Прийшла підтримати земляків, адже із її громади у конкурсі брали участь кілька співочих колективів.
«Пісенні мелодії супроводжують нас усе життя, об’єднують любителів співу, гуртують однодумців. Скільки себе пам’ятаю, я завжди співала. Спів дає відчуття волі, а в українських піснях живе дух свободи. Саме так почувалася, слухаючи конкурсантів. Дякую за це «Слобожанським переливам» і всім, хто створив це свято! Хочу сказати всім: співайте серцем, співайте душею, хай ваші голоси дзвінко лунають на славу нашого рідного краю! Особливо в ці важкі часи, адже народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, тамувати біль, множити силу у боротьбі, адже в усі часи пісня допомагала нашому народові жити, боротися за волю та підтримувати сильний дух нації», – підкреслила Людмила.
Тим часом журі конкурсу оцінювало не лише вокальні дані, а й артистизм, автентичність виконання та креативність у представленні кожної пісні, сценічний одяг учасників. А стилізоване вбрання учасників фестивалю створювало для них яскраві образи, будь-то автентичний чи стилізований одяг, з використанням елементів традиційності з відповідними аксесуарами, наприклад, різними намистами, чи етнічних мотивів вишивки, орнаментів, візерунків або ж із сучасних тканин.
Протягом трьох годин тривав пісенний марафон. Всі виступи вже позаду. Світлана після виступу її колективу і перегляду кількох інших виступів конкурсантів прямує до гримерки. Цікавлюся, як настрій, чи вдалося заспівати, як і планувалося?
«Враження від фестивалю позитивні й радісні. Справді, задоволені тим, що ми виступили так, як планували. До конкурсу готувалися напружено – близько двох місяців. Всі учасники нашого колективу дуже старалися, й у нас все вийшло добре – так, як було задумано», – розповіла співачка.
Ще додам, що здоров’я та безпека всіх учасників та слухачів конкурсу були для організаторів одним із головних пріоритетів. Саме тому місце та час проведення заходу широко не афішувалися, а в залі були вільні місця. Але всі бажаючі могли спостерігати за дійством безкоштовно.
Без сумніву, журі нелегко було визначитись з кращими виконавцями, але все ж переможців пісенного «поєдинку» було визначено.
Отже, Гран-прі другого двотурового фестивалю-конкурсу української пісні «Слобожанські переливи» у відповідних номінаціях отримали:
вокально-хоровий колектив «Мозаїка» Сумського Палацу дітей та юнацтва (хор, керівник Галина Паненко);
вокально-хоровий колектив «Мозаїка» Сумського Палацу дітей та юнацтва (ансамбль юнаків, керівник Галина Паненко);
народний аматорський ансамбль української пісні «Серпанок» з міста Корець Рівненського району Рівненської області керівник колективу – Віталій Сидорчук.
Перше місце від журі отримали:
Злата Тягленко – учениця Сумської спеціалізованої школи №29 (вокальний керівник Тетяна Тягленко);
народний аматорський фольклорний ансамбль «Вечорниці» Тарасівської філії КЗ «Центр культурних послуг «Великописарівський будинок культури» Великописарівської селищної ради Охтирського р-ну (художній керівник Алла Кондратьєва);
жіночий вокальний ансамбль «Чарівниці», село Северинівка, Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Миколаївської сільської ради Сумського р-ну (керівник Тамара Рязанцева);
Світлана Родя – сольна виконавиця та керівник дитячого вокального колективу «Дитячими долоньками» Підліснівського сільського будинку культури (СБК) Степанівської селищної ради Сумського р-ну;
вокальний жіночий ансамбль «Горицвіт» Великобобрицького СБК Верхньосироватської громади Сумського р-ну (керівник Микола Кравченко).
Друге місце від журі отримали:
народний вокальний колектив «Мальви» В’язівського СБК відділу культури і туризму Грунської сільської ради Охтирського р-ну (керівник колективу Яніна Зуй);
вокальний колектив «Лебідонька», селище Балабине Запорізького району Запорізької області (керівник Леся Бежан);
народний аматорський вокальний жіночий ансамбль «Вільняночка» Вільненської філії КЗ «Центр культурних послуг «Великописарівський будинок культури» Великописарівської селищної ради (керівник Тамара Новгородцева);
колектив «Рябінушка», с. Дернове Тростянецької міської громади Охтирського р-ну (керівник Тетяна Конєва);
жіночий ансамбль «Сузір’я» Кіндратівського СБК Хотінської селищної ради Сумського р-ну (керівник Інна Любименко);
народний аматорський вокальний ансамбль «Зорецвіт» КЗ «Центр культурних послуг «Великописарівський будинок культури» Великописарівської селищної ради (керівник Тетяна Гонтаренко);
колектив «Зоряна», с. Миколаївка Сумського р-ну (керівник Тамара Рязанцева).
Третє місце від журі отримали:
народний колектив «Веселі молодички» Розсошівської філії КЗ «Центр культурних послуг «Великописарівський будинок культури» Великописарівської селищної ради Охтирського р-ну (художній керівник Тетяна Хоруженко);
аматорський жіночий ансамбль «Калинонька», село Кальченки, КЗ Ворожбянської міської ради Сумського р-ну (керівник Валентина Воропай).
Цьогорічний фестиваль-конкурс «Слобожанські переливи» завершено. Які враження він залишив? Розпитую про це в голови журі – заступника директора Сумської обласної філармонії, члена Національної всеукраїнської музичної спілки, заслуженого артиста України Юрія Надточія.
«Сьогодні на цьому дійстві я неймовірно вражений, що в такі непрості часи ми знаходимо можливість доторкнутися до душі української нації, до її пісні, до її слова, до її мови. Наповнює душу, що на сцені такі позитивні, такі чудові колективи. І, що саме головне, що серед цих колективів є молодь. Щиро вдячний кожному, хто знаходить час, знаходить можливість, хто передає цю віру, цю духовність, цю культуру глядачам, слухачам, українцям», – наголосив голова журі.
При цьому Юрій Надточій зізнався, що з великою гордістю може сказати, що загалом оцінює цей фестиваль-конкурс на найвищому рівні.
«Зважаючи на ту ситуацію, яка оточує нашу Сумщину, ту небезпеку, яка чатує на людей майже на кожному кроці, але це не заважає митцям та аматорам зберігати, популяризувати наші традиції, культуру, своє мистецтво, свій код нації. Тому, я вважаю, що за такими фестивалями – майбутнє нашої країни, майбутнє нашої нації», – зазначив голова журі.
Окремо запитую про його думку щодо активності прикордонної Великописарівської громади, яка навіть під час воєнного стану, в достатньо складних умовах змогла стати співорганізаторами фестивалю «Слобожанські переливи». І що не вистачає громадам, які, скажімо так – у «глибокому тилу», щоб стати ініціаторами подібних заходів?
«Я скажу відверто: Великописарівська громада – це, мабуть, взірець для інших громад. Потрібно об’єднуватись, потрібно підтримувати, долучатися, комунікувати тому, що жодний українець, жодна громада, жодне українське село не стоїть осторонь в тій біді, яка трапилась. Великописарівська громада – це міць, це можливість реалізувати себе, свої бачення, свої плани у важкі часи для Україну. Але вони бачать себе, бачать майбутнє своє. Я з гордістю говорю, що ви робите величезний вклад в популяризацію, як національного мистецтва, в популяризацію збереження національної культури, збереження духовності, української пісні і нашої сили. І це приклад для інших громад, у тому числі тих, що територіально перебувають у «глибокому тилу», – заявив Юрій Надточій.
Історія щоразу доводить, що український народ – незламний, українська нація – непереможна і готова захищати словом і ділом рідну землю та її народ, а підтримка та розвиток української культури і традицій наближає нашу перемогу.
За попередньою інформацією, Гала-концерт фестивалю відбудеться 30 листопада. Тож – до зустрічі!
Віталій Кохан,
спеціально для «Ворскли» із Сум
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь