Сучасна війна ведеться не лише на фронті, а й у площині історичної пам’яті. кремль активно використовує минуле як інструмент легітимізації власної агресії, намагаючись через перекручення фактів і створення псевдонаративів підважити право України на незалежність. У цьому сенсі історія перестала бути академічною дисципліною – вона стала частиною великої політичної гри, де ставки визначають не лише минуле, а й майбутнє.
16 вересня в інформаційній агенції «Інтерфакс-Україна» відбулася панельна дискусія «Історія як зброя в контексті сучасної агресії та викликів для України та Європи». Захід зібрав провідних експертів з історії, безпеки, політики та оборони, які аналізували, як кремль використовує історичні маніпуляції у війні проти України – і що ми як суспільство можемо протиставити. Організаторами виступили Український безпековий клуб, Консервативна Платформа та аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Саме в цьому контексті виступив історик, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип’якевича НАН України Микола Посівнич.
«Історія стала полем битви ще до 2014 року. кремль використовує її як легітимацію дій і агресій», — наголосив він.
Посівнич пояснив, що російська держава системно формує міфи для внутрішнього й зовнішнього використання. Вони працюють як засіб впливу на суспільну свідомість і міжнародну політику.
«кремлівські інтерпретації історії працюють не лише для внутрішнього споживача. Вони орієнтовані на зовнішню аудиторію, щоб розколоти європейську єдність і посіяти сумніви щодо України», — підкреслив дослідник.
За його словами, Україна поки що не має достатньо цілісної політики у сфері історичної пам’яті. Питання залишаються переважно в академічному колі, тоді як росія активно використовує їх у публічному просторі.
«Українська держава повинна стати активним гравцем у сфері історичної пам’яті, а не залишати її лише академікам», — зазначив він.
Окрему увагу Посівнич приділив освіті. Він підкреслив, що молодь особливо вразлива до маніпуляцій, якщо не має базових знань про власну історію.
«Якщо ми не інвестуємо в історичну освіту, то залишаємо майбутні покоління беззахисними перед чужими міфами», — наголосив історик.
На завершення історик підкреслив, що від історичного наративу залежить не лише минуле, а й міжнародне майбутнє України:
«Історія сьогодні — це ресурс. Якщо ми не наповнюємо його своїм змістом, його наповнює ворог».
Залишити відповідь