14 тисяч справ про радянські репресії з чернігівського архіву втрачені назавжди, а в Херсоні росіяни викрали близько третини архіву. Про це в інтерв’ю для норвезького журналу Aksess розповів голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, інформує херсонське видання НОВАМЕДІА.
Третину архівів росіяни та їхні посіпаки викрали з Херсона
У публікації Анатолій Хромов розповів про виклики, з якими стикаються українські архіви під час війни, про втрати й досягнення, а також про головну місію архівної спільноти – зберегти історичну пам’ять та ідентичність для майбутніх поколінь.
«У час, коли небо над Україною розтинають не літаки, а ракети й дрони, архівна справа стала не лише про збереження паперу чи цифрових файлів. Це – про захист національної пам’яті та ідентичності. І саме за цим стоїть Державна архівна служба України»,- йдеться у повідомленні.
Анатолій Хромов зізнається, що вся його каденція від 2019 року проходить у кризових умовах: спершу пандемія, а тепер повномасштабне вторгнення.
«Сьогодні моїм головним пріорітетом є збереження нашої культурної та архівної спадщини протягом усієї війни», – наголошує він.
Попри обстріли й окупацію, архівістам вдалося уникнути катастрофічних втрат. Було врятовано більшість колекцій, хоча окремі архіви у Харкові та Одесі пошкоджено, а з Херсона викрадено близько третини фондів. 25 лютого 2022 року згорів архів КДБ у Чернігові – 14 тисяч справ про радянські репресії втрачено назавжди.
Надзвичайно швидкими темпами йде цифровізація. Лише за два роки було створено понад 55 мільйонів цифрових копій, а 2025-го планують досягти позначки у 50 мільйонів лише за рік. Цифрові дублікати визнаються рівнозначними оригіналам, а завдяки співпраці з міжнародними партнерами вони зберігаються ще й за кордоном – для додаткового захисту.
Архіви стають також зброєю в інформаційній війні. У співпраці з FamilySearch International триває найбільший у світі проєкт з оцифрування генеалогічних джерел.
«Розуміння національної історії стає легшим, коли людина знає історію власної родини. Можна сказати, що наша національна історія – це синергія історій усіх родин», – пояснює Анатолій Хромов.
Не менш важливе завдання – документування теперішньої війни. Завдяки співпраці з волонтерськими ініціативами вже зібрано сотні тисяч матеріалів: свідчення воєнних злочинів, інтерв’ю з мешканцями окупованих територій, цифрові архіви, створені українцями за допомогою власних смартфонів.
«Це, мабуть, найбільш задокументована війна в історії. І наше завдання – зберегти ці докази», – підкреслює голова Укрдержархіву.
Це коротке повідомлення про матеріал норвезької журналістки. Журналісти Кавун.City почитали весь матеріал і розповідаємо вам найцікавіше на наш погляд. До речі, одна з перших цитат Анатолія Хромова в інтерв’ю вражає. Мабуть ми маємо частіше про це повторювати.
— Я вже не пам’ятаю, як це — жити без війни. Коли я дивлюся в небо, то з острахом. Я не розглядаю хмарні формації чи цивільну авіацію — я шукаю ракети або дрони.
Скільки всього культурних та історичних цінностей знищили росіяни
У матеріалі норвезького журналу також йдеться про те, що за даними ЮНЕСКО (оновлено у серпні 2025 року) росіяни знищили:
- 151 релігійний об’єкт (церкви, молитовні будинки тощо)
- 268 будівель історичної цінності
- 34 музеї
- 33 пам’ятники
- 18 бібліотек
- три місця археологічних розкопок і один архів — Державний архів у Херсоні.
Це не означає, що знищений лише один архів: мається на увазі, що зруйнована окрема будівля, спеціально призначена під архів. Архіви є також у історичних спорудах, музеях та інших будівлях.
Редакція Кавун.City уточнює: тут може йтись також про пограбування архіву.
Які саме пам’ятники та об’єкти культурної спадщини знищуються, — не випадково. Руйнуються, зокрема, меморіали жертв радянського терору (КДБ), пам’ятки Голокосту та місця пам’яті про голод 1930-х років — Голодомор. Водночас пам’ятники, наприклад, козацькому гетьману Богданові Хмельницькому часто лишаються неушкодженими. Тут від редакції Кавун.City додамо: пам’ятники Хмельницькому — «сакральні» для московитів: вони активно використовують Богдана Хмельницького у пропаганді, зокрема для протистояння з поляками.
В інтерв’ю Анатолій Хромов зауважує: Україна має одне з найбільших у Європі архівних зібрань — 100 мільйонів архівних одиниць. У країні діють сім центральних архівів із тематичними спеціальними колекціями: аудіовізуальні архіви, історичні архіви, архіви недержавних некомерційних організацій, архіви наукових установ тощо. Додаються 24 обласні державні архіви в кожній області та відомчі архіви — наприклад, історичні архіви оборонного й безпекового секторів. Обов’язок української архівної служби — провадити єдину архівну політику для всіх цих інституцій.
Для України принципи відкритості й безоплатного доступу надзвичайно важливі.
— Сьогодні 99,7 відсотка матеріалів відкриті для всіх, включно з дослідниками з інших країн. Навіть документи, що були засекречені за радянських часів, нині розсекречені й доступні для всіх, — каже Хромов.
Три пріоритети у воєнний час
Як керівник архівної служби у воєнний час, Хромов має три головні пріоритети: зберегти й убезпечити архіви, а також вибудувати міжнародні мережі співпраці та здійснювати оцифрування.
«Можливо, я припускався помилок і мене можна критикувати за мої рішення, але я сподіваюся, що колись мої колеги й наш народ побачать цінність того, що ми зробили».
— Насамперед — зберегти. Я регулярно їжджу в регіони, щоб на власні очі бачити ситуацію. Є одна реальність у так званих «безпечних» частинах країни й зовсім інша — біля фронту. Щомісяця ми мусимо вирішувати, чи переміщувати зібрання або цілі установи зі сходу та півдня у безпечніші частини країни, — каже Хромов.
Далі він акцентує міжнародну співпрацю.
— Від початку війни ми отримали більше обладнання, камер і цифрових рішень, ніж за весь період від незалежності у 1991-му. Я хочу висловити велику подяку колегам з усього світу, які допомогли нам зберігати й оцифровувати наші фонди. Для нас це означає все.
Оцифрування відбувається шаленими темпами від початку широкомасштабної війни.
— 2023 року ми створили понад 21 мільйон копій. У 2024-му оцифрували 34 мільйони документів. У 2025-му сподіваємося вийти на 50 мільйонів цифрових копій, — розповідає Хромов. Темпи — одні з найвищих у світі, попри постійні бойові дії, відключення електроенергії та обмежені ресурси.
— Оцифрування — це не лише про доступність, це також про готовність до надзвичайних ситуацій. Міжнародні партнери зберігають копії, які можна буде повернути, якщо оригінали буде втрачено.
Архіви — воєнна ціль для росіян
Пошкодження від ракетних і дронових ударів — один ризик; інший — що російські сили захоплюють або грабують архіви.
— Коли Херсон був окупований, там зникло 30 відсотків архівного зібрання. Архіви було вкрадено й вивезено до Криму, — каже Хромов. — Якщо Росія забирає наші архіви, їх закривають і для дослідників, і для народу.
Тому Україна змінила законодавство так, що цифрові копії юридично прирівнюються до оригіналів у разі знищення чи викрадення паперових документів.
Коли російська агресія почалася у 2014-му — з окупації Криму та частин Донецької й Луганської областей — зникло 9 відсотків національного архівного зібрання.
— Після трьох років повномасштабної війни ми втратили два відсотки фондів. Це свідчить, що нам вдалося захистити наші архіви. Під час Другої світової було втрачено 40 відсотків, — каже Хромов.
Деякі втрати, однак, непоправні: уже 25 лютого 2022 року, наступного дня після масштабного російського вторгнення, будівля, де містилися архіви КДБ у Чернігові, згоріла. Так, 14 000 архівних справ про радянські репресії зникли назавжди.
В інших місцях руйнування було чистим вандалізмом.
— Я бачив світлини російських солдатів, які крали комп’ютери й користувалися архівними коробками як туалетом. На щастя, вони не розуміли цінності архівного матеріалу, тож спроб перемістити зібрання не було. Сьогодні ці архіви знову під нашим контролем, — каже Хромов.
Розуміння національної історії стає простішим, коли людина знає історію власної родини. Ми можемо сказати, що наша національна історія — це синергія історій усіх родин.
— Анатолій Хромов.
Документування війни, що триває
Архіви — це не лише про минуле; вони створюються і в теперішньому, пишуть у норвезькому виданні.
— Це, мабуть, найбільш задокументована війна в історії. У кожного в кишені смартфон. Наш виклик — гарантувати, що весь цей матеріал буде збережено для майбутнього, — каже Хромов.
Тому його відомство працює над офіційною інструкцією уряду, яка покладає на архівну службу відповідальність за координацію збору: «Якщо ми не прийматимемо матеріали, є ризик, що вони будуть втрачені, щойно закінчаться проєктні кошти», — застерігає він.
Україна отримує допомогу від низки волонтерських організацій як у збереженні культурної спадщини, так і в документуванні війни, що триває. Один із багатьох проєктів — Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO), де 1500 волонтерів співпрацюють, щоб оцифрувати й зберегти культурну спадщину України. Ініціатива BackUp Ukraine створює детальні 3D-моделі важливих пам’яток і будівель — своєрідні цифрові двійники. Ukraine War Archive (UWA), інша НУО, документує війну в Україні. Зокрема, там зареєстровані 36 000 можливих воєнних злочинів і зроблено 7600 інтерв’ю зі свідками подій.
Хромов закликає всі волонтерські організації вже зараз укладати угоди з архівною службою, щоб одного дня їхні зібрання безпечно передати до державних архівів.
Водночас українська прокуратура зібрала 170 000 справ про воєнні злочини, що підлягають збереженню, а сама архівна служба зібрала 200 000 інтерв’ю з мешканцями окупованих територій.
Нам бракує цілого покоління архіваріусів. Це не лише архівна проблема, а національна, і вона вражає багато секторів.
Це коротко про головне з інтерв’ю на думку журналістів Кавун.City. Також у матеріалі є фото наслідків обстрілів архівів — вони дають непогане уявлення про те, що роблять московити з українськими архівами.
Джерело: “Кавун.City”
Новину створено за матеріалами сайту “Кавун.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Кавун.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь