У Шосткинській громаді ще одна непоправна втрата. До небесного воїнства доєднався Михайло Загородній. Йому назавжди 48 років. Михайло пройшов шлях від столяра до старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет, залишивши по собі світлу пам’ять про “людину-вогонь”, що завжди допомагала іншим.
Наш земляк народився 16 січня 1977 року у місті Шостка. У багатодітній родині він був старшим братом, з дитинства вчився бути відповідальним. Навчався у загальноосвітній школі № 5, захоплювався грою на баяні. Професійну освіту Михайло здобув на базі (зараз ВПУ-19 за напрямком «Столяр-тесляр, верстатник». Деякий час юнак працював на одному з місцевих підприємств, потім був призваний на строкову службу. Після повернення додому працював столяром, пізніше – у Державній службі охорони УМВС.
Бажання до самовдосконалення спонукало Михайла до отримання нових знань і професійних навиків. У 2002 році він закінчив Глухівський агротехнічний фаховий коледж Сумського національного аграрного університету за освітньою програмою «Будівництво та цивільна інженерія». У 2005 році отримав диплом того ж закладу за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Молодий чоловік довгий час шукав себе та покликання, поки зрозумів: його місце – серед військових.
У 2007 році Михайло Загородній підписав контракт з Нацгвардією України і приступив до служби в одній з військових частин
З того часу переважна частина його життя пройшла в екстремальних, фронтових умовах. Боронив Україну в зоні АТО-ООС на посаді стрільця-оператора (пізніше – старшого стрільця). Мав статус учасника бойових дій. Отримав поранення, після реабілітації повернувся до фронтових побратимів. З 2020 року наш земляк служив на посаді старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону.
За сумлінну роботу та високий професіоналізм отримав почесну нагороду – медаль «10 років сумлінної служби. Національна гвардія України». За словами рідних, Михайло Миколайович був «людиною-вогнем» – активний, швидкий, запальний, щирий, товариський. Допомагав іншим у складну хвилину і словом, і ділом. Особливих захоплень у чоловіка не було – на фронті не до хобі…
Він не поліг в бою від ворожої кулі, але до останнього подиху залишався вірним сином України
25 липня водій медичного пункту артилерійського дивізіону помер на робочому місці – підвело здоров’я… Без батька залишилося троє дітей, двоє з яких – неповнолітні…Щирі співчуття всім, для кого його смерть стала непоправною втратою.
Джерело: “ШосткаNews.City“
Новину створено за матеріалами сайту “ШосткаNews.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “ШосткаNews.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь