Громадський город у Тарасівці, що на Великописарівщині, став перспективним напрямом діяльності й справжнім символом взаємодопомоги, згуртованості та турботи про ближніх.
Хочете дізнатися, як одна ініціатива змінила настрій у всій громаді — читайте далі.
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Все почалося зі знайомства, а потім і тісної співпраці прикордонної Великописарівської селищної ради з командою Антона Коршуна, яка своєю турботою, підтримкою допомагає потребуючим громадянам.
Фонд, який представляє Антон, уже неодноразово під час повномасштабного вторгнення ворога навесні забезпечував жителів Великописарівської громади насіннєвим матеріалом. Цьогоріч він надав громаді посадковий матеріал у вигляді розсади капусти, картоплі, цибулі, насіння моркви, столового буряка та іншого. Насіння та розсаду вирішили використати на громадському городі, який заклали в Тарасівці, з надією виростити свіжі овочі, що будуть доступними для соціально незахищених верств населення громади абсолютно безкоштовними.
Алла Тутова рада, що вирощений врожай прийшовся до смаку землякам
ОВОЧІ ЗАМІСТЬ… ТУЙ?
Сергій Зігунов, староста Тарасівки, розповідає:
– Земельна ділянка комунальної власності загальною площею 50 соток колись належала Будинку людей похилого віку, що наразі не функціонує. На цій території ми планували створити розсадник декоративних рослин, зокрема, туй, аби у майбутньому озеленювати й облагороджувати ними не лише наше село, а й усю громаду. Однак, через погодні катаклізми, ці плани поки що не змогли реалізувати. Ініціативу ж Великописарівської селищної ради – виростити тут овочі – активно підтримали небайдужі тарасівці.
Справа пішла. Керівник сільгосппідприємства «Весна» Григорій Макаров надав нам техніку для оранки земельної ділянки, а місцевий житель Олександр Ганцев город закультивував.
Добра справа об’єднала людей, які відгукнулися на заклик спільно попрацювати на грядках.
Голова громади Людмила Бірюкова задоволена досягнутим результатом.
— Це тільки початок, — говорить вона
НЕБАЙДУЖІ – НА ГОРОД!
До термінової висадки розсади капусти долучилися чимало жителів села, зокрема, Інна Курило, її сестра Світлана Пісарєва, які люб’язно відгукнулися на прохання старости Сергія Зігунова допомогти, а також працівники культури Алла Кондратьєва, Сергій Філатов та інші. Активно працювали й техпрацівниці закладу освіти. Одна з них Любов Єрмолова вважає:
— Добрі справи завжди робляться з радістю. Я теж допомагала садити розсаду капусти, чому б не допомогти? Це – чудова ідея — шукати нові шляхи розвитку.
Переселенка Аліна Яковлєва, якій також довелося докласти зусиль на громадському городі, каже, що доглядала за майбутнім урожаєм з задоволенням:
— Робота для загального блага мені приємна, дуже хочеться допомогти землякам, – говорить Аліна Алевтинівна. — Люди останнім часом настільки збідніли, що для них та капустина чи картоплина ніколи не буде зайвою, адже не в кожного вони є, особливо у ВПО.
КАПУСТА З ВИКЛИКОМ
Все, здавалося б, добре, але навіть уже після висадки насіння овочів та розсади капусти були певні побоювання щодо успіху. Терміни для висадки були вже досить пізні, а відсутність дощів лише посилювала сумніви щодо того, чи приживеться капуста. Тому подбали про полив. Але сміливим та ініціативним у добрих справах і природа допомагає: пішов такий бажаний дощ, і усі з полегкістю видихнули: «Урожаю бути!»
Мешканка Тарасівки Алла Тутова, яка також доглядала за городніми культурами, розповідала, як нелегко наразі вирощувати капусту, адже її полюбляють безліч шкідників. І якщо вчасно не розпочати з ними боротьбу, то можна позбутися майбутнього урожаю.
Та все зробили вчасно!
ІЗ ПЕРШИМ УРОЖАЄМ!
І ось, радість! Перший урожай капусти вже відправили малозабезпеченим сім’ям та внутрішньо переміщеним особам. Качанисту вирізали, бережно склали в сітки. А потім соціальні працівники передавали овоч своїм підопічним, й іншим потребуючим.
Тетяна Ішнязова колись проживала в Тарасівці, потім переїхала до Харкова. Та коли ворог нещадно обстрілював їхній мікрорайон, Тетяні Дмитрівні довелося повернутися до Тарасівки, де залишився будиночок.
— Я ще не пенсіонерка, не працюю, бо роботу в селі знайти непросто, переселенські кошти не отримую, тож особливо розкошувати не доводиться. Приємною несподіванкою для мене стало те, що мене як внутрішньо переміщену особу забезпечили молодою капустою із громадського городу. – розповідає жінка. – Так приємно: люди самі виростили і поділилися, я дуже їм вдячна! Для мене це відчутна допомога.
— Справжні зміни починаються не з грандіозних проєктів, а з отаких вчинків, що виконуються з великим серцем, — вважає Іван Красноруцький, переселенець із прикордонного села Попівки, що наразі знищене ворогом. — Я переїхав до Тарасівки разом зі своєю старенькою мамою. Тут дуже згуртовані люди, допомагають одне одному. Нам місцеві знайшли хатинку, ми вже й обжилися. Дещо посадили на городі, та небагато. Тому були раді, що про нас також не забули і порадували молодою капустою.
Жителька Тарасівки Світлана Шаповалова цілком підтримує незвичну ініціативу.
– Спільна праця згуртовує, повертає віру в людяність та взаємодопомогу, – вважає Світлана Миколаївна. – Наразі нам усім потрібна і моральна, і матеріальна підтримка, адже війна забрала спокій, а в багатьох домівки, позбавила роботи. І будь-яка допомога, хоч і незначна, підтримає, дасть надію на краще.
ІНІЦІАТИВА, ЩО ДАЛА ПРИКЛАД ІНШИМ
Сергій Зігунов говорить, що без співпраці громади, її керівництва, яке залучає міжнародних партнерів, різні благодійні фонди, важко говорити про перспективи розвитку старостату у прикордонні, вщент зруйнованому обстрілами, без достатнього фінансування та навіть робочих рук.
— Звичайно, одним городом усіх потребуючих не нагодуєш, як то кажуть, всіх не обігрієш, але це приклад того, що навіть у невеликому селі є можливості для розвитку — нестандартні, незвичні, але реальні. І ця спільна праця принесе суттєву підтримку нашим жителям, а в майбутньому така ініціатива стане добрим прикладом для жителів інших населених пунктів громади! — упевнений тарасівський староста
Олена ТЯГЛЕНКО
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь