“Ні для кого не секрет, що на “швидкій” працюють здебільшого не за заробітну плату, а ентузіасти. Ну, це ж правда”, – в тому, що Ігор Анатолійович ентузіаст своєї справи, певно, ні в кого немає сумнівів. Не було сумнівів і в конкурсної комісії, яка одноголосно визначила його переможцем на перепризначення на посаду директора центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф 15 травня.
“Пережити війну і зробити, щоб служба стала ще краще”, – скромно описує він головні завдання на свою нову “каденцію”. Однак точно в переліку пріоритетних завдань і запуск такого довгоочікуваного центру для черкаської “швидкої”.
Саме там ми і зустрічаємося. Проєкт цього об’єкта обговорювали з 2017 року, він перележав на полицях шість голів Черкаської ОВА. І ось нарешті минулого року справа зрушила з місця. Нині будівництво активно триває, а сам очільник “екстренки” розраховує, що центр завершать уже до нового року.
Здається, на будівництві Ігор Фесун, як риба у воді. Він активно жестикулює, спілкується з усіма присутніми, підколює їх і багато-багато жартує. Перша асоціація – той самий “батько в будівлі”. І точно ентузіаст.
Про “велике будівництво” черкаської швидкої та що воно змінює для лікарів та пацієнтів, про роботу медиків під час повітряних атак і про “шахеди” над головою, про ситуацію з кадрами та вакансії, про ставлення людей до медпрацівників, про ДТП і реакцію водіїв на швидкі, – все це і багато іншого в інтерв’ю Ігоря Фесуна для “18000”.
Міністр сказав: “Із будівництвом центру на Черкащині зробили фурор”
Журналіст Сергій Макаренко та керівник екстренки Ігор Фесун. Фото: Андрія Чернеги
— Чому важливе будівництво цього центру в Черкасах? Що він найбільше змінює для роботи служби?
— Усе. Або майже все по адмініструванню, диспетчеризації, реагуванню на надзвичайні ситуації і так далі. У нас підрозділи розташовані по всьому місту, диспетчерська — у пристосованому приміщенні, навчальний тренувальний відділ взагалі в ліску, дуже мале приміщення.
Тут це буде все централізовано. Тут є елемент, який нам дуже потрібний: це місце, де ми зможемо працювати, зокрема, диспетчерська служба, під час тривог. Тут є бомбосховище і для диспетчерської, і місце, де бригади можуть перечікувати. Тут повністю в одному місці зроблена диспетчерська служба з залами для ухвалення рішень. Коли є НС, нам потрібно збиратися вирішувати дуже швидко, а не з’їжджатися по півгодини з різних куточків міста.
Це багато змінить. Знов-таки навчальний тренувальний відділ, який є одним із кращим в Україні, він у нас в пристосованому і невеликому приміщенні. Тут йому буде віддано більше половини першого поверху. Це дасть змогу більше людей (і цивільних, і не цивільних) навчити наданню допомоги при тих чи тих ситуаціях.
— Ви розповіли, що для служби змінює. Які зміни будуть для пацієнтів?
— Якщо зміни йдуть для служби, вони йдуть і для пацієнтів. Давайте починати з того, що в нас зараз немає де розмістити додаткові місця для диспетчерів, а тут вони будуть. І люди зможуть швидше додзвонитися на телефон 103, швидше отримати відповідь, відповідно, швидше отримати допомогу.
Так само ситуаційний центр. Чим швидше буде ухвалене те чи те рішення, тим швидше буде виїзд бригади. І, відповідно, швидше буде надана допомога. Так, ми і зараз, слава Богу, справляємося. Але хочемо, щоб це було максимально нормально і максимально добре для пацієнтів.
Коридори будівлі центру екстренки, що будують. Фото: Андрій Чернега
— Ви частково розповіли про будівлю. Можете в цілому охарактеризувати, яким буде цей центр, коли закінчиться будівництво? Яка площа, які кабінети будуть?
— Площа – під дві тисячі квадратів. Тут буде розміщений навчально-тренувальний відділ, бригади екстреної медичної допомоги, відділ реагування на надзвичайні ситуації, який раніше називали “санавіація”. Тут буде розміщене адміністративне крило, диспетчерська з усім тим, що потрібно для її функціонування в одному місці, що дуже важливо.
— На якому етапі нині виконання робіт, якщо можна сказати у відсотковому співвідношенні?
— Я думаю, що більше, ніж 50 %.
— А коли має бути дедлайн?
— Хотілось би до нового року, дуже хотілось би. Чим швидше воно буде зроблено, тим швидше ми перейдемо і почнемо робити те, що потрібно. У нас зараз по навчально-тренувальному відділу черга на навчання, напевно, місяці на два. І це все не через те, що ми не хочемо. Хлопці працюють кожен день і вихідні. Через те, що у нас просто не вистачає площ для того, щоб це якісно і класно робити.
Одна з кімнат центру екстренки в Черкасах. Фото: Андрія Чернеги
— Щодо фінансування, чи можете озвучити цифри?
— Ні, фінансування не проходить у нас. Багато писали всякого: хорошого і нехорошого, але фінансуванням займаємося не ми, і замовником будівництва є не екстренка. Я цьому безмежно радий. Чому? Тому що ми не є спеціалістами з будівництва.
Цим займається УКС – управління капітального будівництва обласної державної адміністрації. В них є відповідні спеціалісти для того, щоб контролювати і розуміти. Ми вносимо корективи, якщо потрібно щось змінити, покращити, розширити. Це більше наше. А фінансування і все інше, і контроль — цим займається УКС.
— Чи залучені нині до спостереження за ходом робіт представники Європи? (Фінансування об’єкта передбачає 87,81 мільйона гривень субвенції з державного бюджету та 17,56 млн грн з місцевого бюджету. Більшість грошей – від Європейського інвестиційного банку, – ред.)
— Вони приїжджають сюди регулярно, через певний період дивляться, постійно йдуть фотозвіти. В принципі, їх все влаштовує: доволі хороші темпи і якість будівництва.
— Запитання щодо проєкту об’єкта і скла. Я пам’ятаю, що коли проєкт тільки з’явився, вже тоді були питання щодо скла. Відповідно, коли почалася війна, то додалися і ризики.
— Ми пішли з підрядником на рішення, яке, в принципі, не ідеальне, але воно набагато краще.
— Тут скло з підсиленням, з максимальним захистом. Так зване скло “кальонка”. Воно не травматичне і набагато більше витримує. Фасад міняти вже не можна було, але ми його підсилили.
Центр матиме скляні вікна. Фото: Андрія Чернеги
— Як в інших обласних центрах із такими централізованими будівлями для екстренки?
— Централізовані є фактично скрізь. Чи є нові будівлі? Ні. У нас була конференція директорів всіх центрів, і зараз дуже багато центрів “загорілося” по новій будівлі. Це і сусідній Кропивницький, і Дніпро зараз займається.
Багато хто почав реалізовувати цей проєкт. Тому що будівлі, якщо є, вони старі. Дуже важливо, щоб все було в одному місці, дуже важливо, щоб рішення могли ухвалюватися швидко та ефективно. В суботу у нас була зустріч з міністром. Він сказав дослівно: “Із будівництвом центру на Черкащині зробили фурор. Багато областей хочуть наслідувати ваш приклад при розбудові центру екстреної медичної допомоги”.
“Те, що летіло на нас повторно не один раз, це було. Функція в цій ситуації: приїхав, схопив і поїхав”, – Ігор Фесун
— Як працює швидка під час тривог? Чи є зараз зміни чи обмеження?
— Зміни та обмеження були з першого дня війни і вони завжди є. Головне – це безпека персоналу. Але ми все одно виїжджаємо на критичні та екстрені виклики, на ті самі прильоти, і так далі.
Якщо виклик – доба температура, то годину вони почекають. Скористаються порадами, які дасть диспетчера. Але якщо диспетчер відчуває, що є термінова потреба в наданні допомоги, то бригади, попри те, що мають право відмовитись, виїжджають.
— Зараз такий формат повітряних тривог, чим далі – тим довше. Наприклад, це може бути з вечора до ранку. Якщо ситуація не пов’язана з НС (високий тиск, отруєння, тому подібне), то це на розсуд швидкої – їхати чи не їхати?
— Так. Знов-таки, якщо у людини є тиск, їй рекомендують прийняти ті чи ті ліки. Якщо не допомогли, вони перетелефонують, тоді ми виїжджаємо навіть у тривогу.
Незважаючи на те, що підвищення тиску не є приводом для виклику швидкої, згідно з постановою Кабміну, ми розуміємо, що людям нема куди звернутися, і відгукуємося.
До того ж у нас є комунікація з іншими службами, ми знаємо, в якому місці зараз є небезпека. І там, де безпечно, бригади виїжджають. Якщо ми знаємо, що над тим регіоном немає нічого, попри тривогу по області, ми, повторюю, знаємо, де небезпека.
В інші “регіони” ми виїжджаємо. Якщо навіть на території, де є “шахеди”, сталася надзвичайна ситуація, ми виїжджаємо в будь-якому випадку.
Інтерв’ю з керівником обласного центру екстреної медичної допомоги Ігорем Фесуном. Фото: Андрій Чернега
— Якщо говорити про безпеку співробітників і надзвичайні ситуації. У ворога така тактика, що часто за одним вибухом іде інший. У Черкасах, наприклад, коли чоловік постраждав зранку під час атаки “шахедом”. Тоді був ризик повторного прильоту. Скажіть, який алгоритм дії в такому випадку? Як надають допомогу людям, коли є реальний ризик неподалік критичних об’єктів?
— По-перше, таких випадків у нас було не один по місту. Коли така ситуація, на всі виклики по прильотах, мене зараз заклюють, але виїжджаю я. Я їду або перед бригадою, або разом з бригадою. І по місцю ми вже тоді визначаємося, які наші дії.
Те, що летіло на нас повторно не один раз, це було. Дійсно, але знову ж таки, функція в цій ситуації – приїхав, схопив і поїхав. Кажу так, як є. По дорозі надаємо допомогу, зупинилися, де безпечно.
Коли ми під’їхали, було ще більш-менш спокійно. Тільки ми забрали пацієнта, буквально через хвилину до нас прибігли хлопці, наші колеги з ДСНС, і повідомили, що в нас є небезпека. Відразу звідти поїхали.
Така сама ситуація була по гуртожитку. Коли над нами над головою пройшов “шахед”, всі полягали в бронежилетах і в касках. До речі, траєкторія руху цього “шахеда” була не в наш бік. Але в останню хвилину він різко повернув у місце, де ми та інші служби надавали допомогу.
А цей випадок, який ти розказуєш, там дійсно він ішов по тій же траєкторії.
Ігор Іванович (Табурець – ред.), знаючи, що ми там, коли телефонує, каже: “Так, через 5 хвилин, щоб вас там не було”.
Додам, що на всі подібні виїзди, бригади виїздять в касках і бронежилетах.
Автомобілі екстреної медичної допомоги. Фото: Андрій Чернега
“Вдячність людей, просто сказати “дякую” бригадам, мінімальна”
— Ситуація з матеріально-технічною базою: чи достатньо всього, що є?
— Одна з найкращих в Україні. Все. Достатньо всього в повному обсязі. Ліки, вироби, обладнання в нас реально одне з найкрутіших. Є резерви всього, і паливо-мастильних зокрема. На кожному підрозділі у районах – станції, підстанції, генератори із запасом палива.
У нас близько 20 старлінків. У нас розроблені були перші чи одні з перших в Україні алгоритми при тих чи тих ситуаціях: якщо немає світла, зв’язку, тепла, води. Кожна бригада знає за цими алгоритмами, що повинна робити в тій чи тій ситуації.
— Що з вакансіями? Чи є вони нині у вашій службі?
— Вакансії є. З працівниками у всіх медичних закладах по країні катастрофа назріває дуже серйозна. Ми тільки з наради, якщо наша область ще більш-менш якось тримається, то по багатьох областях це реально на грані дуже поганих справ.
Чому так? Багато людей виїжджає. Багато йдуть у приватні клініки. В салони краси, умовно. На жаль, ми не можемо дати ту заробітну плату. Навантаження велике. Вибачте, але вдячність людей, просто сказати “дякую” бригадам, мінімальна. І ні для кого не секрет, що на швидкій працюють здебільшого не за заробітну плату, а ентузіасти. Ну це ж правда.
Були на нараді, розглядали питання про збільшення фінансування екстренки. Зараз в країні дуже важко, але пообіцяли, будуть думати, можливо, щось вийде. Хоча з цього року ми вже підняли самі, самостійно, своїм рішенням, хоч трошки заробітну плату працівникам.
Розумієте, у нас дуже багато вимог. Це не вимоги Фесуна чи когось іншого. Це вимоги НСЗУ і МОЗ. Невиконання цих умов може викликати штрафи. Нам доводиться вимагати. Чим більше вимог, тим менше охочих іти на це.
Розмова з Ігорем Фесуном. Фото: Андрій Чернега
— На які посади є вакансії?
— Парамедики або фельдшери, лікарі.
— Як потрапити до вас?
— Дуже просто, відділ кадрів, будь ласка, запрошуємо, проводимо перенавчання тим же навчально-тренувальним відділом. Люди не кидаються “одразу в бій”, спочатку вони допомагають медпрацівникам. Коли ми бачимо, що вони вже підготовлені, будь ласка, вони проходять.
— Чи можемо говорити, скільки працівників екстренки мобілізувалися?
— Ні.
Але ж ось недавно ми вручали своєму співробітнику автомобіль. Він є одним із інструкторів-міжнародників. Їх таких в Україні на пальцях можна перерахувати, їх не так багато: сотня, можливо, дві.
Він мобілізувався, зараз служить у Третій штурмовій. Намагаємося своїм допомогти. Всі наші, але цей зовсім рідний. Намагаємося допомагати всім, а своїм – тим паче.
“Якщо бригада каже, що не може забрати, то не треба діставати ножа. Це ж не таксі на колесах”
Автомобіль швидкої допомоги. Фото: Андрій Чернега
— Яка зараз ситуація на дорогах? Чи аналізували: поступаються водії автомобілю “швидкої” чи ні?
— Не дуже. По трасах дуже важко. І чим далі ми заходимо на Західну Україну, тим це краще. І чим ближче ми до зони проведення бойових дій, тим теж краще. У нас чомусь знову почалося, особливо на трасах. Ситуація погіршилася з пропусканням, коли йдуть машини з проблисковими маяками.
— Чи зменшилася кількість ДТП через комендантський час?
— Минулого тижня у нас був рекорд по ДТП за останні три роки. 53 ДТП по області за тиждень. Не зменшується, на жаль. Збільшилася кількість ДТП з п’яними. Збільшилася кількість ДТП з підлітками на мотоциклах, мопедах, електросамокатах і так далі.
— Акти агресії проти співробітників екстренки. Раніше часто про це писали в мережі.
— Ми вже перестали повідомляти в соцмережі. На жаль, закон такий, що він не передбачає покарання. Я писав запит у правоохоронні органи, просив сказати, скількох притягнули до відповідальності. Так-от, не притягнуто 80 %. Законодавство не передбачає. У Верховній Раді чотири роки лежить законопроєкт про підвищення відповідальності за напад на медпрацівників. Прирівняння до нападу на працівників поліції.
Ігор Фесун розповідає про роботу медиків на виїздах. Фото: Андрій Чернега
— Засобів захисту, я так розумію, у медпрацівників немає?
— Ми не маємо права на це. У нас є в кожної бригади тривожна кнопка. Є договір з ДСО (державна служба охорони – ред.). Він недешевий, але безпека – дорожче.
— У районах теж є тривожні кнопки?
— У двох немає, в інших є. В тих, в кого немає, є договір з Національною поліцією.
— Яка кількість таких нападів?
— Із початку року близько двох десятків.
Розумієте, ми працюємо за протоколом. “Я хочу в лікарню!” – так не працює. Але ми не маємо права забрати. Нас контролюють. Бригада несе відповідальність, що вона робить. Якщо бригада каже, що не може забрати, то не треба діставати ножа. Якщо вас і заберуть, вас не покладуть. Це ж не таксі на колесах.
У нас кількість успішних реанімацій зросла на 50 %. За рахунок навчання.
Але коли ви три тижні хворієте і викликаєте швидку, то треба мати совість. У вас через дорогу поліклінка, а ви кажете нам: “А чьо я туда буду іті”? І це по десять раз на день.
У нас є бригада, яка за місяць зробила три успішні реанімації. У нас є бригади, які роблять конікотомії (термінова хірургічна процедура, під час якої робиться розріз на шиї, – ред). Рівень кваліфікації наших лікарів дуже високий.
Давайте далеко не ходити. Ось щойно: бригада викликала іншу бригаду. Що сталося? Тяжкий інфаркт міокарда: стабілізували, виносять пацієнтку. В машину нашу в’їжджає інший водій. Ну, ти ж бачиш? Спецтранспорт, пацієнт. «Я не помітив». Довелося викликати іншу бригаду, викликати поліцію. Це все час, через такі дрібниці. Ти не можеш об’їхати? Інфаркт – це кожна хвилина дорога.
Новий центр екстренки. Фото: Андрій Чернега
— Нещодавно вас переобрали на посаду. Які головні завдання, виклики для себе ставите зараз?
— Зараз нам потрібно пережити війну і зробити, щоб служба стала ще кращою. На Черкащині, я думаю, що дуже мало людей не відчули, що є покращення в службі. Це не заслуга Фесуна чи міністра, це заслуга всіх нас, а насамперед – колективу.
Але без допомоги наших владних структур, без допомоги міністерства, цього б не було. Але давайте так, хто б що не казав, який там я поганий чи ще щось, але служба стала працювати краще.
Прийде час, після перемоги розповім набагато більше деталей про роботу “швидкої” під час війни.
Сергій Макаренко та Ігор Фесун. Фото: Андрій Чернега
Джерело: “18000“
Новину створено за матеріалами сайту “18000” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “18000“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь