Зустріч з Євгеном Харитошиним, який двічі був переселенцем, а потім став на захист України
На початку повномасштабної війни в 2022 році Євген Харитошин із містечка Нью-Йорк на Донеччині разом із родиною був змушений залишити рідний дім. Зруйновані вулиці, постійні вибухи й загроза життю — усе це змусило їх шукати прихистку на мирнішій (здавалося тоді) території. Так доля привела їх до Великої Писарівки — яка, попри близькість до кордону, тоді ще здавалося островом відносної безпеки.
ТАК БУДУВАЛИ СПОРТЗАЛ
У новому місці родина почала життя з чистого аркуша. Оселилися, знайшли роботу, потроху налагоджували побут. Євген влаштувався у редакцію газети «Ворскла», де став не лише працівником, а й душею колективу. Разом із сином Русланом вони втілили нашу спільну мрію — облаштували спортивну залу прямо при редакції. Вечорами тренувалися самі, запрошували друзів, підлітків — місце стало осередком сили, підтримки й натхнення.
ПОТРОХУ ОБЛАШТОВУВАЛИ ТРЕНАЖЕРАМИ
НА ВІДКРИТТЯ ЗАПРОСИЛИ ДРУЗІВ. ЄВГЕН ПОКАЗАВ МАЙСТЕР-КЛАС
ТУТ ЗАЙМАЛИСЯ І ДОРОСЛІ, І ДІТИ
…ПРОВОДИЛИ НАВЧАННЯ З ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ ДЛЯ МОЛОДІ
ЦЕ СТАЛО СПРАВЖНІМ КЛУБОМ ЗА ІНТЕРЕСАМИ, НЕ ЛИШЕ СПОРТИВНИМИ
Але війна не зупиняється перед добром. У березні 2024 року російські КАБи і чергові обстріли зруйнували і спортивну залу і редакційне приміщення, а з ними й відчуття спокою.
ГОДИННИК ПОКАЗАВ ЧАС ВИБУХУ КАБу
ПІСЛЯ ВИБУХУ
Харитошини знову опинилися серед переселенців. Переєхали до Охтирки. А потім Євген став до лав Збройних Сил України.
Під час короткої відпустки, яку Євген отримав за зразкову службу, нам вдалося зустрітися з ним в Охтирці. Він змінився — змужнів, загартувався. Але очі лишилися такими ж теплими, веселими з вогником, з отим знайомим вогником оптимізму.
ЗУСТРІЧ В ОХТИРЦІ
Ми довго говорили. Згадували ті вечори в спортивній залі при редакції — сміх, тренування, плани. Євген з усмішкою згадав, як син Руслан мріяв зробити залу ще більшою, відкрити нові секції для дітей.
«Повернемося. Все відбудуємо. Обов’язково. Ще краще, ніж було», — сказав Євген і додав: «Найперше — спортивну залу. Хлопцям треба тренуватися. Дітям — місце для сили духу. А нам — пам’ятати, за що боремося».
Ці слова — не просто мрія. Це обіцянка. Людини, яка втратила дім двічі, але не втратила себе. Людини, яка не опускає рук. Людини, яка виборює наше право на мирне життя — з редакціями, спортзалами, дітьми і сміхом у них.
І ми віримо: перемога настане. Ми знову зберемося у Великій Писарівці. І в новій спортивній залі знову лунатиме сміх, тупіт кросівок. Бо ж у нас живе впертий дух незламної України.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь