Рідше, аніж трапляються рідкісноземельні метали, українські медіа запрошують коментувати Угоду про надра спеціалістів. В ефір кличуть переважно політоглядачів, блогерів без відповідних знань й освіти та мало не клоунів мандрівних цирків. І майже не звертаються до думки фахівців – геологів та вчених, котрі прямо пов’язані з видобутком та обробкою мінералів.
Нещодавно UkrainianExpertsTalks запросили пояснити деталі скандальної Угоди про українські надра профільного вченого фахівця – доктора геологічних наук, старшого дослідника Інституту геології і геохімії горючих копалин Національної Академії наук України – Юрія Хоху.
Угода про надра: це зрада чи перемога?
Які ризики, можливості та перспективи нещодавно укладеної з Дональдом Трампом угоди про українські надра?
В яких деталях “мінеральної угоди” може критися “диявол” і чи не залишиться Україна перекопаною пусткою?
Які в України можливості самостійного видобування та освоєння корисних копалин?
Чи “мінеральна угода” зі США буде партнерством чи грабежем?
Чи може Україна і, за яких умов, обходитися лише власними запасами нафти та газу без необхідності експорту з-за кордону?
На ці питання нарешті в ефірі прозвучала думка фахівця, котрий прямо займається питаннями видобутку та обробки мінералів і знає про це не від блогерів з Facebook та You Tube.
Варто зазначити, що фахова та обґрунтована думка доктора геологічних наук сильно здивує посполитих юзерів Facebook, котрі звикли про цю тему читати лише однорядкові меми від профанів та дивитися популістичні відоси блогерів без закінченої освіти.
А якщо прислухатися до думки фахівців, геологів, то немає причин кричати про зраду, грабунок і, що Україна залишиться “перекопаною пусткою”.
Насправді в Україні насправді не так багато корисних копалин, як вважають користувачі соцмереж, помилково гадаючи, що наші надра можуть бути настільки цікавими світовим корпораціям. За ресурсами Україна – такий собі європейський середнячок – стверджує доктор геологічних наук Юрій Хоха.
Нафта і газ в України – в помірних кількостях. Ми аж ніяк не можемо самостійно забезпечувати себе вуглеводнями, як про це заявляють популісти, баламутячи голови наївним користувачам соцмереж.
Ризику перекопаної пустки – немає. Вона б виникла, якби в Україні постав повний цикл переробки: видобуток, збагачення, гідрометалургія, очищення і концентрування. Але в нас немає такої розвиненої промислової бази. А на постання такого величезного виробничого циклу в Україні потрібно десятки років. Якщо хтось справді зацікавиться нашими ресурсами то можливі є лише дві перші ланки : видобуток і збагачення. Бо возити руду з вмістом 0,5% корисної речовини – не рентабельно.
Показово, що геологи вбачають в Угоді про надра тільки можливості.
Нинішні мінеральні та рідкісноземельні родовища в Україні відкриті в минулому столітті. А їхнього видобутку майже немає. Україна практично, за незначними винятками, зараз не видобуває рідкоземельні метали. Значна частина радянської промислової бази переробки рідкісноземельних металів – втрачена, а на нову потрібні колосальні кошти і багато років.
Видобуток та обробка цирконію, гафнію та міобію існував на Дніпропетровщині. Зокрема – Придніпровський металургійний завод, який займався виробництвом платиноїдів, котрі потрібні у каталізаторах, для виготовлення високооктанового бензину. Сьогодні цей завод – банкрут.
“Поки не було Угоди про надра – про рідкоземельні метали в Україні не писав ніхто. А зараз почали волати, що нас хочуть обікрасти. Як можна вкрасти те, чого в тебе немає? Якщо хтось прийде і почне видобуток – ми виграємо в лотерею. Ми отримаємо гроші, які зможемо вкласти в науку, освіту, виробництво” – зазначає доктор геологічних наук та член НАН Юрій Хоха.
Ба, більше – якби хтось розпочав в Україні новий видобуток, – тільки визначення запасів та окультурення родовищ – це вже роки. “Я б вітав обома руками прихід великих компаній в Україну, котрі займаються реальним видобутком і збагаченням” – вважає Юрій Хоха.
Хоча є сумніви, що найближчим часом це станеться через геополітичні фактори, насамперед – війну та близькість багатьох родовищ до лінії зіткнення з росіянами.
А по друге, вважає геолог Юрій Хоха, – родовища в Україні – невеликі. Корпораціям вигідніше наразі видобувати в інших країнах у родовищах більш доступних, видобутком відкритим способом, з більшою часткою елементів.
Угода про надра – це зовсім не Будапештський меморандум 2.0. Не все насправді так сумно, як подають зрадофіли. До того ж буде ще один розлогіший документ, який конкретизує умови видобутку з українських надр.
Зрештою, – весь видобуток рідкоземельних металів займає тривалий час. Навіть родовища нафти займають роки – хоча це простіший процес, аніж видобуток рідкоземельних металів. “Ризиків нема, бо немає з чого їх взяти” – зазначає науковець Юрій Хоха.
Україна наразі сама майже не видобуває ці метали. Більшість підприємств, які цим займалися, окрім титану, збанкрутували. До того ж ми частково втратили виробництво азотної і сірчаної кислот. А без них не обробиш і не розділиш рідкоземельні метали. Українські родовища – далеко не всі видобуваються відкритим кар’єрним способом. Значна частина – потребує шахтного видобутку, а це дуже довго і дорого, треба закладати ствол шахти і виконати чимало складної роботи.
“Грабувати поки нема що. Теорію грабунку варто відкинути одразу. Хоча вона обов’язково підніметься перед виборами. Наразі угода про надра, це, хоч і загальні слова, але виглядає доволі пристойно” – вважає вчений геолог.
Отож вчені геологи не розганяють зради щодо Угоди про українські надра, а розглядають це як інвестицію в українську промисловість, котра сьогодні сама не має можливостей заробляти на цих надрах і потребує інвесторів.
Інтерв’ю Ukrainian Experts Talks. Юрій Хоха: Угода про надра та перспективи української науки.
Залишити відповідь