Так говорить талановита самобутня майстриня, мама трьох дорослих дітей, різностороння творча особистість із сел. Велика Писарівка Вікторія Песецька.
Значну частину вільного часу пані Вікторія присвячує рукоділлю. Рід її занять багатогранний – це в’язання спицями і гачком, вишивання нитками і бісером, крій і шиття. На досягнутому не зупиняється, постійно самовдосконалюється і дивує всіх оточуючих своїми неповторними роботами.
Народилася майстриня 18 квітня 1970 року. В дитинстві найбільшим захопленням дівчинки була художня література, якою зачитувалася допізна, аж поки батьки не вимикали світло. Але ж то не заважало їй перейматися життєвими історіями улюблених героїв оповідань чи повістей і продовжувати читати під ковдрою, при світлі ліхтарика. А ось до заняття творчістю йшла поступово.
Після школи навчалася у Бєлгородському педучилищі на вихователя дошкільної освіти. За роки студентства опанувала різного роду рукоділля, бо того вимагала майбутня професія. А здобуті вміння пані Вікторія згодом застосувала на практиці під час роботи з дошкільнятами: поробки, аплікації, іграшки, естетичне оформлення дитячих груп та інше. Вчила діток творчості і разом із ними удосконалювала і свої навички.
Коли Вікторія Анатоліївна вперше стала мамою (а це було майже 35 років тому), її життя набуло іншого сенсу. Доля відразу нагородила її подвійним щастям, адже на світ народилися дві маленькі донечки-близнючки, які, як дві краплі води, з кожним днем «заставляли» маму проявляти фантазію в усьому. Складні 90-ті були скупими на асортимент товару в торгових точках, а коли «викидали» на прилавки дефіцити, то величезним чергам не було ні кінця ні краю. Молодій мамі дуже хотілося, аби її донечки виглядали не гірше за інших дітей, тож довелося сісти за швейну машинку. Дітки росли швидко, тож уміння шити одяг власними руками Вікторія Анатоліївна удосконалювала з кожним днем. Донечки пішли до дитсадка, хотілося і святкового вбрання, і новорічних костюмів. І тут без фантазії не обійшлося! І дійсно, її маленькі «квіточки» вирізнялися з-поміж однолітків неповторним ошатним вбранням (зазначимо, що майстриня все робила подвійно, бо ж це – для донечок-близнючок).
Для холодної пори року пані Вікторія з пряжі плела теплі светри, спіднички, жилетки, рукавички і таке інше.
У складний період життя Вікторії Песецької, який буває, мабуть, у багатьох людей, вимушена нужда і безгрошів’я мимоволі заставляли всього навчитися! Згодом народилася третя донечка, тож і роботу з рукоділля Вікторія Песецька потроїла. Але ж вчасно на допомогу прийшов інтернет. Схеми і візерунки завжди обирала найскладніші, прості її не цікавили, бо хотілося опанувати такі, що не кожному під силу.
Останнім часом популярності набуло вишивання бісером і бісероплетіння, то ж «загорілася» майстриня й цим видом мистецтва. Для роботи обрала картини бісером. Так з’явилося більше десятка вишитих бісером ікон, деякі з них стали як обереги.
Маючи досвід крою і шиття, спробувала власноруч пошити вишиванки. А коли виникало бажання, то його вже не можна було стримати: пані Вікторія до новоствореної сорочки чи рушника обирала український орнамент, що відповідав би характеру конкретної людини чи тематиці виробу, а для цього вивчала відповідні символи і з нетерпінням чекала появи першого стібка.
Здавна українці вірили, що вишиванка є оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті, і намагалися закодувати в орнаменті щастя, долю, життя і волю. Так, згодом, голочка зробила свою справу: вийшло чимало чудових українських вишиванок різними нитками для всієї родини, для друзів, кумів. Найперше порадувала своїм виробом найменшу донечку Катрусю. Коли старші доньки виходили заміж, то ставали на весільний рушник, вишитий власноруч мамою. А як народилися онуки, то бабуся Віта і для них почала шити й вишивати чудові речі, прищеплюючи їм ще змалку любов до українських речей.
Для естетичної насолоди й домашнього затишку Вікторія Анатоліївна в’яже гачком неповторні серветки. Спробувала в’язати гачком і светри – вийшло непогано. Здається, для майстрині немає нічого складного в тому, щоб швидко навчитися і так же швидко мати готову річ.
Коли доньки Вікторії Песецької підросли, то активно взялися до рукоділля, наслідуючи творчу мамину натуру.
Так, Альона наразі виготовляє з бісеру чудові прикраси, зокрема, гердани, браслети. Вона має своїх шанувальників, тож плете на замовлення. Під час війни з російським агресором донька пані Вікторії разом зі своєю родиною вісім місяців перебувала у ворожій окупації, але це ще більше мотивувало її плести браслети-обереги й теплі шкарпетки для наших захисників і через свої канали передавати волонтерам. Її роботи спицями настільки мають бездоганний вигляд, що відрізнити ручне плетіння від машинного просто неможливо.
Інша донька Аліна майстерно плете сумки і торби – це той елемент, без якого не обходиться жоден жіночий образ. Ці зручні та стильні аксесуари виготовляє з натурального і синтетичного волокна, що радують навіть найпримхливіших модниць.
Вікторія Песецька постійно опановує все нові й нові складні вишивки й візерунки для в’язаних речей. Каже, ніщо так не тішить, як кінцевий результат, до якого часто йде наполегливо, тож складнощі ніколи не лякають, а навпаки, додають упевненості в тому, що нічого немає неможливого, коли є бажання навчитися. Це їй під силу, як і все, що вона робить: «Усе моє життя – для творчості, а творчість – для мого життя, ось так і живу», – говорить майстриня.
Олена ТЯГЛЕНКО
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь