«Молодь завжди потребує іскри. Але не кожна іскра вибухає полум’ям… Іскра справжнього вогню запалює пожежі. Тож тільки ідеєю, наповненою справжнім вогнем великої вибухової наснаги, силою, тільки ідеєю, наповненою змістом можна порвати і повести молодь до історичного чину…»
(Іван Багряний. Організаційне бюро УРДП. 1946р.)
Великі справи починаються з ідеї. Так було і в історії створення Охтирського молодіжного центру (ОМЦ). Спочатку задум створити щось нове, нестереотипне з’явилася у Радіона Дубровки. І він узявся до справи. Об’єднавшись із друзями – Ігорем Шевченком, Славком Яковенком, Андрієм Алєксєєвим та Інною Сопітько вирішили створити сучасний публічний простір в Охтирці.
НОВІ ІНІЦІАТИВИ
Ініціативна група на чолі з Радіоном Дубровкою вийшла з пропозицією до міської ради щодо створення «Групи швидкого реагування». Така група просто необхідна зараз у громаді, що в постійній небезпеці від обстрілів. Вже є домовленість з благодійними фондами, що готові допомогти.
Представники ОМЦ та молодіжна організація «Центр вуличних культур» разом із командою спеціалістів «Urban reform», активної спільноти та за підтримки Охтирської міської ради розробили документ просторового розвитку міста «Урбан візія», який забезпечить концепцію майбутнього розвитку та зростання міста і охоплює всі сфери життя Охтирки.
Молодіжний рух вже гучно заявив про себе з початку повномасштабної агресії. А розпочиналося все з толок з благострою та іншищ громадських заходів.
Молодіжний лідер Радіон Дубравка розповів, що у створенні сучасного охтирського молодіжного центру (ОМЦ) було кілька етапів. Розпочалтся зміни ще в 2014 році. Вирішили намалювати мурал у центрі міста біля пам’ятника Шевченку. Так з’явилася дівчина-українка на кам’яному паркані міської ради.
На першому муралі Ігоря Шевченка були слова співака Скрябіна: «Ти – сам собі країна…». Вони і досі там, біля пам’ятника Шевченку. Вціліли разом із кобзаревим Заповітом.
Це було місце зустрічі не тільки молоді, а багатьох творчих людей, та й узагалі містян. Там комфортно і затишно. І в нас була купа крутих ініціатив. Та все потрібно було узгоджувати із міською владою. І не всі пропозиції отримували позитивну відповідь. Молоді люди хотіли створити великий сквер, щоб Шевченко стояв не в кутку, а на просторі. Це була чудова ідея. Для цього потрібно було провести діалог із громадою, із мешканцями сусідніх будинків, будівельниками…
Та не вдалося це втілити в життя. Зрозуміли, щоб перемагати, потрібно вчитися і здобувати гранти на реалізацію ідей.
Радіон розповів, що навчався у цьому напрямку у Чернігові, потім здобував цінний досвід у Данії. Якраз там вивчали роль соціальної згуртованості. Вивчали про різноманітні об’єднання людей навколо однієї теми. Там, у Данії, 75% населення згуртовані у різних соціальних проєктах. Це стало для Радіона тригером.
І от один із проєктів виграв грант на створення Молодіжного центру. Це було у 2016 році. А ініціативно молодь продовжувала малювати мурали у місті. Створили вільну сцену, вийшли в публічність. Організовували квартирники, кінопокази та творчі зустрічі. Прийшло розуміння унікальності Охтирки щодо географічного розташування.
Місто знаходиться рівновіддалено між Харковом, Полтавою та Сумами, що дає можливості для організації фестивалів, творчих зустрічей із відомими цікавими людьми на нашій території.
Охтирка має величезний потенціал території, на якій можна впроваджувати різноманітні туристичні напрямки: зелений туризм – пішохідний, вело туризм, байдарки, кінні прогулянки… Також Охтирка багата на історичні події та можливість проведення літературних мандрів. Тож ми бачимо «неоране поле» можливостей і маємо купу цікавих ідей. Я намагався доносити цю тему до відповідних відділів міської влади, але там дуже повільно це робиться. Та й не на часі. Поки що. Але ж потрібно планувати наше майбутнє.
БУДУЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ
БУР («Будуємо Україну разом») – нова генерація відповідальних українців, які творять зміни. БУР – це про будівництво не тільки будинків, а мостів комунікації між українцями. БУРчики в Охтирці з’явилися невипадково. Бо все закономірно. Молодіжний РУХ «Будуємо Україну разом!» розпочався з 2014-го року. Його започаткувала Благодійна організація Львівської освітньої фундації. Рух почався із Луганської та Донецької областей, а точніше із Краматорська. Молодь збиралася у БУР-таборах. Там приймали рішення, що робити, як діяти. БУРчики допомагали родинам, що опинилися у скрутному становищі; організували молодіжний простір у Нових Санжарах і Дрогобичі. Так починали. Наразі молодіжний рух організувався в спільноти, які активно діють у Києві, Львові, Харкові, Запоріжжі, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі. Потім організатори зрозуміли, що треба активізувати і маленькі міста. Для цього координатори запросили всіх бажаючих написати заявки для участі у проекті. Про це розповіла нам ООлена Лупова, координаторка БУР із Харкова.
На той час в Охтирці вже діяла ГО «Охтирський молодіжний центр», діяльність якої спрямовувалася на розвиток ініціатив молоді та реалізацію суспільно важливих проєктів.
Керівник молодіжного центру Радіон Дубровка розповів, як це було.
— Побачив заяву і вирішив, це те, що нам треба. Так молодіжна організація Охтирки долучилась до всеукраїнської молодіжної спільноти БУРу. Для початку вирішили рятувати дерев’яні скульптури. Я надіслав запит у міську раду, там дали дозвіл і сприяння нашій толоці. Це було у жовтні 2020 року. Я вважаю, що ці скульптури – історично-культурна складова нашого міста. Зараз вони виглядають жахливо, але ж їх можна врятувати, подовжити їхнє існування. І в них така цікава історія. Я проконсультувався у знайомих спеціалістів по дереву, що потрібно робити в першу чергу. А далі буде далі. Перша толока ОМЦ «Врятуємо дерев’яні скульптури!» відбулася.
МОЛОДЬ ДІЄ
Приємно було почути думку про толоку з відновлення об’єктів культури ветеранки праці, керівниці ГО «Охтирський Майдан Ольги Косарєвої. Пані Ольга згадує, що була захваті від сьогоднішньої толоки і від дій молоді. За її словами, спостерігається розвиток молодіжного руху. Бо хоча спочатку тих, хто відгукнувся на заклик Радіона Дубровки виходити на толоку, було мало, до них в ході толоки доєдналися ентузіасти, які спочатку просто не знали про захід. А потім стали постійними учасниками різних заходів. Це Настя Ємельянова, студентка Сумського педуніверситету, Поліна Ігнатченко, старшокласниця гімназії та Настя Сопіга із ЗОШ №3. Їхні друзі із «GreenOkhtyrka» прибирали на території колишньої школи №7.
Попереду ще багато роботи. Так народжується нова генерація відповідальних українців. Ще у 2016 році молодь наполегливо боролася зі сміттям. Промайнуло дев’ять років. Сьогодні ті молоді люди захищають Україну на фронті і волонтерять у тилу. Бо в час великих вирішальних випробувань потрібно бути згуртованими як ніколи.
УКРИТТЯ
Восени 2022 року стало зрозуміло, що швидкої перемоги над російськими агресорами не буде. Тому постало питання будівництва та відновлення укриттів від бомбардувань. Їх треба було облаштувати належним чином. Охтирський осередок «БУР» при ОМЦ взявся до справи. Як ви пам’ятаєте, концепція «БУР» (Будуємо Україну разом) – це об’єднання молоді навколо праці, таке собі поєднання приємного з корисним. І в Охтирку з’їхалися представники молодіжних організацій із різних куточків України. Так БУР-табір запрацював у Охтирці. Молоді волонтери працювали над облаштуванням укриттів у провулку Малиновий та на вулиці Петропавлівській. У листопаді 2022 року це вдалося зробити. Працювали разом із охтирськими майстрами, вчилися, допомагали облаштувати у підвалах обох багатоповерхівок безпечний простір, яких так потребувала громада. А після роботи відбувалася культурно-освітня програма: екскурсії містом, розповіді про війну, настільні ігри, кіноперегляди, комунікації та рефлексії.
БУР об’єднує людей з усієї країни… З усього світу! Адже до нас приїхали молоді люди із Одеси, Києва, Миколаєва та навіть із Чикаго! Андрій народився та виріс в Америці, його батьки родом зі Львова. Він вирішив, що в такий непростий час для нас і нашої країни він хоче допомогти українцям. Тому Андрій «Чикаго» тут, разом з нами, у команді БУРу. Скільки було за той тиждень: прибирання, шпаклювання, вапнування, облаштування… круті вечори з гітарами та співами після важкого трудового дня. Скільки відвертих розмов, щирих посмішок… Скільки мрій про майбутнє в нашій незалежній країні та болю розповідей про війну… Звичайно, не обійшлося і без складнощів: холоду, відключення світла і безлічі справ паралельно, але це не затьмарить спогадів про наш перший великий БУР-табір в Охтирці та про молодих українських хлопців і дівчат, яких точно не перемогти і не зламати.
ТРОХИ АНАЛІТИКИ:
А ЩО У НАС ІЗ МОЛОДДЮ?
Від початку повномасштабної агресії Росії проти України багато молодих людей змушені залишати свої домівки в прикордонних громадах, зокрема в Сумській області, через постійні обстріли та небезпеку для життя. За даними Сумської обласної військової адміністрації, станом на лютий 2025 року з області евакуйовано 27 900 осіб.
Заступник начальника відділу освіти Охтирської громади Олександр Панов зазначає, що з початку повномасштабної агресії з Охтирської громади виїхало близько 3 000 молодих людей. Це майже третина золотого фонду. Останнім часом, у зв’язку зі збільшенням кількості обстрілів, спостерігається нова хвиля виїзду молоді, що негативно впливає на освітній процес та соціальну сферу громади.
На національному рівні ситуація також викликає занепокоєння. За даними Міністерства молоді та спорту України, внаслідок війни постраждало 40% молоді: понад 2 мільйони стали внутрішньо переміщеними особами, а ще близько 2 мільйонів виїхали за межі країни
Однак дослідження показують, що значна частина молоді має намір повернутися після стабілізації ситуації. Зокрема, 76% опитаних молодих людей, які виїхали за кордон, висловлюють бажання повернутися до України після завершення війни
ВІДБУДОВА
Координатор охтирського осередку БУР, диякон Успенської церкви Михайло Мельник у грудні 2022 року був майстром на об’єкті відновлення житла для постраждалої багатодітній родини. Добровільні помічники не могли залишити родину у кризовій ситуації. Тож знову виник заклик: давайте заБУРимося разом! Михайло пригадує: пообіцяли допомогу й виконали обіцяне. Разом із охтирськими волонтерами і будівельниками демонтували пошкоджені стіни. А потім їх відновили, залили армопояс, виставили прорізи для вікон і дверей. Це був перший етап відновлення житла. Другий етап – встановлення вікон, дверей та зведення даху. Далі було звернення до БФ «Людина в біді», що фінансувала подальше відновлення житла.
ДОБРІ СПРАВИ
На рахунку ОМЦ безліч добрих справ, окрім вище згаданих: організація гуманітарної допомоги потерпілим, допомога військовим, участь у розробці проєкту «УРБАНвізія», залучення менторів для освітніх програм, мовні студії, робота з дітьми. «Ми працюємо у реалізації проєкту «У сфері захисту дітей». Ми є імплементарними партнерами у школах Лебедина, Шостки, Чернеччини, Тростянця і Охтирки. Вже облаштували три дитячі простори в Охтирці, Шостці та Лебедині. Команди фахівців проводять заняття по різним напрямках розвитку дітей».
Домогосподарка Ольга Руденко із задоволенням розповідає, що вже півроку водить онука, 10-річного Дениса, на творчі занятті для молодших школярів. Там дитина може отримати розвиток у прекрасному молодіжному центрі. Сама обстановка приміщення впливає на поведінку дітей. Тому бабуся спокійна, що онук навчається, творчо розвивається разом із іншими дітьми, а не бігає де попало або шкоду якусь із ровесниками робить. І матуся Дениса може спокійно працювати в цей час, а не переживати за дитину. Тут же й укриття є і все, що потрібне для дитячого розвитку.
ЯК ПОВЕРНУТИ МОЛОДЬ НА БАТЬКІВЩИНУ?
Багато молодих людей з Охтирської громади виїхали з початком повномасштабної війни. Спочатку вони просто рятувалися від обстрілів, а потім хтось залишився в інших містах України, а хтось виїхав за кордон. Там вони вчаться, працюють, будують нове життя. І навіть після нашої перемоги не всі одразу повернуться. Бо просто одного бажання повернутися додому буде мало — людям потрібно бачити, що тут є майбутнє.
Під час спілкування з молодими людьми вдалося почути їхнє бачення, щоб однолітки, та й люди старшого покоління повернулися додому.
Щоб молодь захотіла знову жити в нашій громаді, треба зробити так, щоб вона мала тут для себе все необхідне. Перше — це робота. Якщо є робота з нормальним заробітком, то людина може й жити, і планувати родину, і залишатися. А якщо нема де працювати — то навіть найсильніше бажання не допоможе.
Друге — це умови для життя. Молоді важливо, щоб була лікарня, де можна полікуватися, садочок і школа для дітей, нормальні дороги і транспорт. Хочеться мати парк або хоча б гарну зону відпочинку, де можна погуляти чи зустрітися з друзями. Це все прості речі, але саме вони впливають на те, чи хочеться жити в якомусь місці.
Ще одне питання — житло. Багато людей втратили свої домівки через війну. А хтось і до війни не мав власного житла. Тому треба подумати, як допомогти з будівництвом або ремонтом. Щоб молоді сім’ї могли мати дах над головою й не шукали кращого життя десь інде.
І важливо, щоб молодь не почувалася чужою у своїй же громаді. Щоб їх слухали, давали можливість висловитися, реалізовувати свої ідеї. Коли людину чують і підтримують — вона відчуває, що потрібна.
Голова Охтирської райдержадміністрації Павло Роженко говорить, що повернути молодь після війни — це не просто мрія. Це наша спільна справа. Якщо ми зробимо усе можливе, щоб тут було комфортно й безпечно, якщо покажемо, що вдома є майбутнє, то наші діти, брати, сестри й друзі обов’язково повернуться. І громада знову заживе повноцінним життям.
Валерія Бакуліна
Джерело: “vorskla1930“
Новину створено за матеріалами сайту “vorskla1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “vorskla1930”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь