У сучасному світі і особливо в нашій країні, медіапростір є не лише джерелом інформації, а й потужним бізнесом. Зайшовши в соцмережі, блогосферу чи відвідавши новинні сайти, українці стають об’єктом цілеспрямованих та оплачених інформаційних кампаній, вважаючи їх “незалежним поглядом”, який насправді дуже залежить від курсу долара чи інших валют.
У більшості країн світу медіакомпанії функціонують як комерційні підприємства, чий успіх безпосередньо залежить від доходів, отриманих від рекламодавців. Це спонукає медіа орієнтуватися на потреби та вподобання своєї аудиторії, адже саме за її увагу борються рекламодавці.
Проте, в Україні ситуація з медіабізнесом має свої особливості. Значна частина вітчизняних медіа є неприбутковою. Ключовими гравцями на цьому ринку часто виступають великі фінансово-промислові групи, олігархи та зацікавлені у владі нові політсили – поки що, не завжди юридично оформленні. Для таких власників медіаактиви є не стільки джерелом прибутку, скільки інструментом для збереження та зміцнення свого політичного впливу та контролю над громадською думкою. Їхня мета полягає у формуванні серед читачів, глядачів чи слухачів саме тієї точки зору, яка відповідає їхнім власним інтересам.
У такому контексті змінюється і роль журналістів. Їхньою першочерговою аудиторією стають не споживачі інформації, а власники медіа, які забезпечують їм заробітну плату і, відповідно, визначають редакційну політику. Саме власник, по суті, є головним замовником інформаційного контенту.
Зважаючи на це, для українського суспільства набуває особливої ваги медіаграмотність. Кожному споживачеві інформації вкрай важливо розуміти механізми функціонування медіа, знати їхніх власників та їхні потенційні цілі. Взаємодіючи з будь-яким медіаповідомленням, свідома людина повинна ставити собі низку критично важливих запитань:
- Хто є автором цього тексту чи відео?
- З якою метою нам це кажуть? Яке повідомлення намагаються донести до аудиторії?
- Яка цільова аудиторія?
- Які слова та вирази використовуються в цьому медіатексті? Чи є в них емоційне забарвлення або маніпулятивний підтекст?
- Хто міг за це заплатити? Які інтереси можуть стояти за цим фінансуванням?
- Хто може отримати вигоду від поширення цієї інформації? Чиї інтереси вона підтримує?
- Кому він може нашкодити? Чиї позиції вона послаблює?
- Про що немає ні слова в цьому тексті? Які важливі аспекти теми залишаються поза увагою в цьому матеріалі? Яку інформацію навмисно чи ненавмисно приховано?
Формування здатності критично оцінювати медіаконтент, вміння розпізнавати приховані повідомлення та аналізувати медіатексти з метою отримання об’єктивної картини подій є ключовим завданням медіаграмотності в українському суспільстві. Розвиток критичного мислення щодо споживання інформації є запорукою інформаційної безпеки.
Залишити відповідь