На фоні вступу військ КНДР у російсько-українську війна на європейському континенті та загрозливих геополітичних тенденцій у світі, потреба бути України в НАТО актуальна не лише для Києва, але й для Альянсу якщо західні еліти зацікавленні в оборонному, а не капітулянтському блоці.
Можливо хтось на Заході волів би залишатися у теплій ванні, заспокоюючи себе тим, що загрози з боку Росії, КНДР та Ірану є проблемами лише України, але Україна з НАТО вже в одному човні. Захід може не поспішати визнавати Україну частиною себе, але для Росії, Китаю, Північної Кореї чи Ірану – ми для них давно всі одне ціле.
Обіцяючи Україні примарні перспективи членства в майбутньому та розповідаючи про відчинені двері Альянсу, колективний Захід нагадує чоловіка, який тривалий час живе з жінкою і навіть має спільну дитину, проте ніяк не зважиться узаконити свої стосунки.
Військово-політичне керівництво, генералітет та штаби, військові радники, розвідка та ресурси міністерств оборони України і Альянсу працюють пліч-о-пліч протидіючи російським окупантам, хоча видимою частиною є лише українська армія та західна матеріально-технічна допомога. Військове командування Альянсу та України вже інтегровані у спільну боротьбу проти ворога, а добровольці з країн НАТО стали прикладом братерства на міжнаціональному рівні. Україна та НАТО вже пов’язані спільною війною, то ж чи варто заперечувати очевидне перебування в одному човні під час світової бурі?
Згідно з загальноєвропейським опитуванням, проведеним у лютому 2023 року, 68 % громадян ЄС вважають напад Росії на Україну нападом на Європу в цілому. Так вважають 80 % поляків та іспанців, 70 % голландців, 65 % німців і французів. І лідери більшості країн НАТО, і громадськість у цих країнах сприймають Україну як невід’ємну частину західної архітектури безпеки.
Світ впевнено рухається до третьої світової війни і ця війна буде війною проти світового порядку, встановленого Заходом. «Вісь диктатур» прагне знищити західні світові порядки: права людини, демократію, свободу. Росія є спільною загрозою, а прямі заяви військово-політичного керівництва Ерефії про протистояння з НАТО та погрози ядерних ударів по європейських столицях не залишають західним політикам багато простору для відмовок, нібито «це не наша війна».
В західних столицях воліли б забути, але Путін прямо звинуватив Захід у розвалі СРСР та поставив ультиматум Альянсу повернутися до кордонів 1997 року. Яких ще доказів не вистачає євро-атлантичних державам, що Росія розпочала проти них інформаційну війну, котра є першою фазою військового вторгнення?
Поки в Європі пропонували Росії цукерку, Путін, немов Раскольніков, нагострив на бабусю-Європу сокиру. Так само, як в колись у Європі ніхто не зумів домовитися з гунами чи монголами, так само сьогодні безперспективно говорити про мир і дружбу з росіянами. Зі вступом північних корейців у війну під гаслами виконання російсько-корейської оборонної угоди про взаємодопомогу у випадку агресії, стає очевидним, що нинішня війна – це чергова історична хвиля атаки азіатської імперії на Західну цивілізацію. На фоні переляканих заяв лідерів НАТО, що вони бояться конфлікту з Росією – китайська агресія проти Тайваню є лише питання часу.
Єдине, що зараз може допомогти – це консолідація Заходу разом з Україною та збільшення спільного оборонного потенціалу, який є найнадійнішим запобіжником уникнення великої континентальної війни з РФ,
За даними дослідницької компанії YouGov лише 20% європейців готові долучитися до захисту батьківщини у випадку військового нападу. До цієї частки належать ті, хто готовий записатися добровольцями в армію – 5% опитуваних та ще 11% готових служити лише на цивільному фронті, не беручи участі в бойових діях. Майже чверть німців у випадку війни мають намір негайно виїхати з країни. Серед великих європейських країн найбільша кількість готових обороняти Батьківщину лише в Туреччині, Україні та Польщі
Приєднання України до Альянсу – це не милостиня для сироти, а здобуття сильного, мотивованого і боєздатного союзника, котрий прийме на себе перший удар на сході європейського континенту. Українська армія сьогодні єдина в Європі, яка має досвід ведення широкомасштабної війни за участю сотень тисяч військових. Україна посилить НАТО мільйоном військовослужбовців, котрі знають як поєднувати роботу артилерії з безпілотниками в умовах ворожого обстрілу, як збиваються справжні, а не комп’ютерні літаки та ракети.
Перебування на східному фланзі НАТО України, створило б геополітичну конфігурацію, за якої російська анексія Балтії не зможе відбутися через потужну протидію ЗСУ на російсько-білоруському флангу. Україна в НАТО – це гарантія, що жителі Таллінна, Вільнюса і Риги не гинутимуть під російськими танками, поки з Канади, Португалії та Іспанії прибуватиме підкріплення.
Європейські армії переважно мають спецпідрозділи, котрих ніколи не буває багато і яких не кинеш на піврічне утримування стокілометрових позицій в окопах під артилерійським градом. Якщо європейцям такі знання і такий досвідчений союзник не потрібен – тоді Європі можна лише поспівчувати.
Заяви Зеленського про очікування запрошення до вступу в НАТО можливо є й не надто дипломатичними і вже викликали заперечення з боку канцлера Шольца та деяких європейських лідерів, але не варто виключати, що за кулісами проти їх озвучення не було багато застережень. Принаймні французький президент Макрон, котрий виступив за членство України в Альянсі, схоже розуміє глибину ситуації. Це створює підстави для обережного оптимізму для майбутнього Європи.
Автор: Валерій Майданюк
Залишити відповідь