Після вчорашнього обміну полоненими, який відбувся 24 серпня, з’явилися нові деталі та контекст, що потребують ретельного аналізу та обговорення. Передовсім в інформаційній сфері. Однією з найбільш резонуючих стала заява командира “Азову” Дениса “Редіса” Прокопенка щодо цього обміну.
Спочатку фактаж, який треба пам’ятати:
- Денис Прокопенко є командиром 12-тї бригади спеціального призначення «Азов» (12 БрСпП, в/ч 3057), яка в лютому 2023 року реорганізувалася з 12-ї бригади оперативного призначення і разом із окремим загоном спеціального призначення НГУ «Азов» і стала тим, чим є зараз. На момент початку повномасштабного вторгнення в її склад входив не тільки Окремий загін спеціального призначення «Азов», але й інші підрозділи. В тому числі і строковики. За наявними даними, серед приблизно 900 полонених “азовців”, близько 700 – бійці-контрактники “Азову”, близько 200 – інші контрактники та строковики. Всіма ними командував Денис Прокопенко.
- Під час обміну, внаслідок якого Денис Прокопенко та інші командири оборони Маріуполя опинилися в Туреччині, було їх перебування там до кінця війни та заборона спілкування з журналістами.
- Після повернення того як відбулося його повернення з Туреччини, Денис Прокопенко не міг не розуміти, що було порушено умови, на яких росіяни обіцяли безпеку та повернення гарнізону Маріуполя додому. Проте він повернувся до командування своєю частиною та неодноразово робив різні публічні заяви. Що і стало формальною причиною для росії припинити подальші обміни. Яких не було понад пів року.
- Гарнізон оборонців Маріуполя складався не тільки з “азовців”. Там були 36 окрема бригада морської піхоти, прикордонники, поліцейські, добровольці, тероборона Маріуполя.
Реакція на допис Дениса Прокопенка в Україні
В коментарях до допису командира “Азову” думки розділилися. і дуже багато представників родин військовополонених, які належать до інших частин та бригад, гостро розкритикували Дениса Прокопенка.
Керівниця ГО “Вояцький визвіл”, Наталія Єпіфанова, написала:
Сьогодні повернули 115 захисників України, які перебували у ворожому полоні понад 2 роки. Це захисники Маріуполя переважно, і Київщини.
Понад 80 військових, які сьогодні повернулися з пекельного полону є військовослужбовцями військової частини 3057 Національна гвардія України, яка на сьогодні ще має назву 12 бригада Азов, командиром якої і є полковник Денис Прокопенко.
Однак пан Денис обурюється тим, що повернули не тих бійців, яких би йому хотілося.
Чи має право таке публічно писати командир бригади?
На зустрічі з рідними, яка відбулась у 2023 році зразу після переїзду з Туреччини командирів Маріупольського гарнізону(прошу не плутати саме командирів Маріупольського гарнізону, а не Азову) пан Прокопенко обіцяв боротися за всіх військовослужбовців ВЧ 3057 НГУ, яку він тоді саме почав очолювати, не залежно від того, чи проходив військовий вишкіл і мав приналежність до окремого загону спеціального призначення Азов до 2022 року чи належав до ядра вч 3057 НГУ – обіцяв боротися за всіх щоб повернули з полону.
І тому сьогоднішній пост пана Дениса викликає здивування, занепокоєння і неприємні відчуття у родин полонених бійців вч3057, які належать до ядра частини.
Кожен український воїн на полі бою і в полоні є захисником України.
Проводити риторику, що один підрозділ кращий за інший або одні бійці мають більше прав на повернення з полону ніж інші є деструктивно і не працює на згуртованість ні війська ні тилу.
Обурення пана Дениса про те, що сьогодні обміняли російських строковиків на 80 українських строковиків вч3057 НГУ, а мали б обміняти на азовців і що це якийсь акт зради української влади, викликає страшенне здивування. Хочеться запитати пана Дениса: а як же ваші обіцянки родинам про те, що ви будете відстоювати інтереси кожного військовослужбовця вч3057 НГУ?
Також нерозуміння мети допису було і в інших, ми зібрали лише частину:
Реакція на допис Дениса Прокопенка на росії
Ворожа пропаганда досить швидко підхопила корисний для неї допис героїчного командира. По-перше, він дозволив приховати реальне невдоволення умовами обміну серед росіян, оскільки на росії строковики, яких обміняли, в більшості зет-пабліках прирівнювалися до зрадників, які вільно пропустили “нацистів” на територію Курської області. По-друге, цей допис вносить черговий штучний розкол в українське суспільство, що грає на руку ворогу.
В цілому, на росії загальне сприйняття цього обміну та його умов – негативне, оскільки Україна повернула тих, хто давно в полоні та брав участь в обороні Маріуполя, а росія – строковиків, які без опору здалися на кордоні. Плюс обмін відбувся на День Незалежності, що на росії сприйнято як подарунок Володимиру Зеленському до свята.
Висновки
Жодна особа в державі, окрім перемовної групи, не володіють реальним станом перемовин та інформацією про наявний в України обмінний фонд, тому стверджувати про втрачені можливості після Курська – дуже поспішна думка. Допис Дениса Прокопенка вже негативно вплинув на українське суспільство та викликав обурення родин військовополонених, які не належать до “Азову”, а це – значна більшість.
Також цей допис зробив ці родини дуже вразливими до російського впливу, оскільки як показало опитування родин військовополонених, яке в 2023 році проводила Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA, вони дуже вразливі до подібних інформаційних впливів. І саме тому комунікацією питань обмінів мають займатися люди та інституції, які володіють всією інформацією та спеціально навчені для цієї роботи.
Обміни полоненими – не біржа, на якій можна відкрито торгувати і де медійні вкиди сприяють успіху. Також необачне коментування може сприяти дестабілізації ситуації в країні.
Ми ставимося з повагою до кожного захисника і захисниці України, більшість з першого складу нашої команди – в лавах Збройних сил України. Ми щиро вдячні чину та звитязі Дениса Прокопенка та всіх бійців “Азову”. Але не можемо не звернути увагу на зазначені в статті небезпеки.
