Сьогодні низка популярних українських ЗМІ передрукували або процитували статтю The New York Times “Великий крок назад”: В Україні зростає занепокоєння щодо звуження свободи преси”. В матеріалі американських журналістів йдеться, спираючись на думки українських журналістів, щодо погіршення ситуації зі свободою слова в Україні, зростаючий тиск та політичне втручання у роботу ЗМІ.
Журналісти та групи, які стежать за свободою преси, б’ють на сполох у зв’язку з тим, що, за їхніми словами, посилюються обмеження та тиск на ЗМІ в Україні під час правління президента Володимира Зеленського, що виходить далеко за рамки потреб країни воєнного часу.
пряма цитата.
Матеріал наводить цитати Директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, редактора “Європейської правди” Сергія Сидоренка, описуються випадки з темниками в Укрінформі, стеження за редакцією Бігус.інфо, висвітлення діяльності мерів Львова та Чернігова, діяльність Єдиного марафону, до якого не включено опозиційні телеканали.
Зусилля, яких докладає уряд для придушення критичного висвітлення подій, каже Севгіль Мусаєва, головний редактор національного видання “Українська правда”, є одним із показників впливу та життєздатності українських ЗМІ під час війни.
«Єдиний спосіб, яким люди можуть змінити ситуацію на краще, – це журналістика», – сказала вона. «Ось чому деякі люди в уряді намагаються зробити все можливе, щоб це контролювати».
підсумовується в статті
Ми не хочемо бути адвокатами влади чи опозиції, Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA є незалежною переважно волонтерською ініціативою, яка здійснює перевірку інформації (новин) та слідкує, щоб зловмисні російські наративи не впливали на український інформаційний простір.
В зв’язку з цим хочемо відзначити, матеріал New York Times є незбалансованим і в ньому фактично не представлена думка опонентів. Згадані в матеріалі коментарі виглядають, як наприклад, Голови СБУ, виглядають виправдальними і навпаки підсилюють ефект матеріалу. Також слід зазначити, що загальна оцінка, щодо “звуження свободи слова через дії влади”, є явним перебільшенням, оскільки за відсутності свободи слова жоден український матеріал не було б опубліковано. А це, вочевидь, не так.
Також нас дивує, чому українські журналісти не вказали, а хто саме автори публікації. Бо серед них, наприклад, Ендрю Крамер, медійник, який працює у The Times із 2005 року та який вакцинувався російським «Супутником V», щоби “показати безпечність та доступність препарату”. Він же був одним із журналістів, що отримав акредитацію від російських окупантів з т.зв. “днр” та потрапив у базу «Миротворця» . Про це детальніше у матеріалі “Детектор Медіа” “Громадянська війна та націоналісти. Що писав про Україну Ендрю Крамер”.
Не набагато кращі і інші два автори – Марія Варенікова та Constant Méheut. Вони, наприклад, співавтори матеріалу, про який ми згадували в нашій статті “Противник буде видавлений з прикордоння на Харківщині, але не ціною перекидання сил зі стратегічного напрямку в Донецькій області”. В ньому згадується інша стаття New York Times, “Зіткнувшись з наступом Росії, високопоставлений український генерал малює похмуру картину”. В якій Керівнику ГУР Буданову приписали слова, які він не говорив.
Також Марію Варенікову часто цитують російські пропагандистські ЗМІ, коли вона пише матеріали про , наприклад, загиблих та безвісти зниклих українських військових.
Свобода слова – безумовна є цінністю, за яку ми воюємо і яку точно знищить росія, якщо переможе. Проте у журналістів має бути також і відповідальність за опубліковане, в тому числі і баланс думок та перевірка джерел. І якщо американський журналіст писав про громадянську війну в Україні, це як мінімум підстава задуматися над щирістю його думок щодо свободи слова. Та не підстава повністю цитувати його матеріал, без коментарів іншої сторони.
