Світ стоїть на порозі нових технологічних і політичних трансформацій. Разом із розвитком штучного інтелекту, глобальних корпорацій та цифрових систем управління дедалі частіше постає питання: чи справді ліберальна демократія залишається найкращою формою організації суспільства? Однією з найпровокативніших відповідей на це питання є ідеологія «Темного Просвітництва» (Dark Enlightenment). Вона набирає популярності серед частини інтелектуалів, мільярдерів та технологічних еліт у США, пропонуючи радикальний перегляд політичного устрою сучасності.
Теорія Ярвіна: чому демократія «неефективна»
Засновником ідеології «Темного Просвітництва» вважають американського блогера та програміста Кертіса Ярвіна. У своїх працях він десятиліттями доводив, що демократія – це не шлях прогресу, а пастка, що гальмує розвиток цивілізації.
На противагу демократії Ярвін пропонував концепт «техномонархії» – політичної системи, у якій влада зосереджена в руках однієї ефективної інституції чи лідера, що приймає рішення без обмежень та виборчих коливань.
Ярвін та його прихильники стверджують, що демократії занадто повільні, неорганізовані та схильні до популізму. Вони наголошують: у той час як демократичні країни змінюють політичний курс після кожних виборів, авторитарні системи можуть будувати десятилітні стратегії. Прикладом наводять Китай, який завдяки стабільності політичної влади та довготривалому плануванню зумів вирватися у світові технологічні лідери і сьогодні володіє промисловою монополією у багатьох галузях.
Монархія як «альтернатива майбутнього»
Найбільш контркультурною ідеєю Ярвіна є повернення до монархії. Але не класичної – спадкової, а меритократичної. У ній лідером стає не той, хто народився у «правильній» династії, а той, хто довів свою компетентність і здатність до управління. Схожі ідеї розвивав і російський філософ Іван Ільїн, якого пізніше використовував для легітимації своєї влади кремлівський диктатор Путін. У випадку Ярвіна монархія осмислюється через логіку програмування: ієрархічні системи управління нагадують структуру корпорацій-гігантів Кремнієвої долини, які працюють значно ефективніше за хаотичні демократичні механізми.
У такій системі ключову роль може відігравати і штучний інтелект. Згідно з ідеологією Темного Просвітництва, саме алгоритми, а не виборці, могли б ухвалювати рішення на основі раціональних розрахунків. Це відкриває перспективу створення «технофашизму» – влади машин, підпорядкованої принципу максимальної ефективності.
Аргументами на захист технофашизму могли б стати твердження про підкуп та фальсифікації виборів, неосвіченість та схильність виборців до інформаційних маніпуляцій і популізму та обрання на найвищі посади некомпетентних людей.
Людство впритул наблизилося до втілення ідей, які пропонують людський вибір замінити раціональнішими технологіями.
Демократія і технологічна гонка
Наочною проблемою є той сумний факт, що демократичні країни не завжди встигають за темпами авторитарних держав у технологіях чи інфраструктурі. Складні бюрократичні процедури, боротьба партій, залежність від виборців часто гальмують впровадження інновацій. У той час як Китай чи Саудівська Аравія здатні швидко запускати масштабні проєкти – від мегаполісів майбутнього до космічних програм – західні демократії роками сперечаються про бюджети та регуляції, права меншин та екологічні цінності.
Ідеологи Темного Просвітництва риторично запитують: чи можна вирішити глобальні виклики людства – освоєння космосу, колонізацію Марса, боротьбу з кліматичною кризою – у рамках політичної системи, де курс держави може змінюватися кожні п’ять років?
Показово, що ідеологію Темного Просвітництва підтримують декотрі впливові люди в Кремнієвій долині, серед яких називають й Ілона Маска. Чимало масштабних проєктів потрібно будувати десятиліттями і демократія може стати на заваді впливовим лідерам корпорацій, охоплених почуттям власної цивілізаційної значущості. Чимало з них володіють великими соцмережами, Штучним інтелектом та технологіями і мають великий вплив на формування громадської думки в світовому масштабі.
Корпорації замість держави?
Ідеї Темного Просвітництва багато в чому перегукуються з поглядами популярних в декотрих суспільних колах лібертаріанців та анархо-капіталістів. Вони мріють про світ без держави, де її функції перебирають на себе великі корпорації. Прихильники цієї ідеї стверджують: якщо доручити будівництво доріг чи надання комунальних послуг компаніям на кшталт Google або Apple, то ефективність та якість будуть набагато вищими, ніж у державних інституцій.
Показово, що якщо б техномільярдери розігнали цю думку своїми соцмережами та через алгоритими донесли до всіх користувачів – мільйони простих громадян навіть могли б добровільно і радісно пролосувати за передачу повноти влади корпораціям на своїх останніх виборах.
Така концепція поєднується з ідеями Темного Просвітництва: корпорації зображаються як «маленькі монархії» зі своїми правилами, ієрархією та єдиним центром ухвалення рішень. На відміну від держав, вони не обмежені демократичними процедурами, що робить їх швидшими й дієвішими.
Загрози та виклики
Ідеологія Темного Просвітництва приваблює простотою та радикалізмом. Вона відповідає на реальні проблеми – кризу довіри до демократичних інститутів, повільність рішень, неспроможність ефективно конкурувати з авторитарними режимами. Ба, більше – ця концепція може подаватися як рятівне коло демократії на фоні загроз з боку диктатур.
Ми входимо в часи, коли технологічна та організаційна перевага великої авторитарної імперії може стати підґрунтям для завоювання інших країн та встановлення світового панування. І демократії можуть не впоратися з такими викликами.
До прикладу, вже сьогодні Китай може перетворити свою промисловість в інструмент зовнішньої політики: виготовити декілька мільйонів дронів та загрожувати ними будь-якій країні. І що будуть робити західні демократії перед таким викликом?
Як тільки почнеться війна, в демократіях завжди знайдуться політики і партії, котрі виступатимуть не за оборону, а за компроміс з агресором, поступки і переговори. Загальна мобілізація, великі військові бюджети, непопулярні рішення є необхідними, але незрозумілими обивателям, котрі хотіли б залишитися у своїй звичній зоні комфорту і схильні голосувати за тих, хто обіцяє напівміри та статус-кво. Ідеологи Темного Просвітництва пропонують себе як гарантію сили та стабільності на противагу зовнішнім загрозам.
Проте реалізація ідей Темного Просвітництва на практиці може призвести до небезпечних наслідків. Влада корпорацій або алгоритмів, монархічні експерименти чи технофашизм – усе це не лише кидає виклик демократії, а й загрожує правам людини, свободі слова, можливості впливати на владу. Якщо демократія справді перебуває у кризі, то її реформа потребує не відмови від цінностей свободи та рівності, а пошуку нових механізмів, що здатні поєднати ефективність із збереженням прав людини.
Чи чекають нас Темні часи?
Темне Просвітництво – це не лише інтелектуальна провокація, а й серйозний сигнал демократіям про необхідність змін. Воно показує, що навіть у демократичному світі дедалі більше людей вірить у необхідність «сильної руки», монархії чи навіть алгоритмічного управління. І чим слабшою виглядає демократія у вирішенні глобальних проблем, тим привабливішими стають ці альтернативи.
Поява ідеологів Темного Просвітництва серед найвпливовіших людей США та світу, засвідчує гостру необхідність реформування нинішньої моделі ліберальної демократії. Відмова від необов’язкових дурниць, котрі поглиблюють суспільні розколи і роблять державу слабшою, перегляд цінностей та початок популяризації корисних суспільних ідей, замість деструктивних, можуть дати шанс демократіям на виживання та обороноздатність.
Але найгострішим залишається питання: чи є у демократій ще час? І чи стане Темне Просвітництво новою епохою в історії людства, чи залишиться небезпечною утопією, яка лише оголила кризу сучасної демократії?
Залишити відповідь