Ми живемо у добу, коли брехня, маніпуляції та пропаганда звучать гучніше за голос правди. Алгоритми соціальних мереж, людська психологія та комерційні інтереси створили ситуацію, в якій фейковий контент розлітається мільйонними переглядами, а робота фактчекерів губиться на маргінесах інформаційного простору.
Чому голос правди загубився серед рік дезінформації
Сьогодні Telegram-канали, YouTube-блогери та TikTok-інфлюенсери, які відверто маніпулюють та поширюють вигадану «сенсацію», збирають сотні тисяч підписників. Натомість організації, що роками займаються розвінчанням фейків, залишаються відомими лише вузьким колам освіченої аудиторії.
Яскравий приклад – жоден, навіть поважний фактчекінговий проєкт не здобув такої популярності, як сумнозвісне «товариство плоскої Землі». Жодна українська фактчекінгова організація не перевершила за кількістю підписників і переглядів Арестовича.
Відома вітчизняна фактчекерська група StopFake має у Facebook 70 тис. підписників. А Олексій Арестович на цій самій платформі має мільярд переглядів та понад 700 тис. підписників – вдесятеро більше. Це показує, наскільки легко люди ведуться на емоційні й прості брехливі меседжі та наскільки складно прищепити масам критичне мислення.
Це прирікає «новітніх просвітників» – активістів, котрі просувають медійну грамотність та фактчекінг залишатися на задвірках інформаційних потоків та бути відомими лише невеликій частині суспільства. Конкурувати на рівних з поширювачами фейків та маніпуляцій фактчекерські організації не можуть через об’єктивні причини людської психології та соціально-економічні вади суспільства.
Причини такого дисбалансу — глибокі й системні. Людська свідомість схильна сприймати емоційне та сенсаційне краще, ніж раціональне. Соціально-економічні проблеми, розчарування в інституціях, брак часу та ресурсів для самостійної перевірки фактів – усе це підживлює фейкову індустрію. Фактчекери просто не можуть конкурувати з популістами, які женуться за швидкими лайками й грошима від монетизації.
Як протидіяти брехні?
Але в умовах війни проти Росії така нерівність в інформаційній сфері стає особливо небезпечною. Щодня мільйони українців натрапляють на дезінформаційні відео й дописи, які дискредитують мобілізацію, сіють «зраду» чи підривають довіру до держави. Натомість офіційний телемарафон «Єдині новини» часто ігнорує поширені фейки, не надає інформації про їх спростування та залишає громадян беззбройними у самозахисті в інформаційній війні.
Тому сьогодні конче необхідна свідома державна політика підтримки інфогігієни, фактчекінгу та медіаграмотності. У боротьбі за правду не обійтися без допомоги держави у поширенні контенту та ефірів організацій, котрі борються з фейками, пропагандою, маніпуляціями та просувають інфогігієну. Потрібна широка просвітницька робота та висвітлення раціонального просвітницького контенту, який розвінчуватиме антиукраїнські фейки, які громадяни щодня дивляться в Телеграм, You Tube чи в Тік Ток.
Враховуючи, як успішно російська пропаганда поширилася ще у 2014 році на підприємствах та установах Криму і Донбасу – для протидії ворожій пропаганді не завадить навіть трансляція фактчекерського контенту в школах, вишах, в армії і навіть в державних установах та на підприємствах.
Йдеться не про цензуру чи нав’язування «єдиної правди», а про системне просвітництво. Саме так, як держава проводить антинаркотичні чи антиалкогольні кампанії, або інформує громадян під час епідемій. Такі ж просвітницькі заходи потрібні й для боротьби з інфоепідеміями, для прищеплення громадянам інформаційної гігієни. Це зовсім не аналогії з практиками тоталітарних країн, а спроби відкрити очі тим, кого Кремль роками намагався зазомбувати й обманути.
Не кожен школяр чи медсестра зайдуть на сайт, який розвінчує російські фейки та просуває медіаграмотність. Але вони точно потраплять на відео з Тік Ток, яке дискредитує мобілізацію чи розганяє зраду на користь Росії. Якщо держава не допоможе в масштабувати на ціле суспільство відповіді на російські фейки та розвінчати їх – то українські громадяни самостійно цього не побачать.
Голос правди та раціоналізму не має губитися в ріках брехні. Якщо ми хочемо зберегти демократичне суспільство, здатне протистояти агресії найбільшої у світі країни-пропагандиста, то мусимо зробити інформаційну гігієну важливою частиною національної безпеки.
Бо ігнорування цього завдання – це не лише бездіяльність. Це, по суті, допомога ворогу, який уже довів, наскільки ефективною може бути інформаційна зброя.
Залишити відповідь