(Замкова гора і Ворскла з висоти)
Іноді дорога веде нас не лише в нові місця, а й у нові відчуття.
Так буває, коли йдеш до Замкової гори. Спершу довго спускаєшся вниз, петляєш Куземином, і здається, що вершина десь далеко. А потім — раз, і ти вже майже на самому верху.
Тут відкривається виднокіл, що сягає за обрій. Усе довкола видно, як на долоні: ліси, поля, дахи хатинок у селах. А найдорожче для серця — це річка Ворскла, що виблискує між берегами, наче срібна стрічка. Її видно з гори, і в цю мить ніби чуєш, як вона розповідає свою віковічну історію про наш край.
Знамениту Скельку, про яку писав Іван Багряний, тут не побачиш. До неї треба їхати окремо. Як і в Куземин, як і сюди, на Замкову гору. Бо кожна така мандрівка — це наче зустріч із самим собою, зі своїми коренями.
Не відкладайте на завтра. Поїдьте й подивіться.
Може, саме там, на вершині над Ворсклою, ви побачите справжнє диво — один із наймальовничиших куточків нашої України.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь