25 вересня 2025 року в Оржицькій селищній раді відбулося третє виїзне засідання Українського безпекового клубу (УБК). Цей захід зібрав представників ветеранської спільноти, місцевого самоврядування, військових, експертів, волонтерів та бізнесу задля обговорення одного з найважливіших питань нашого часу – реінтеграція захисників у життя громад.
Зустріч стала майданчиком для чесного діалогу: як підтримати ветеранів після повернення з війни, як допомогти їм знайти себе в новій реальності – не лише через пільги чи формальні програми, а через залучення до суспільного й економічного життя.
Юрій Гончаренко, голова Українського безпекового клубу, громадський діяч, координатор багатьох міжрегіональних безпекових ініціатив.
Змінити оптику: ветерани – не “ті, кому треба”, а “ті, на кого можна”
Юрій запропонував змінити саму філософію ставлення до ветеранів: замість того, щоб розглядати їх виключно як отримувачів допомоги – бачити в них суб’єктів розвитку.
«Ветерани – це не ті, хто слабший чи вразливіший. Це ті, хто вже довів свою здатність брати відповідальність. Це люди, які вміють діяти в складних умовах, ухвалювати рішення, вести за собою», – наголосив він .
Бізнес – це не лише корпорації
Юрій Гончаренко також підняв тему економічної активності ветеранів, зокрема через підприємництво. Але важливо, зазначив він, змінити саме сприйняття поняття “бізнесу”.
«Ми звикли уявляти бізнес як великі корпорації. Але бізнес – це і кав’ярня на районі, і фермерський кооператив, і технічний стартап на кілька людей. І ці формати – найбільш природні для багатьох ветеранів».
Спільнота довіри – це основа ветеранського бізнесу
Гончаренко звернув увагу на унікальну рису, яка вже формується в середовищі захисників – спільноти довіри. Люди, які пройшли фронт, довіряють одне одному, і це створює потужний фундамент для майбутньої спільної діяльності – бізнесу, громадських проєктів, місцевих ініціатив.
«У ЗСУ сьогодні народжуються майбутні команди – ветеранські бізнеси, кооперативи, ініціативи. Вони вже мають лідерів, структури, досвід співпраці. І громади мають бути готові до їх повернення – не з жалем, а з партнерством».
Повернення до громади – не лише про підтримку
У своєму виступі Юрій Гончаренко наголосив: реінтеграція – це не “віддати пільгу” або “створити пільгову вакансію”. Це – глибокий процес включення ветерана в життя громади на рівних, але з урахуванням його досвіду та потенціалу.
«Ветеран має бути не об’єктом політики, а суб’єктом змін. Це той, хто може очолити комунальне підприємство, запустити бізнес, створити ветеранський простір або стати депутатом громади».
Цей підхід, за словами Гончаренка, вимагає від громад нового мислення – відкритості до ініціатив, готовності делегувати відповідальність, створювати рівні можливості.
Чого бракує?
Нині є значний потенціал, але немає скоординованої політики на місцях. Не всі громади розуміють, як саме інтегрувати ветеранів, із чого починати. Часто бракує простих речей:
- регулярної комунікації з ветеранським середовищем;
- аналізу потреб;
- прозорих процедур виділення землі, приміщень, підтримки бізнесу;
- освітніх програм і місцевих ініціатив.
Що робити громадам?
«Не треба чекати на вказівки згори. Починайте з малого – створіть ветеранську раду. Проведіть зустріч. Запитайте, що болить. Це й буде початок ветеранської політики на місцевому рівні», – закликав голова УБК.
Громади, на його думку, можуть стати першими, хто покаже нову модель: не жалісливу, а партнерську, горизонтальну і перспективну.
«У кожному селі, у кожному місті вже є ті, хто пройшов війну. І вони повернуться не просто жити – вони повернуться змінювати. Громади мають бути до цього готові», – завершив виступ Юрій Гончаренко.
Залишити відповідь