ВІЧНИЙ ПОКЛИК. ПІСЛЯМОВА ПІСЛЯ ПРЕЗЕНТАЦІЙ
« Українці, браття милі,
Відгукніться, де ви є;
Чи живі ще, чи в могилі
Давня слава зогниє?..»
(Павло Грабовський. 1894 рік, – таким було «Послання до українців» українського поета із заслання у Тобольську майже 135 років тому.
Павло Грабовський (1864-1902рр). 11 вересня йому виповнилася 161 річниця з дня народження. Давайте згадаємо й пошануємо добрим словом нашого видатного земляка, поета, борця за свободу, справжнього українського патріота. Павло Грабовський народився у селі Пушкарне, Охтирського повіту (!), Харківської губернії, нині село перейменоване на Грабовське, належить до Краснопільської громади на Сумщині. Майбутній поет навчався у Охтирському духовному училищі (бурсі), далі у Харківській духовній семінарії, самотужки вивчав іноземні мови і був одним із перших у харківській народницькій організації «Чорний переділ». Його виключили із семінарії , загребли до війська поблизу Харкова, невдовзі перевели до Туркестанського округу, заарештували за виступ проти армійського начальства, заслали в Сибір. Павло Грабовський прожив усього 38 років, 20 із яких провів на засланні: жив, писав, боровся, кохав, тужив за Україною, до якої доля не дала повернутися. Грабовський був яскравим представником української інтелігенції у російській імперії.
Його зробили вигнанцем за українськість. Із в’язниці він пише протести, на засланні продовжує літературну діяльність, пише вірші, займається перекладами світової літератури, листується із Борисом Грінченком, Іваном Франком, надсилає свої твори до галицьких часописів. Роки заслання підірвали здоров’я українського поета і революціонера, він дуже хворів, помер у Тобольську, похований біля декабристів. Оригінальні поетичні твори Павла Грабовського стали важливим внеском в українську літературу. Павло Арсентійович був певен у тому, що поезія повинна бути сміливим голосом за всіх скривджених і пригноблених, а митець повинен служити своєму народу, і вірити у краще майбутнє свого народу.
Гей, докупи, певні діти!
Всіх веде мета одна:
Шлях любові та освіти
Нас навіки поєдна!
«ВІРШІ ПІД ТРИВОГУ»
Вічний поклик Грабовського і всіх його наступників підхоплюють поети сучасності, поети Охтирщини. Вони пишуть під свист бомб і ракет, ревіння шахедів і повітряних тривог. Охтирка була і є форпостом України. У 2022 році Охтирка стала містом-героєм. Клуб любителів мистецтв «Сокіл» присвятив рідному місту на 384-у річницю із дня заснування свою збірку поезій із символічною назвою «Вірші під тривогу. Охтирка 2022-2025рр». Збірка надрукована у Сумському «Видавничому Будинку «Еллада».
Автори поезій – люди різного віку і статусу, мешканці Охтирщини, яких об’єднує любов до слова, рими та рідного краю. Учасників збірки – 22. Кожен вірш поетичної збірки – це маленька історія життя у прифронтовому містечку, відчуття болю, тривоги і гордості за Охтирку, за Україну, за наших захисників. Авторкою обкладинки є Аліна Костюк, 13-річна охтирська школярка, вихованка Охтирської дитячої художньої школи імені Т.Г.Шевченка, її викладачка Ганна Якимова.
23 вересня відбулася презентація поетичної збірки «Вірші під тривогу». На свято поетичного слова завітав і очільник Охтирки Павло Кузьменко, привітав усіх присутніх із Днем Незалежності, Днем Міста, подякував за Слово, яке допомагає і підтримує повсякчас, бо ж відомо, що слово – це теж зброя.
У фоє міського центру культури і дозвілля «Кнєжа» була створена солідна виставка – знайомство із авторами збірки.
В укритті відбулася поетична вистава «Ми цінуємо своє» у виконанні членів мистецького клубу «Сокіл», театральної студії «Мальви» (кер. Тетяна Акименко), та дитячої театральної студії «Асорті» (кер. Світлана Корнієнко). Автор і режисер сценарію Світлана Корнієнко. Презентація пройшла успішно, бентежно і атмосферно. Поети, артисти, гості – всі присутні були єдиним цілим, як і в перші моторошні дні й місяці 2022 року. Поезія і театр дають силу, яка спонукає до витримки, до віри у нашу Перемогу.
«ФАНТОМНІ СПОГАДИ»
Така назва другої прозової збірки Богдана Науменка, молодого охтирського письменника. До того ж іще й військового лікаря, поета, музиканта, співака, композитора і філософа.
11 вересня у Охтирській публічній бібліотеці відбулася презентація книги «Фантомні спогади». Хвилина мовчання, шана усім загиблим. А потім уже й подія. Богдана Науменка урочисто представили гостям літературної зустрічі. Автор коротко розповів про історію свого життя, свої захоплення та шлях у творчості. Перша книга Богдана Науменка «На вістрі леза» вийшла друком у 2018 році.
Про свою другу книгу «Фантомні спогади», автор сказав: «Ці розповіді про людей, яких не було, але яких можна впізнати, події, яких не існувало, але про які можна здогадатись, війну, якої не мало статися, але вона втілилася в реальність». До книги увійшло сім оповідань: різних за сюжетом, об’єднаних спільною ідеєю. Автор прочитав одне із них. Гості привітали Богдана Науменка із виходом другої книги та побажали успіхів у його творчості.
ВІДПОВІДЬ ПАВЛУ ГРАБОВСЬКОМУ
Повертаючись до послання Павла Грабовського, можна відповісти земляку; «Ми живі, багато в могилі, та їхня слава не зогниє, бо наші мертві роблять нас сильнішими. Ми продовжуємо боротьбу. І мета у нас одна – Перемога».
«Митці повинні служити своєму народу», – вважав Павло Грабовський. І його чують крізь століття сучасні митці, поети і письменники. Вічний поклик до волі, до боротьби не згасає. Голос поетів і письменників Охтирщини звучить потужно.
Слава Україні! Героям слава!!!
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь