Як реалізується проєкт «Запорозькі Тулумбаси – музичний ідентифікатор Запоріжжя на світовій мапі музичних інструментів»

У Запоріжжі за підтримки Українського культурного фонду, Запорізької облдержадміністрації та Запорізької міськради реалізується проєкт «Запорозькі Тулумбаси – музичний ідентифікатор Запоріжжя на світовій мапі музичних інструментів». Він є частиною спільного проекту УКФ та місцевої влади «Запоріжжя: культурний форпост», в рейтинговому експертному голосуванні якого зайняв перше місце.

До його втілення залучені ГО «Центр розвитку бізнес-технологій та культури» (засновник Музею «Барабанза»), Запорозьке Військо Низове «Запорозька Січ», ветеранські спільноти та міжнародні культурні мережі. Про це на пресконференції у «Центрі журналістської солідарності Запоріжжя» розповів керівник проекту Денис Васильєв.

З чого усе починалося

Нагадаємо, що пан Денис зацікавився мистецтвом гри на барабанах ще у 2011 році. За рік разом з дружиною Наталією та кількома однодумцями він створив етномузичний гурт «Барабанза». Під час вивчення японських, індійських, африканських, кубинських перкусійних етнічних інструментів виникло питання: а що ж Україна?

Відповідь прийшла з герба Запорізької області, який розробив відомий художник і геральдист Віталій Пилипенко. На малиновому полі зображений козак із шаблею на лівому боці та рушницею на лівому плечі і клейноди — символи козацької епохи. Булава вказує на владу Президента — глави держави, гаранта державного суверенітету і територіальної цілісності України. Пернач символізує виконавчу владу на місцях. Бунчук — взаємодію між усіма гілками влади. А тулумбаси є символом народного волевиявлення.

Ось вони, корені. Та чомусь про них відомо дуже мало…

Довгий шлях досліджень та знахідок

З 2012 року у клубі «Барабанза» почали вивчати історію тулумбасів, їх появу на українських теренах, досліджували методики їхнього виготовлення, а також опановували грою на цьому унікальному інструменті. І з’ясували безліч цікавих фактів.

• Наприклад, що тулумбаси зберігали довбуші, і виносили їх на загал, коли виникала потреба про щось важливе сповістити козацьку громаду (в церковні дзвони можна було бити лише по релігійних святах або у випадку надзвичайної ситуації на кшталт пожежі).
• Що тулумбас є й досить утилітарною річчю. Під час походу може слугувати казаном, де варять борщ чи куліш, а у бойових обставинах той казан одягає шкіру і стає «ритмічним керівником» шикування-наступу-оборони-атаки козацького війська.
• Шкіру для «кришки» використовували телячу, козячу, верблюжу, на менших за розмірами – вовчу, собачу чи осетрову.
• До рук козаків тулумбаси часто попадали у якості трофеїв або подарунків, рідше козаки самі бралися до їхнього виготовлення.

Проте тулумбаси міцно увійшли до української традиції, а система сигналів вправними козацькими ватажками використовувалася креативно. Аби збити ворога з пантелику, вони перед битвою міняли «сенси» сигналів. Тому важко було сказати, який із них означає, наприклад, атаку, а який – вказівку залягти.

Відродженню цього музичного ідентифікатора Запоріжжя пан Денис з однодумцями присвятив більше десяти років. І теперішній проект став віховим каменем на цьому шляху. Бо отримав підтримку і на державному, і на місцевому рівні.

Що закладено в проєкті?

• В рамках проєкту створюється сталий освітній простір – Школа гри на тулумбасах, відкрита для усіх охочих незалежно від віку та статі.
• Протягом двох місяців тут підготують близько 20 виконавців-добушів, а в перспективі трьох-п’яти років – іще близько 50-ти цих носіїв традиції.
• Розробляються навчальні та методичні матеріали (інструкції, вправи, відео, аналітична стаття українською та англійською мовами).
• У процесі – виготовлення шести тулумбасів (двох дерев’яних та дві пари металевих об’ємом 110 та 330 літрів). А також хоругви, які стануть частиною експозиції Музею історії музичних інструментів «Барабанза» та діючим елементом публічних подій, таких як підняття прапора, вітання почесних гостей, вшанування загиблих Героїв, чи гуртування громади у суспільно важливих ситуаціях.
• Публічні перформенси проекту «Запорозькі Тулумбаси…» відбудуться на національному рівні – на фіналі фестивалю «Червона Рута – 2025», який стартує уже завтра і триватиме до 21 вересня, – і у Запоріжжі під час святкуванні Покрови та Дня міста.

А ще в рамках проекту буде здійснено пілотний підпроєкт з використання гри на тулумбасах як інструменту арттерапії для ветеранів, військових, ВПО.

Насамкінець Денис Васильєв готує документи щодо внесення відновлення забутої гри на тулумбасах до переліку нематеріальної культурної спадщини. І дбає про міжнародну промоцію, аби Запорозькі тулумбаси зайняли гідне місце поруч зі світовими зразками традиційної перкусії, такими як Taiko, Djembe, Tabla.

Джерело: “Промінь“

Новину створено за матеріалами сайту “Промінь“ в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Промінь“.

Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.

Автор: Пушкарьова Світлана