Мама вирощує квіти, тато – комбайнер привозить мамі квіти з поля, а син-школяр дарує букети, викладені на полотні мозаїчними алмазами. Ось така романтична сім’я мешкає у Великописарівській громаді. Щоправда, живе вона на два села – Тарасівку та Порозок, між якими балансує в залежності від безпекової ситуації.
Штангенциркуль та танки
Народилася Ольга в Тарасівці в 1992 році. Коли прийшов час вступати на навчання після закінчення сільської школи, мама переконала в тому, що доньці потрібно їхати здобувати освіту у великому місті і будувати кар’єру та своє подальше життя саме в мегаполісі. Мовляв, там більше перспектив і можливостей.
Отже, дівчина вступила до Харківського машинобудівельного коледжу на спеціальність «Стандартизація та метрологія», добросовісно вивчилася та отримала диплом.
– А потім влаштувалася в Харкові на завод ім. Малишева, який виготовляв танки, – розповідає пані Ольга. – Працювала контролером станочних робіт – вимірювала штангенциркулем деталі, щоб не було погрішностей і поломок. Від тих, здавалося б, дрібничок залежало функціонування цілого величезного танку, тож моя робота була дуже важливою.
Дитина – понад усе!
Великій танковій справі співрозмовниця присвятила чотири з половиною роки свого життя: після закінчення коледжу, як молодий спеціаліст і до декретної відпустки, а потім – і після декрету.
– У Тарасівку повернулася, коли синочку Артему потрібно було йти до першого класу, – ділиться своєю життєвою історією пані Ольга. – Так склалися сімейні обставини, що ми вирішили щоб син навчався в рідному селі, а не у великому місті. І жодного разу не пошкодували про це, адже стартувати в навчанні в оточенні найрідніших, та ще й на свіжому сільському повітрі і з натуральними домашніми продуктами – це те, що ідеально для дитячого здоров’я!
А ви сійте квіти…
Вдома, у батьківській хаті Ольга почала реалізовувати себе в квіткарництві. Це заняття стало для неї хобі, з якого черпала натхнення та життєву енергію. Улюблена справа настільки захопила, що жінка буквально жила нею.
– Першу квітку я придбала, проходячи по базару в Харкові, – згадує вона свої перші кроки у розведенні квітів. – Це була петунія. Купила їх кілька штук. Привезла додому в село, посадила. Сподобалося! Потім були айстри, а після них – лілії та троянди. Висаджувала квіти не просто в землі, а підходила до справи творчо: то там клумбочку зроблю, то там. А якось батько мені віддав старі автопокришки від автівки, тож я їх пофарбувала і зробила в них квітники!
Не зрадила квітам Ольга і з настанням війни. Навпаки, їх тепер у неї стало більше, адже живе на два села.
– Якщо стріляють у Тарасівці – їдемо в Порозок, а почнуться обстріли в Прозку – повертаємося до Тарасівки, – ділиться сумними секретами виживання на прикордонні співрозмовниця.
Одна з найкращих клумб на селі
Зі слів пані Ольги, її квітники – серед найкращих у обох селах. І це – не її власна думка, а так кажуть люди. Квітникарка знає, що давно отримала визнання серед односельців і в Тарасівці, і в Порозку. Їй це приємно і це її тішить. Адже завжди приємно, коли улюблена справа приносить результати. На запитання, чи не монетизувала Ольга власне хобі, відповіла, що навіть і не замислювалася над цим.
Для мене головне – дарувати людям радість. Саме дарувати, а не продавати, адже це зовсім інші емоції, – зазначає жінка. – От йдуть люди вулицею, зупиняються, роздивляються мої клумби, милуються. Питають, чи можна зібрати собі букет. Я завжди дозволяю. Люди дякують за квіти, і це робить мене щасливою. Для мене слова подяки – найвища нагорода!
Душа співає квітами
Зі слів Ольги Крамської, для неї квіти – як живі істоти: вона з ними розмовляє, і її душа наповнюється мелодією, яку неможливо описати словами. Душа співає квітами: петуніями, айстрами, лілеями, трояндами та іншими, якими з ранньої весни до пізньої осені майорять тарасівське та порозківське обійстя.
– Мені подобається, що в дворі гарно і яскраво, – каже пані Ольга. – Безумовно, біля рослин багато роботи, але я дбаю про них із радістю. Рано-вранці пішла полила, ввечері – також. Ну і вдень, якщо спека. У вільну хвилину вириваю на квітниках бур’яни. Окрім цього звісно ж є і інша робота по господарству та на землі, але на квіточки в мене завжди вистачає і часу, і сил.
Ще хочу подякувати своїм помічникам: в рідній Тарасівці батьківській хаті допомагає тато, а в Порозку – чоловік. Тож, якщо мені потрібно повісити кашпо чи прибити гачок, є до кого звернутися. І це – суттєва допомога!
Польові волошки пахнуть хлібом
Цивільного чоловіка Ольги звуть Дмитро, він працює комбайнером та трактористом у сільгосппідприємстві в Широкому Березі.
– Він підтримує моє захоплення квітами, адже і сам є людиною романтичною, – розповідає закохана в чоловіка дружина. – Діма завжди привозить з роботи польові квіти, і це так зворушливо!
Алмазні букети від сина
Радує маму квітами і 12-річний син Ольги Артем. Щоправда, їх потрібно не лише зірвати в полі, а – «виростити» на полотні.
– Це така кропітка робота! Але Артемко в мене дитина талановита, в нього це виходить гарно та швидко, – з гордістю каже жінка. – Син створює квіткові картини, викладаючи їх мозаїкою – алмазами. У нас вдома вже є ціла колекція робіт, виготовлених його руками. Ці картини – хобі Артема, він замовляє їх навіть «під ялинку». На Новий рік отримав подарунок, а за канікули витвір вже готовий! Синочок викладає не лише квіти, а й ікони. Щоправда, це я для себе купила такий зразок, але все не знаходила часу для мозаїчної роботи, тож Артемко з задоволенням взявся і за це. Так швидко виклав дві ікони алмазами!
Матуся говорить, що її син, який перейшов у сьомий клас Тарасівської школи, активно проявляє себе в творчих заходах: бере участь у всіх шкільних конкурсах. І це йому дуже подобається. Недаремно кажуть, що талановита людина талановита в усьому!
– Коли кудись їду, то можу залишити сина вдома з бабусею і дідусем, і дуже вдячна їм за таку допомогу, але завжди беру його з собою, – ділиться секретами материнської мудрості Ольга Черкашина, впевнена в тому, що маминої уваги та любові забагато не буває. – Нам дуже добре з Артемом, ми завжди знайдемо про що поговорити, і взагалі, спільний час мами з сином – це важливо для обох.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь