Росія використовує широкий спектр інструментів для дестабілізації іноземних країн, зокрема ЄС, що виходять за рамки звичайної дезінформації. Одним з таким засобів є FIMI – явище, відоме як Foreign Information Manipulation and Interference, або «іноземні маніпуляції інформацією та втручання», охоплює не лише поширення брехні, але й залучення агентів впливу та псевдоекспертів. Цей термін є ширшим, ніж «дезінформація», яка є лише його частиною.
Насправді, новітня абревіатура вже давно присутня у закордонній політиці Москви. Ще з Середньовіччя Москва поширювала закордоном, особливо за землях України, Литви, Польщі, Молдови, Балканського півострова та у Західній Європі брехливу інформацію для впливу на політику та внутрішнє становище цих країн. Свої завойовницькі прагнення Москва прикривала «захистом православ’я», купуючи під цим міфом місцеве духовенство та культурних діячів, намагалася завоювати симпатії місцевого християнського та слов’янського населення.
Пізніше цю технологію активно застосовував СРСР, який у багатьох країн мав свої агентурні мережі впливу, куплених письменників та журналістів, громадські організації та партії, котрі готували революції та брали участь у впливі на політику. Ці заходи включали пропаганду, дезінформацію, підроблення документів та операції політичного впливу. Сьогодні РФ активно використовує минулий досвід маніпуляцій за кордоном для реалізації своєї імперської політики.
Польське Радіо детально розглядає приклади сучасної російської пропаганди, спрямованої на закордонну європейську аудиторію.
FIMI як новітня версія «активних заходів»
Експертка Польського інституту міжнародних справ Аґнєшка Лєґуцька зазначає, шо сучасні методи FIMI, хоч і мають ту саму мету, що й радянські «активні заходи», проте стали значно складнішими та адаптованими до сучасних технологій. Якщо раніше управління такими операціями було централізованим і повільним (рішення ухвалювали лише на найвищому рівні в КДБ), то зараз FIMI діє як децентралізована мережа. Журналісти, блогери та Telegram-канали можуть швидко реагувати на події, отримуючи загальні «рамки» та «мета-наративи» з центру, а потім самостійно поширювати їх, змінюючи на різний лад. Це значно прискорює процес і ускладнює протидію.
Як приклад, Леґуцька згадує радянську дезінформацію про ВІЛ та СНІД, який нібито був розроблений американськими вченими для знищення афроамериканців. Сьогодні схожі наративи поширюються щодо України та Грузії, звинувачуючи ці країни у розробці хвороб для зараження росіян.
Адаптація та мімікрія: маніпуляції в різних країнах
Російські маніпуляції є надзвичайно адаптивними і добре пристосовуються до місцевих проблем. Вони використовують знання внутрішніх «больових точок» кожної країни. Російська мережа огорнула без перебільшень кожен куточок світу. Росія до кожного регіону має свої ключі – до арабського світу, до Африки, Індії, Латинської Америки, Балкан і тд., пристосовується до актуальних подій у країнах, знається на внутрішніх проблемах і настроях та маніпулює ними.
Якщо проросійські наративи про русскій мір не сприймаються, до прикладу в Польщі, де історична пам’ять про злочини Росії занадто сильна, Москва переходить до просування інших наративів. В цій країні немає сенсу переконувати громадян у тому, що російська окупація була «не такою поганою», що «Росія принесла цивілізацію» і тому подібне – ніхто з поляків у таку брехню не повірить. Тому Росія підливає олії у суспільні проблеми, які вже існують.
Наприклад, у Польщі поширюються антиукраїнські, антиєвропейські та антинатівські настрої, які підживлюють існуючі суспільні розбіжності. В Польщі, Кремль застосовує тактику знеохочення та недовіри до польських та європейських інституцій та робить ставку на українофобію.
Приклади FIMI під час виборів до Європарламенту
Старша аналітикиня NASK Алєксандра Міхаловська-Кубсь на міжнародному круглому столі про виборчу дезінформацію в Європі й світі, який провів Науково-дослідний інститут NASK, доповідала про дезінформацію навколо виборів до Європарламенту. Враховуючи, що голосувало 450 мільйонів людей із 27 країн, розмаїття й кількість дезінформаційних і маніпуляційних впливів величезні.
Серед ключових наративів, які поширювала Росія, були:
- Розпалювання війни: Заяви про те, що ЄС та окремі політики нібито розпалюють Третю світову війну, прагнучи відкритої конфронтації з Росією.
- Мігранти: Наративи про те, що мігранти становлять загрозу для безпеки та культури, а політика ЄС призведе до необмеженої імміграції.
- Чорний піар: Наклепницькі кампанії, як-от звинувачення Урсули фон дер Ляєн у зв’язках її предків з нацизмом.
- Антиукраїнські наративи: Дезінформація про нібито «привілейоване» становище українських біженців, «експерименти над українськими дітьми» та «русофобію» в європейських країнах. Наприклад у Німеччині, дітей нібито у школах налаштовують проти росії й навіть готують до війни з нею.
- Заперечення фінансування: Стверджується, що деякі докази та звинувачення щодо фінансування Москвою окремих політичних партій, таких як AfD у Німеччині, неправдиві, сфабриковані.
Хоча багато з цих наративів були адаптовані до місцевих умов, вони мають спільну мету — підірвати єдність ЄС та дискредитувати демократичні інститути. За словами Міхаловської-Кубсь, ці наративи повторюються по всьому Європейському Союзу, що свідчить про їхню централізовану координацію.
Боротьба з FIMI вимагає не лише викриття дезінформації, а й комплексного підходу, який включає посилення медіаграмотності, співпрацю між країнами та швидку реакцію на нові загрози.
Особливо важлива україно-польська медійна співпраця в галузі медіаграмотності, інформаційної гігієни та протидії російській пропаганді, котра останнім часом робить в Польщі ставку на місцевий націоналізм, прагнучи вбити одразу двох зайців: припинити польську підтримку України, зіпсувавши україно-польські взаємини та посварити Польщу з ЄС.
Залишити відповідь