За три роки повномасштабної війни економічний образ нашої країни в Європі кардинально змінився. Від об’єкта захисту Україна перетворилася на стратегічного партнера, чий досвід ведення високоінтенсивної війни став основою для нових європейських стандартів.
Про це йдеться в дослідженні «Україна очима європейців: аналіз та стратегічні рекомендації (2022–2025) (серпень, 2025 рік), проведеного ГО «Фонд сприяння демократії» за сприяння Фонду Ганнса Зайделя в Україні в межах роботи «Українського безпекового клубу».
Повномасштабна агресія РФ зруйнувала довоєнну «кооперативну» модель безпеки, змусивши ЄС перейти до логіки стримування та нарощування оборонних спроможностей.
Це ілюструє різке зростання оборонних витрат: у 2023 році вони сягнули €279 млрд (приблизно 1,6% ВВП), а на 2024 рік Європейське оборонне агентство (EDA) прогнозує €326 млрд (приблизно 1,9% ВВП). Це найвищі показники за всю історію спостережень Агентства.
Весняний Eurobarometer-2025 свідчить про стабільну підтримку громадянами ЄС питань оборони:
- 81% підтримують спільну політику безпеки та оборони (CSDP).
- 78% занепокоєні обороною ЄС у найближчі п’ять років.
- 77% вважають вторгнення РФ загрозою для безпеки ЄС.
- 59% схвалюють фінансування ЄС на закупівлю та постачання військового обладнання Україні.
Ця підтримка є «політичним киснем» для урядів, які збільшують оборонні бюджети та інституціоналізують допомогу Києву.
Роль України у формуванні нової архітектури безпеки
Україна відіграє триєдину роль у безпеці ЄС: стримує агресію РФ, слугує полігоном для інновацій у військових технологіях і стає майбутнім співвиробником оборонних потужностей. Завдяки новим фінансовим інструментам, таким як Ukraine Facility, акцент зміщується від грантів на довгострокові інвестиції.
Це свідчить про глибоку довіру та усвідомлення того, що безпека та економічна стабільність Європи неможливі без України.
Показово, що Україна перестала бути лише «об’єктом захисту». Її досвід став основою для стандартів ведення високоінтенсивної війни (ППО, дрони, РЕБ, кібербезпека). Роль Києва в європейській безпеці тепер триєдина:
- Стримування РФ на східному фланзі.
- Полігон для швидкої інновації та інтеграції військових технологій.
- Майбутній співвиробник оборонних спроможностей Європи, зокрема завдяки інструментам BraveTech/EUDIS та відкриттю EDF для українських компаній.
Архітектура допомоги структуровано переходить до де-факто інтеграції: мережа двосторонніх безпекових угод (понад два десятки до кінця 2024 року, близько 28 станом на січень 2025 року) та спільні зобов’язання ЄС від червня 2024 року створюють новий рівень перед-альянсової взаємодії. Паралельно НАТО у 2025 році посилює координацію постачань і багаторічну підтримку.
Усе це веде до поетапного зближення оборонних систем, з можливістю прийняття формальних рішень у майбутньому, що залежатиме від політики США та внутрішньої консолідації ЄС.
Європейська безпека вже де-факто переформатована війною: оборона ЄС «повернулася додому», а Україна стала центральним елементом нового порядку.
Зміна економічного сприйняття України
За три роки війни трансформувався й економічний образ України в Європі: з «одержувача допомоги» вона стала партнером, що має конкретну цінність для стабільності ЄС. Ця цінність полягає в таких сферах, як енергетика, критична сировина, оборонна промисловість, цифрові послуги та агрологістика.
Цей зсув підкріплено створенням стабільних фінансових рамок ЄС, зокрема Ukraine Facility та механізмів зменшення ризиків для приватного капіталу (Ukraine Investment Framework), а також кроками великих міжнародних фінансових установ (МФІ). Станом на 8 серпня 2025 року, ЄС уже виплатив Україні понад €22 млрд в рамках Ukraine Facility (включно з «мостовим» фінансуванням у €6 млрд, префінансуванням у €1,89 млрд і чотирма регулярними траншами на суми близько €4,2 млрд, €4,1 млрд, €3,5 млрд і понад €3,2 млрд). Це створює передбачувану основу для переходу від грантів до інвестицій.
Оцінка RDNA4 зафіксувала потреби у відновленні на наступні десять років у розмірі $524 млрд. Ця сума визначає масштаб попиту на капітал, технології та підрядні роботи. Ключовий висновок для інвесторів: попри війну, планування може бути довгостроковим, але з поетапним входженням у проєкти та потужним компонентом зниження ризиків. Де-факто акцент зміщується з «витрат на підтримку» на «довгострокові інвестиції» з умовами для реформ.
Залишити відповідь