У прикордонній Великій Писарівці війна змусила людей бути майстрами на всі руки. Та головне — навчила об’єднуватися. Наприклад, завдяки ініціативності та лідерству жителя селища Ярослава Пугача і згуртованості сусідів на одній із вулиць селища вдалося не лише відновлювати житло після обстрілів, латати дороги й відновлювати електропостачання, а й зберегти відчуття життя там, де ворог намагається залишити лише руїни. Ця історія доводить: навіть у найскладніших умовах сила громади, єдність і взаємопідтримка здатні протистояти хаосу та тримати людей надією на завтрашній день.
Наші люди – і електрики, й пожежники…
— Війна навчила нас бути й електриками, і косарями, і пожежниками, й дорожніми працівниками, – так говорить про свою команду однодумців-патріотів з Великої Писарівки Ярослав Пугач.
Восени минулого року Ярослав Васильович ненадовго виїжджав з селища, що знаходиться в зоні активних бойових дій, до Охтирки, але швидко повернувся додому. Сусіди говорили, що без нього «немає ради». Роботи справді чимало: покинуті дворища заростають бур’янами, суха трава загоряється від ворожих обстрілів і вогонь може перекинутися на будинки. І хоча на його рідній вулиці залишилося чималенько людей, це переважно пенсіонери та ті, хто має проблеми зі здоров’ям. Їм і собі важко дати ради, куди там вже пожежі гасити.
– Васильович у нас як знахідка. Кращого організатора добрих справ нам не знайти, – розповідає місцева мешканка Валентина Шевченко. – У нього це завжди добре виходить. Відразу долучаються до роботи й інші жителі вулиці. Нам із ним нічого не страшно, адже його оптимізм вселяє надію на краще.
ХОРОШИЙ СУСІД — КРАЩЕ РОДИЧА
Вулиця, де проживає Ярослав Пугач, неодноразово зазнавала нищівних ударів із різних видів ворожої зброї. Та пошкодження домівок удавалося швидко відремонтувати завдяки згуртованості сусідів, які зносили постраждалим будівельні матеріали, що були в їхніх господарствах та допомагали залатати діри в духу, забити вікна плівкою чи ДСП тощо.
Навесні стався прямий ворожий «приліт» КАБ по вулиці. У результаті — зруйновані домогосподарства та суцільний безлад на дорозі, що стала непроїзною. Але люди швидко організували прибирання уламків, що розкидало навколо розбитих подвір’їв, щоб не перешкоджали проїзду транспорту, раптом доведеться когось терміново везти до лікарні, та не заважали пішоходам.
До важливих і таких потрібних справ завжди радо долучаються Віталій Овчаренко й Василь Глущенко та інші, які за першим же покликом завжди готові попрацювати для спільної справи. Якщо покосити бур’яни на своїй вулиці – то зайвий раз нагадувати не потрібно, виходять і працюють. За потреби, допомагають і їхні дружини.
Багато жителів вулиці виїхали подалі від кордону. Дехто інколи навідується, коли є можливість, а дехто не приїжджає зовсім. Їхні подвір’я і прилегла територія заростають бур’янами і тоді, здається, що життя тут зупиняється. Та тим, хто залишився, не байдуже, адже вони хочуть зберегти свою вулицю не в гіршому вигляді, ніж до війни. І вони беруться за мотокоси, лопати, сокири і наводять лад.
Тамара Гордєєва в Facebook написала: «Хлопці, вам ціни немає! Бережіть себе, ви нам потрібні». Пані Тамара – одна з жительок вулиці, яка переїхала в безпечніше місце, але думками завжди вдома, у своєму рідному селищі. Вона пишається, що має таких згуртованих сусідів, на яких завжди можна покластися, бо знає, що за її подвір’ям є кому доглянути.
А житель вулиці Олександр Гуцал дякує землякам за турботу про свій край і його домівку теж: «Буду вдячний! Буду «ВИНЕН».
І кожен, хто не вдома, намагається підтримати своїх земляків хоч добрим словом і подякувати за турботу про рідний край.
Секрет виживання та відновлення
Складніше було, коли постало питання, чим засипати вибоїни на дорозі. Через близькість селища до кордону з ворогом спеціалісти не приїжджають сюди. Але ж що робити, коли на дорозі суцільні вибоїни? Життя-то триває! І тут жителі вулиці прийняли колективне рішення. Знайшли вихід зі скрутного становища. Вирішили самотужки засипати вибоїни та вирви від обстрілів піщано-кам’яною сумішшю, що великими купами лежала на сусідній вулиці і призначалася для ремонту доріг у більш безпечний час.
Чоловіки організувалися до роботи, взявши відповідне засоби: хтось лопати, а хтось візок. Одні навантажували, а інші возили й засипали ями.
— Руки є, голова – теж, тож потрібне лише бажання, – ділиться Ярослав. – Безпекова ситуація нині не дозволяє приїжджати сюди жодній службі. Тож і доводиться приймати рішення самим.
Разом і світло, і спокійно
А ось ще один приклад того, як жителі згаданої вулиці самотужки відремонтували пошкоджену електроопору.
Дерев’яна частина опори була пошкоджена, створюючи значний ризик падіння, а отже, — відсутності електроенергії.
— Спочатку ми закопали шпалу, а потім міцно закріпили її з опорою, вирішили, що так буде надійніше, — пояснив пан Ярослав. — Приїзд бригади енергетиків для усунення проблеми малоймовірний, але людям потрібні й світло, а особливо інтернет. Він – єдиний засіб зв’язку з великим світом, бо мобільні мережі не працюють. Це можливість зателефонувати своїм рідним, заспокоїти їх, чи розповісти, як тут життя. Приємно, що у таких складних обставинах земляки організовуються і працюють разом, іноді навіть ризикуючи власним життям.
– Наші люди об’єднуються, щоб бути сильними і незламними, – говорить жителька вулиці Діана Коноз. – Я наразі далеко від дому, але постійно слідкую за новинами у рідній Великій Писарівці, за життям моєї вулиці. Моїм землякам інколи доводиться звертатися за порадою і допомогою до місцевих енергетиків, які також нікуди з селища не виїжджали. Вони вже зрозуміли, що потрібно покладатися тільки на власну винахідливість та співпрацю, щоб виживати.
Людмила Завалій разом із чоловіком залишилися у Великій Писарівці. У чоловіка – робота у сільгосппідприємстві, у неї – віддалено. Розуміють, що небезпечно, але ж продовжують тут жити і більше того, підтримувати ініціативи громади.
– Із такими людьми, як жителі нашої вулиці, можна гори звернути, – вважає пані Людмила. – Працюю я онлайн, тому наявність електрики й інтернету вкрай необхідне. Завдяки нашим сусідам, які, ризикуючи життям, відновлюють пошкоджені лінії, мені спокійно.
На варті порядку та в дружній команді
Ярослав Пугач працював у поліції, три ротації був у зоні АТО, учасник бойових дій, стояв на сторожі правопорядку багато років свого життя.
– У всьому люблю порядок, – говорить він. – Попри те, що йде війна, потрібно підтримувати життя у селищі. Наразі тут усе тримається виключно на ініціативах самих мешканців. Коли мій дім теж зазнав пошкодження, як і в багатьох жителів вулиці, приємно було, що відразу прийшли сусіди й допомогли з ремонтом даху та вибитих вікон. Тепер, на щастя, все в порядку. Нам нічого не страшно, коли ми разом. І це дає сили триматися в умовах воєнних дій. Ми стараємося жити так, як раніше: саджати городи, клопотатися по господарству. Ось і огірочки вже законсервували, помідори теж.
Ярослав Васильович стверджує, що команду об’єднує ще й неформальне спілкування. Щоразу, коли гурт закінчує чергові добрі справи на рідній вулиці, в чавуні на тринозі домліває смачна польова каша чи юшка, приготована ним, або ж смажена картопля на величезній пательні.
— Якщо добре працюємо, то чому б не відзначити завершення роботи чимось смачненьким, приготованим на багатті? Та й заодно обговоримо, що написали у “Ворсклі”.
Герої буденного фронту
Під час нашої розмови з Ярославом Пугачем постукали в хвіртку. Сусідка гукала його на допомогу гасити пожежу на леваді, що раптом зайнялася, ймовірно, після чергових «прильотів» від ворога.
— Ось тепер, самі бачите, як тут живеться. Побіжу гасити загоряння, поки вогонь не підійшов ближче. Потрібно збирати народ, аби врятувати свої помешкання. Вибачте, на розмови немає часу.
Заступник голови Великописарівської селищної ради Микола Богданов, який сам постійно знаходиться в селищі, прокоментував ситуацію:
— Історія цієї вулиці у Великій Писарівці показує, що навіть у найважчі часи все тримається на людях. Коли державні служби сюди не приїжджають через небезпеку, справжньою опорою стають такі небайдужі жителі, як Ярослав Пугач та його команда, Вони не сидять, склавши руки, і не чекають допомоги, а самі беруться до роботи,— від ремонту до прибирання і гасіння пожеж. Це справжні герої буденного фронту. Іншого виходу немає. Треба діяти разом тут і зараз, а не чекати, що хтось зробить це за нас.
Олена ТЯГЛЕНКО
Від редакції
Чому у Велику Писарівку не виїжджають працівники МНС та екстрена медична допомога?. Про це ми запитали у представників служб.
За інформацією від сектору зв’язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій:
— Є об’єктивні причини, чому пожежні розрахунки не можуть виїжджати у населені пункти, що перебувають безпосередньо в зоні активних бойових дій.
Пожежна техніка та особовий склад стають мішенню ворогів. На жаль, непоодинокі випадки, коли рятувальники під час виконання завдань потрапляли під повторні удари. Наше завдання – зберегти життя людей, у тому числі й пожежників.
У таких умовах першими і найоперативнішими рятівниками залишаються місцеві жителі, які допомагають один одному локалізувати займання до прибуття служб. Як тільки ситуація дозволить й територія стане безпечною, рятувальники одразу виїдуть на гасіння та ліквідацію наслідків пожеж.
Ми вдячні мешканцям за мужність і взаємодопомогу. А головне – закликаємо берегти своє життя та за можливості ховатися у безпечних місцях під час атак.
Відповідь представника екстенної медичної допомоги:
— Ми добре розуміємо, що люди чекають допомоги від медиків навіть у найгарячіших точках. Але, на жаль, коли населений пункт перебуває під постійними обстрілами чи атакою дронів, медичні працівники не можуть туди виїжджати — це смертельний ризик. Автівки швидкої допомоги легко стають мішенню для ворога. І свідченням тому – нещодавнє влучання в медичне авто у Великій Писарівці.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь