Під час чергового обміну військовополоненими додому повернувся житель Великописарівської громади Микола Чеботарьов.
До війська він пішов служити ще задовго до повномасштабного вторгнення, тому ворога зустрічав зі зброєю в руках одним із перших. На жаль, уже в перші дні агресії, 26 лютого 2022 року, Микола потрапив у полон під Волновахою Донецької області.
Попри тиск та примуси, він не виконав наказу ворогів і відмовився топтати український прапор. Мабуть, саме через цю непохитність його так довго й не повертали.
Чеботарьов Микола Анатолійович, народився 14 січня 1979 року, служив у військовій частині А0536. Звільнили його з полону під час великого обміну, що припав на День Незалежності України — 24 серпня 2025 року.
Про визволення воїна найпершою була повідомлена його сестра Людмила Москаленко. За її словами о 15:00 надійшло офіційне повідомлення від Координаційного штабу: «Вітаємо! Чеботарьов Микола Анатолійович був звільнений з полону!»
Після цього зателефонували й дали можливість поговорити з братом, який щойно ступив на вільну українську землю.
Рідне село Миколи — Лукашівка, розташоване на самісінькому кордоні з росією. Нині сюди постійно заходять диверсійно-розвідувальні групи та навіть звичайні російські військові. Тож повернутися додому поки що для Миколи — лише мрія. Але без підтримки він ніколи не залишався: понад три роки його чекали рідні, друзі та вся громада.
Нам вдалося поспілкуватися з його сестрою Людмилою Москаленко, яка нині мешкає в Охтирці:
— Я як старша сестра, яка з самого початку займалася спочатку пошуком, потім визволенням брата, була неймовірно щаслива, коли побачила повідомлення, а потім і почула його голос. Найбільше тішить, що він уже на рідній землі, в Україні. Уся наша родина, родичі, друзі чекали цього дня. Ми його любимо, пишаємося ним. Для нас він найкращий брат, син, батько, чоловік, друг і побратим. Це для нашої сім’ї величезне щастя. Через тиждень з’явиться можливість обійняти його, взяти за руку і сказати: «Ти наш герой!». Пишається ним не тільки наша родина, а й уся Україна.
Людмила також також розповіла, що під час боїв у Волновасі з Миколою був його син Юрій, який нині продовжує службу в тій самій військовій частині А0536.
— У свої 23 роки він справжній Герой! Я дуже пишаюся, що маю такого племінника, — додала жінка.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь