На Алеї Слави попрощались з Вадимом Вишневським. Наш земляк був майстром на всі руки, люблячим батьком та дідусем, все життя будував дім мрії для своєї родини. 29 березня 2024 року він взяв до рук зброю, щоб захистити найдорожче — свою сім’ю та Україну. Його бойовий шлях обірвався 13 жовтня 2024 року на Покровському напрямку, але пам’ять про нього, як про чесного воїна з позивним «Вишня», житиме вічно.
Народився 13 січня 1970 року в місті Шостка. Навчався у школі № 12, був гарним учнем – уважним, старанним, допитливим. Після закінчення 8 класів вступив до Шосткинського ПТУ-13 (зараз – Шосткинський центр професійно-технічної освіти) на спеціальність «Контрольно-вимірювальні прилади та автоматика». Тут він здобув професію та знайшов багато друзів, у вільний час захоплювався волейболом. Після закінчення училища Вадим проходив строкову армійську службу, у складі військово-повітряних сил (був водієм). Після армії чоловік повернувся до рідної Шостки, почав працювати на знаменитій «Свемі». Одружився. За словами рідних і друзів, Вадим Вікторович завжди намагався дати родині найкраще, був гарним чоловіком і батьком. Особливою радістю останніх років для нього стало народження онучки, яку він дуже любив і носив на руках.
Наш земляк мріяв про свій дім, під дахом якого буде збиратися їх велика та дружня родина. Після придбання будинку Вадим невтомно продовжував будівництво та ремонт, все робив власними руками. Йому дуже подобалось займатись садівництвом, вирощувати та збирати врожай.
Вадим Вікторович завжди працював, не міг лінуватися та сидіти на одному місці. Він був майстром на всі руки та брався за будь-які завдання, підходив до роботи відповідально.
Також він був одним з найкращих покрівельників у місті. Серед його робіт – декілька церков та багато будинків у Шостці
Інший талант – це здатність дружити. Як дуже товариська і доброзичлива людина, він мав багато друзів та знайомих. Всім намагався допомогти і підтримати.
На захист Батьківщини Вадим Вікторович був призваний був 29 березня 2024р. За бойовий позивний обрав «Вишня» (так його називали друзі ще з дитинства). Перед прощанням з рідними сказав: «Йду захищати своїх дітей і рідну землю»… На фронті користувався повагою побратимів. Сьогодні вони з болем і смутком згадують солдата на позивний Вишня: «Вадим був безвідмовним, ніколи не ухилявся від поставлених бойових задач. Він був людиною слова «сказав-зробив», завжди протягував руку допомоги побратимам. Цінувався за свою чесність і був душею нашого колективу».
Кожного дня рідні дзвонили до Вадима, намагалися підтримати добрим словом. Він також при першій нагоді телефонував сім’ї. Останній раз наш земляк спілкувався з дружиною та сином 10 жовтня – зателефонував перед бойовим завданням. Розраховував повернутися через кілька днів і одразу ж передзвонити… Це була єдина обіцянка своїй родині, яку чоловік не виконав…
Солдат Вишневський Вадим Вікторович героїчно загинув 13 жовтня 2024 року, на Покровському напрямку – під час виконання службових завдань, пов’язаних з захистом незалежності та цілісності України…
Автор: З Фейсбуку Миколи Ноги
Схиляємо голови перед пам’яттю воїна! До земля вклоняємось родині, яка віддала найдорожче заради нашої Батьківщини!
Джерело: “ШосткаNews.City“
Новину створено за матеріалами сайту “ШосткаNews.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “ШосткаNews.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь