У липні виповнюється 39 років з того моменту як сцена стала для мешканки Великописарівської громади Тетяни Гонтаренко творчо – робочою платформою.
Співоча родина – співоча дитина
Тетяна Миколаївна народилася в селі Ямне в родині, яка славилися своїми вокальними здібностями.
— Мама, щоправда, співала лише вдома, а от тато був зі співочої династії, мав неабиякий талант, співав скрізь — і на концертах, і на гулянках, — каже пані Тетяна. — Та попри це татусь не пов’язав спіацький талант із своєю професією: працював у колгоспі. А в місцевому хорі співав у вільний від роботи час. І я ходила з ним на репетиції. Пам’ятаю ці походи з раннього дитинства, ще дошкільнятком.
— До сих пір перед очима хор, обличчя диригента, хоч і не пам’ятаю його ім’я, — говорить Тетяна Миколаївна.
Тані 10 років. Акомпанує Олексій Зінов’єв
Таня має талант!
Сама ж дівчинка проявила себе вже в першому класі: голосиста учениця виступала з сольними піснями не лише на шкільних святах, а й на районних і навіть обласних.
Справжнім визнанням дитячого таланту було запрошення стати учасницею масштабного концерту на сцені театру ім. Щепкіна в Сумах. Тетянка на той момент навчалася в 5 класі, і виступ на заході такого рівня став знаменною подією не лише в її житті, а і в культурному житті всього Великописарівського району!
— Я виступила з сольним номером — заспівала під симфонічний оркестр пісню «Хай завжди буде сонце!»., — з гордістю згадує пані Тетяна.
Тетяні 14 років. Акомпанує Микола Карпенко, який тоді працював у Ямненській школі, викладав співи. Під час навчання у Сумському культосвітучилищі майбутня артистка приїхала додому на канікули і взяла участь у концерті
Музична освіта
Звісно ж, у такої талановитої дівчинки варіантів з освітою було небагато: однозначно, вона буде музичною. Тож після закінчення восьми класів Тетяна вступила на навчання до Сумського культосвітницького училища. Навчалася, встигала виступати на сцені не лише в Сумах, а й у Ямному. Ніколи не відмовляла, якщо земляки просили виступити на концертах.
Отримавши в 1986 році диплом, 18-річна випускниця «культпросвіту» стояла на порозі Великописарівського районного відділу культури, який на той час очолювала Людмила Доброхотова.
— Я дуже вдячна Людмилі Іванівні за те, що попри направлення з училища на роботу художнім керівником Попівського будинку культури, вона залишила мене у Великописарівському районному будинку культури методистом, — говорить Тетяна Миколаївна. — Пізніше керівниця галузі культури району призналася, що чудово знала на що я здібна, бо на її очах проходили всі мої сольні виступи. Тому і вирішила залишити працювати в головному закладі культури Великописарівщини. Чи могла Тетяна на той час уявити собі, що з методиста виросте до керівника? Каже, що ні.
— Мені просто хотілося працювати у гущі культурних подій, — згадує свою тодішню мотивацію жінка.
1986 р. У Великописарівському РАГСі під час виконання обрядових пісень. Тетяна Гонтаренко, Катерина Іншина, Тамара Гордєєва, Дмитро Бречка
24 роки директорства
У 2001 році Тетяну Гонтаренко призначили на посаду директора Великописарівського Будинку культури, яку обіймає до цього часу.
Зараз заклад має назву «Комунальний заклад Центр культурних послуг «Великописарівський Будинок культури».
За роки роботи в культурній галузі пані Тетяна вийшла заміж і народила двох синів. Як поєднувала роботу з материнством, та ще й в сільській місцевості, де вдома і городи, і підсобне господарство?
— Нормально, адже я ніколи не була сама: поруч завжди були рідні — чоловік, свекруха, сестра, — розповідає Тетяна Миколаївна. — До того ж, я з обома дітьми сиділа в декретних відпустках. Зі старшим сином — рік, а з молодшим — всі 3. Тож встигла і з малими набутися, і увагу їм приділити.
Ну а після виходу на роботу, звісно ж, ситуація стала інакшою, але, знову ж таки, дуже виручала підтримка близьких.
Зі слів Тетяни Миколаївни, вона жодного разу не була присутньою на святкових новорічних ранках своїх дітей. Адже в цей період у неї були свої «ялинки»: насичений графік роботи, відпрацювання святкової програми.
— Тоді такий час був, що батьки так не займалися дітьми, як зараз. І діти на мене не ображалися, що на шкільних заходах замість мене була присутня бабуся або тітка (племінник навчався у класі разом з сином, тож сестра приходила до обох). Сини розуміли, що робота є робота. А от снідали і вечеряли вони завжди зі мною. Годувала своїх дітей тільки я!
А чи ж успадкували сини родинний співоцький талант та чи продовжили сімейну династію вокалістів? Виявляється, що старший син хоча й закінчив місцеву музичну школу, але свою освіту та професію з музикою не пов’язав. А молодший — і взагалі не хотів нічого слухати про заняття музикою. Але хлопці знайшли себе в інших галузях і тішать матусю своїми успіхами кожний у своєму напрямку.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Сучасні реалії
Безумовно, за 24 роки директорства найскладніші часи роботи — саме зараз.
За словами Тетяни Гонтаренко, раніше працювати було набагато легше. Була своя рідна сцена у Великій Писарівці, своя апаратура. Зробили «прогон» концерту з ведучими — це і було якісною репетицією. А зараз все робиться онлайн. Ніяких “справжніх” концертів, а так хочеться бачити глядача, відчувати енергетику зали!
— Намагаюся репетирувати в с. Ямне та Вільне, — ділиться тонкощами професійних буднів Тетяна Миколаївна. — Готуємо музичні вітання до всіх свят. Шукаю в інтернеті пісні, вислуховую їх, записую слова, співаю під фонограму. Це складний процес. Але дуже цікавий, і мені подобається моя робота. За 39 років професійної діяльності в мене безліч дипломів і грамот, у тому числі — і від Сумської обласної адміністрації. Та тепер все пропало, бо залишилося у Великій Писарівці у знищеному КАБами Будинку культури.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Сольна кар’єра
Здебільшого Тетяна Гонтаренко — солістка на концертах та заходах, хоча говорить, що любить співати разом з колегами. Але не завжди це можна здійснити, бо багато наших артистів стали внутрішньо переміщеними особами, а декому складно добиратися на репетиції.
— Як директорка будинку культури, скажу, що основна складність при підготовці концерту — це дати 25 номерів, виходячи з сил колективу, — каже пані Тетяна.— Щонайменша кількість виступів має бути 17. Ми ж намагалися виступити достойно, тому я співала і сольно, і в дуеті, і в тріо, і в ансамблі.
На цені Великописарівського районного будинку культури (нині зруйнованого КАБами)
Працювали завжди добросовісно. Такого, щоб на сцені звучала записана пісня, а ми просто розкривали роти — не було. Ми співали і співаємо лише наживо.
Фонограмою у нас називалася мінусовка, тобто — музика без слів. Це звичайне явище, так працюють всі.
Який у мене репертуар? Взагалі полюбляю ліричні сумні пісні. Серед улюблених співачок — Софія Ротару та Оксана Білозір, тож саме їхні пісні і співаю.
Калина і коровай
Співрозмовниця згадує випадок, як колишній керівник Великописарівського району, голова адміністрації Микола Дрощенко перед концертом у Сидоровій Ярузі попросив, щоб вона заспівала його улюблену пісню про калину двічі — першою та завершальною. І спеціально досидів до кінця програми, щоб вдруге її послухати.
— Я з цією піснею навіть у Сумському Конгрес – Центрі виступала!, — з гордістю каже героїня матеріалу.
Життя на три місця
Звісно ж, для будь-якої творчої людини ідеальним варіантом є робота, що лежить у площині «Я і творчість». Та під час війни все настільки ускладнилося, що на шляху до сцени доводиться долати тернистий шлях.
Так, з березня 2024 року Тетяна Гонтаренко балансує між трьома населеними пунктами: Охтиркою, де в неї робота, Полтавою, куди вона евакуювалася разом з родиною, та Ямним, де її рідна батьківська хата та її власний дім.
Наша героїня постійно в русі, бо постійно в дорозі. Як довго триватиме такий режим життя – невідомо.
— Як я мрію повернутися на нашу рідну Великописарівську сцену і заспівати!, — говорить Тетяна Миколаївна. — Мені взагалі заспівати легше ніж щось сказати!
Ми віримо, що мрії нашої героїні неодмінно здійсняться, і з Великописарівської сцени лунатиме її чарівний голос!
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь