Її історія — це розповідь про незламність, про єдність та про те, як поезія здатна зцілювати та надихати. Про те, як участь у конкурсі, організованому двома медіа – зі Сходу і Заходу країни — газетою «Ворскла» із Сумщини та радіо «Розділля 93 ФМ» зі Львівщини зроблять її поезії піснями, серед яких і «Спомин про знищене село», вщент зруйноване російськими обстрілами. Та все по порядку.
ЧУЖЕ СЕЛО, ЩО СТАЛО РІДНИМ
У далекому 1988 році після закінчення технікуму цукрової промисловост Тетяна Надточій приїхала працювати за направленням на Лукашівський крохмальний завод, що на Великописарівщині. Тут зустріла свою долю. І вже незабаром молодята будували родинне життя в Олександрівці, звідки родом її чоловік Сергій. Народився син, жили у злагоді. З роками колись чуже село стало для пані Тетяни до глибини душі рідним.
— У городах понад річкою у нас росли розкішні сосонки, а свіже повітря дурманило запахом хвої, грибів і ягід. Фантастична природа зачаровувала. Мені так сподобалася Олександрівка! Дуже! Це було моє життя, мій світ, мій дім, — згадує вона.
ВІЙНА ЗАБРАЛА ВСЕ, АЛЕ НЕ ЗЛАМАЛА ДУХ
Війна безжальна. Вона знищила все, що Тетяна так любила! Її дім згорів, довелося переїхати до батьківського, в Олешню, що на Охтирщині. Статус ВПО, втрата всього, що мала ладні зламати будь-кого. Але Тетяна знайшла віддушину в творчості.
Раніше цю липу було видно через вікно в домівці пані Тетяни, зараз — через руїни
Писати вірші почала випадково. До війни інколи «на замовлення» подруг римувала привітання до днів народжень чи інших свят. Але що підштовхнуло її до справжньої поезії, й сама не знає.
— Якось узимку, напередодні війни, їхала в автобусі до мами, і в голові почали складатися рядочки. Перший вірш був про зиму. Приїхала додому, записала, — розповідає Тетяна.
Відтоді з’являлися в самобутньої поетеси рядочки про інші пори року, рідну Олешню, де народилася і виросла, і про Олександрівку, в якій пройшли 35 років щасливого подружнього життя. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення ворога, тем не просто стало більше, вони змінилися. Думки Тетяни постійно просилися назовні, емоції виплескувалися, лягали на папері рядочками болю, надії та віри. Те, що глибоко ранило душу, щодень випробовувало її творчість, а рядки ставали більш довершеними і проникливими.
У творчому доробку Тетяни Надточій уже понад двісті поезій, пройнятих щастям і радістю довоєнних спогадів, смутком та розпачем, завданими війною. У її віршах страждання переплітається з надією та вірою у краще майбутнє.
«ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ» ДАЄ НАТХНЕННЯ
— Про те, що у Великій Писарівці на базі Центральної публічної бібліотеки діє поетично-літературне об’єднання «Джерело натхнення», почула від знайомих, — розповідає Тетяна. — А потім у фейсбуці земляк Павло Фінтісов звернувся до працівників бібліотеки з пропозицією: «Запросіть на захід «Джерела натхнення» Тетяну Надточій». Так я й потрапила на один із заходів, що організував цей колектив. Тоді, перед війною, моя творча «скарбничка» лише починала поповнюватися. Скажу чесно, реакція на мій візит у членів колективу була різна. Та й не дивно, бо я — людина нова. Так, Ольга Котельникова, відома та активна учасниця літературного життя, яку називають «поетичною епохою рідного краю», була дещо занепокоєна: «Хто це така? Чи пише вона вірші? Звідки вона?» А вже незабаром із Ольгою Максимівною ми добре потоваришували, вона часто мені телефонує, у соцмережах під моїми публікаціями висловлює підтримку і захоплення.
Творчість, особливо поезія, часто стає джерелом сили у найважчі часи. Свідчення того — збірка «Великописарівщина поетична», що вийшла в друк під час повномасштабної війни. Особливу цінність виданню надають щирі й глибокі вірші Тетяни Надточій — поетеси, яка стала активною учасницею місцевого літературного об’єднання «Джерело натхнення» й знайшла в ньому не лише творче середовище, а й щиру підтримку.
— Я добре пам’ятаю, як одного дня сказала Тетяні: «Твої вірші цікаві. Ходи до нас, у “Джерело натхнення”. Тут можна не тільки читати, а й учитися, отримати пораду, — згадує багаторічна учасниця об’єднання Тамара Овчаренко. — Наше об’єднання — це майданчик, де поети можуть поділитися найсокровеннішим. І саме такі щирі, відкриті рядки, як у пані Тетяни, торкаються сердець. Вона стала для нас важливим голосом, що звучить правдиво й глибоко.
Своїми враженнями поділився і Володимир Гаманов — знаний місцевий поет, чия творчість вирізняється глибокими філософськими нотами:
— Коли я вперше почув вірші Тетяни, то зрозумів: це поезія не випадкової людини, а особистості, яка пройшла через біль і не втратила світла. У її поезіях є щось справжнє, вистраждане, але водночас життєдайне. У «Джерелі натхнення» Тетяна гармонійно влилася в наше коло, її слово звучить разом із нашими голосами, і це дуже цінне.
А от думка голови Великописарівської селищної ради Людмили Бірюкової, яка брала активну участь в укладанні збірки,
— У моменти тривоги й невизначеності саме поетичне слово може зігріти душу, нагадати про красу, про те, хто ми є, і за що боремося. Ця збірка — не просто книга, це доказ того, що культура живе й розвивається навіть під ворожим вогнем. Поезія — наші спільні кроки до збереження пам’яті, традицій і голосу громади.
ПІСНЯ ЄДНАННЯ: СХІД І ЗАХІД РАЗОМ
Творчість подружила Тетяну Надточій не лише із земляками, а й зі співвітчизниками з інших регіонів України. Мистецький проєкт «Золотий зорепад», ініційований медіа «Ворскла» з Сумщини та радіо «Розділля 93 ФМ» зі Львівщини, дав нове життя її творам. Ще й став цікавим експериментом: мелодії до поезій створювалися за допомогою штучного інтелекту.
Із далекої Львівщини, звідки надійшла неймовірна підтримка Тетяні як одній із учасниць, написали пісню на її слова «Заплаче небо».
Це стало для неї справжнім одкровенням, усвідомленням того, що Схід і Захід — разом. Її поетичне слово вирушило у подорож ефіром за підтримки очільниці радіо «Розділля 93 ФМ» Ірини Тельки.
— Коли я працювала над аранжуванням пісні на слова пані Тетяни, каже Ірина, — мене вразила її щирість і глибина. Це був момент, коли технічний процес перетворився на справжнє мистецтво. Її вірш промовляє до серця, а музика лише підсилює це. Для мене важливо було, щоб ця пісня не просто прозвучала, а залишила слід. І, здається, це вдалося. У цьому проєкті ми об’єднали не просто регіони, ми поєднали емоції, сенси й надію.
— Це просто неймовірно! Я відчула таку єдність, таку підтримку, що це неможливо передати словами, — каже Тетяна.
МАМИНІ ПОЕЗІЇ – МІСТОК ДО РІДНОГО ДОМУ
Пісня Тетяни Надточій, що стала символом єднання, долетіла й до її сина Сергія, яким вона завжди пишається. З дитинства він мріяв бути військовим, щоб обороняти свою країну. У 2014 році після закінчення з відзнакою Полтавського війського коледжу, Сергій потрапив на схід України, до зони антитерористичної операції. Сьогодні продовжує боронити рідну землю від ворога, а поезія, що народжується з материнського серця, стала живим зв’язком з родинним корінням, справжнім оберегом.
— Коли ворог стирає з лона землі рідні місця, мамина поезія стає для мене мостом до дому, — каже Сергій Надточій. — Через її вірші я знову і знову згадую стежки мого дитинства, чую шепіт вітру над тими полями, що колись були мирними. Мама вкладає в кожен рядок тепло і світло, яке пробиває найщільнішу темряву війни. У миті відчаю чи втоми її поезії дають мені сили, нагадують, за що я стою, і вірю, що це голос справжньої України — сильної, люблячої й нескореної. Для мене її поетичні слова — це оберіг, який я завжди ношу з собою.
БУДЕ ЩЕ НЕ ОДНА ПІСНЯ!
На своїй сторінці у мережі фейсбук пані Тетяна продовжує викладати власні вірші, більше, мабуть, для своїх земляків, таких, як і вона, переселенців.
Заплаче небо сірістю провини,
Стряхнеться простір від земних жалів,
Збунтує кров і понесе лавини
До берегів, залишених портів.
Ці рядки поетеси, покладені на музику, близькі сьогодні багатьом українцям, які пройшли такий само шлях поневіряння, стали спільним голосом болю та пам’яті для цілої громади.
Найбільше Тетяна Надточій мріє про мирне життя. А ще — перечитати багато цікавих книг і подорожувати. Не обов’язково їхати десь далеко, адже наша Україна є унікальною і цікавою . І щоби була Перемога, про яку Тетяна обов’язково напише. І народиться ще не одна пісня!
ПІСЛЯМОВА
У мистецькому проєкті «Золотий зорепад» взяли участь ще вісім поетів Сумщини. Пісні на їхні вірші прозвучали у спеціальному концерті в рамках проєкту, звучать в ефірі «Розділля 93 ФМ», їх можна послухати в соціальних мережах. Життя триває.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь