«… Сонце пече, річка тече. Влітку на вулиці так гаряче…. Це наше літо…», – співає гурт «Тартак»
МАНДРІВКА ВИХІДНОГО ДНЯ
Дивовижна природа, яскраві враження, цілюща енергія, легендарна історія – кожен мандрівник шукає це по всіх усюдах. Та необов’язково їхати за тридев’ять земель, можна поїхати в Климентове, що під Охтиркою, і пересвідчитись, що вся краса і сила тут, на нашій землі. «Український клуб Охтирки» відкрив свій туристичний сезон із пізнання рідного краю. 24 червня охтирські туристи мандрували екологічною стежкою Литовського бору Гетьманського національного природного парку. Це був фантастичний день! Відкриттів було достатньо, і емоції просто переповнюють, як же не поділитися радістю?! Це було літо 2020 року.
ЕКОЛОГІЧНА СТЕЖКА
Екологічна стежка – це пізнавально – туристична стежка, облаштована інформаційними стендами для екологічної освіти населення. Зазвичай, такі стежки прокладені в зонах організованого туризму в національних парках та ландшафтних заповідниках. Всі, хто зупиняється на відпочинок у Литовському бору, мабуть бачили такий стенд: «Гетьманський парк…» А читали? А занурювались тією стежкою? Можливо… Але якщо екскурсію проводить досвідчений екскурсовод – то це вже зовсім інша річ. Все по справжньому, по крутому.
Оксана Суслова та Ірина Зуза, провідні фахівці із екоосвіти Гетьманського НПП, були нашими гідами. 24 червня 2020 року вони відкрили й «подарували» нам перлину Охтирщини, Сумщини, України – Гетьманський парк. Дякувати – не передякувати.
КЛИМЕНТОВЕ – географічний центр Гетьманського національного природного парку. І саме тут мав би бути візит-центр. Сподіваємося, що все ж таки буде. Екскурсію почали із прикмет цього дня. І якщо зранку було схоже на дощ, то далі розпогодилось і день був ідеальний. Спочатку наша гідеса Оксана зробила невеличкий екскурс в історію нашого краю. Ми почули про союз чотирьох гетьманів, Гетьманщину зі столицею у Глухові та їхні володіння на нинішній території Сумщини. Так починався розвиток незалежної України. І багато води витекло із того часу… Та ВОРСКЛА тече собі й досі. І в незалежній Україні у 2009-ому році створюється ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПАРК. Символ заповідної території – сірий журавель (занесений у Червону книгу). Ворскла – одна з найбільших приток Дніпра. Протяжність річки 122 км територією Сумщини. Гетьманський НПП простягається вздовж Ворскли. Лісова система є найстарішою (!) в Лівобережній Україні. Рослинний світ нашого парку налічує приблизно 1013 видів, а тваринний – 2580, багато з яких занесені до Червоної книги України. На території Охтирщини визначені і оберігаються законом 6 заповідників. Попереду нас чекала магічна стежка.
ЛИТОВСЬКИЙ БІР – це пам’ятка лісопарку, унікальний реліктовий сосновий бір. На цій ділянці в 41 га вік дерев сягає до 300 років. Колись давно тут з дерев точили живицю, яка йшла у виробництво скипидару, каніфолі… І ці дерева ще стоять, позначені часом. «Соломонова печатка», або просто купина запашна – це отруйна рослина, «трьохголовий дракон» – могутня сосна, обійнявши яку, треба загадувати бажання, цілющий філейник, поляни конвалій і суниць, поодиноких грибів, сухої хвої і бирок – це запахи лісу, совник – будиночок для сов, пір’їна дятла на осонні, у верхів’ї сосен чути його невпинний стукіт. Десь бродять лосі, косулі, повзають червонокнижні плазуни… Відбулося повне занурення в природу. І я бачу себе на тій стежці, як у кіно. І не хочеться звідти виходити… «Тут нічого не можна чіпати, рубати, прибирати, виносити, – попереджають нас екскурсоводи, – заповідна зона». Забираємо тільки спогади і віковічну енергію сосен.
Територія Литовського бору поділена на квадрати, межі визначають шлагбауми, їх аж 50. По стежці – інформаційні стенди, чистота, спів пташок, шум дерев і БОЖА БЛАГОДАТЬ… Ми виходимо на оглядовий майданчик. А тут – такий краєвид, що перехвачує подих… Велич, простір, кургани, Ворскла… Це колишнє прикордоння… Тут жили наші предки, тут велися битви… 1399 рік. Битва на Ворсклі між Литовським князівством і Золотою Ордою… Тепер це земля України. Там за річкою – село Боголюбове, Тростянеччина. Там працюють археологи, знаходять артефакти тисячолітньої давнини. Дивимось у вічність … У небі кружляє орлан, а може яструб.
РЕКРЕАЦІЇ
Екологічна стежка всього 900 м. Це ніби все знайоме з дитинства, але сьогодні ми зрозуміли, що це наші перли, наш скарб, подарований природою. Китайські туристи, які були раніше, ті придивлялися і фотографували кожну квіточку, травинку, мурашку… Їм було все цікаво. І французам, і німцям…
РЕКРЕАЦІЯ – це активний відпочинок з метою оздоровлення, культурно – ознайомча і спортивна програма на спеціальній території. Нарешті дійшли до рекреаційної зони, до Ворскли. Знову «ох та ух!», « яка краса!». Ні, це не Карпати, це Климентове, Гетьманський НПП. До речі, для любителів «зеленого туризму» – це найдешевше місце в Україні. Інспектори приготували нам чай із річковою м’ятою, який тонізує, надихає, «захоплює в полон»… Ворскла тут вузенька, але стрімка, течія вирує. Поплавали, підкріпились, у волейбол немає сили грати, сушимось на сонці , милуємось живописними пейзажами. І дивуємось невже це все наше?!
ВРАЖЕННЯ
ЛЮДМИЛА НОВОСЄЛЬСЬКА: «Лицар на білому коні зі щитом і списом стоять на високому пагорбі. А я у білій довгій вишитій сорочці із стрічкою на чолі подаю йому руку. Ніби проводжаю на військовий збір…», – я знову згадала свій дитячий сон, коли ми стояли на оглядовому майданчику. Я наче відчула себе у зоо-річній давнині. Ще мене вразили історичні відомості про точіння живиці, про гетьманів. І, взагалі, дивовижне – поряд».
ЛЮБОВ МУРАСТА: «Литовський бір, екологічна стежка – це справжній рай. Тут я відчула потужну енергію. Поряд були люди із спорідненими серцями і відкритими душами. Це якесь єднання».
2025 РІК. ЧЕРВЕНЬ
Війна не закінчилася. Навпаки, стала повномасштабною. Бо – ворог, скажений російський сусід, не має кордонів зла, скаженіє, казиться, ніяк не сказиться.
А ми живі. І знову літо. Наше літо. І яке ж літо без річки, без Ворскли?! І ми їдемо в Климентове. Руїни обабіч дороги не дають забути пережите і бути насторожі щохвилини. Литовський бір-заповідник поки що закритий для прогулянок. Ми знаходимо перевірене, безпечне місце. І занурюємося в рай. Людей, машин обмаль, тільки дерева шумлять, пташки співають, під ногами гарячий пісок і безкрайнє ромашкове поле. Ворскла тече… Заростає потроху, але вкрита білими і жовтими ліліями. Вода при березі чиста-пречиста, золотий пісок виблискує сонячним промінням і рибенята бавляться досхочу… Вода свіжа, прохолодна. Смільчаки купаються, чоловік із вудкою шукає рибне місце… Ворскла тече, природа буяє, вражає і наповнює радістю. Якби не війна.
А ще ми пили шампанське, гуляли луками, співали українських пісень, планували майбутнє… Ввечері спілкувалася з товаришем, який давно живе в одній дружній європейській країні.
Не уявляю, як це пити шампанське, коли в країні війна?
А ти приїдь і … уявиш.
«Гаї шумлять – я слухаю. Хмарки біжать – милуюся. Милуюся-дивуюся, чого душі моїй так весело». Павло Тичина. 1914 р. Співає гурт «Пиріг і батіг» нині, під час війни. І це наше літо.
До зустрічі, Гетьманський парк!
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь