У XXI столітті соціальні мережі стали не лише дзеркалом суспільства, а й інструментом масового впливу. Книга «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» Пітера Сінґера та Емерсона Брукінґа (англ. LikeWar: The Weaponization of Social Media) є блискучим аналітичним дослідженням того, як цифрові платформи перетворилися на арсенал інформаційної війни, де лайк, репост чи мем — це не жарт, а бойовий постріл.
Соціальні мережі як поле бою
Пітер Сінґер — військовий аналітик і стратегічний мислитель, у співпраці з Емерсоном Брукінґом створив роботу, яка вражає не лише глибиною, а й актуальністю.
Головна теза книги: соцмережі вже не просто платформи для обміну інформацією — вони перетворилися на новий театр бойових дій, де перемагає не той, хто має більше армії, а той, хто виграє в інформаційній маніпуляції. Автори показують, як «вірусні» кампанії, фейки, тролі та боти стали інструментами у руках держав, терористів, корпорацій і навіть звичайних користувачів.
Через приклади Дональда Трампа, ІДІЛ, кампанії Кремля, хактивістів, зірок Instagram і звичайних тролів, книга доводить, що інформаційна війна вже давно триває — просто вона ведеться у стрічках Facebook, Twitter, TikTok.
Автори з перших сторінок стверджують: соцмережі — це не просто засіб комунікації, а нова форма ведення війни. Вони наводять безліч прикладів, які доводять, що Facebook, Twitter, Instagram та TikTok уже не просто відображають події — вони їх створюють, підсилюють і спрямовують. Від збройних конфліктів до виборів президента — усе стало полем битви за увагу, емоцію й вірусний ефект. Сінґер і Брукінґ наголошують: у цій війні перемагає не правда, а те, що поширюється найшвидше. А це, як правило, — фейк, емоційний вкид або добре спланована маніпуляція.
Політика у форматі клікабельності
Один із найгостріших аспектів книги — вплив соцмереж на політику. Автори демонструють, як радикальні меседжі та гасла стали політичним капіталом саме завдяки алгоритмам, які просувають найгучніше. Кампанії Дональда Трампа, Brexit, втручання Росії у вибори в США 2016 року — все це не просто політичні події, а інформаційні операції, у яких кожне повідомлення було зброєю.
Політики, блогери, держави, терористи й маркетологи тепер змагаються за те, хто згенерує більший інформаційний вибух. Соцмережі заохочують провокації, розпалювання ненависті, спрощення складних тем до «чорне/біле». Політика перетворилася на шоу, де важливо не що ти кажеш, а скільки разів тебе репостнули.
Війни без куль, але з величезною шкодою
Окрема увага в книзі приділена тому, як соцмережі змінили обличчя сучасної війни. Вони стали:
- засобом вербування (ІДІЛ через Twitter і YouTube),
- зброєю дезінформації (російські кампанії в Україні, Сирії, США),
- технологією деморалізації (розгін фейкових відео, психологічні атаки через Telegram-канали),
- інструментом мілітаризації цивільного населення (тролінг, інформаційна участь звичайних користувачів).
Сінґер і Брукінґ наводять приклади, коли інформаційні вкиди ставали причиною реальних смертей або військових дій. Наприклад, як неправдива історія про хімічну атаку могла викликати авіаудар або як тролінг і фейки в Twitter впливали на рішення генералів і президентів.
Одним із ключових меседжів книги є те, що не уряди, а алгоритми соцмереж визначають, що буде «в тренді». І ці алгоритми — заточені під залучення, прибуток, емоцію. Це означає, що система заохочує найекстремальніше, найманіпулятивніше, найнебезпечніше.
У підсумку — кожен користувач соцмереж може стати несвідомим агентом у чужій інформаційній війні. Достатньо одного кліку — і ти поширюєш наратив, створений для дестабілізації країни, впливу на вибори чи деморалізації населення.
Книга «Війна лайків» має захопливий, але водночас експертний стиль викладу, багато гарних прикладів та кейсів впливу дезінформації у інформаційній війні, позбавлена зайвого моралізаторства, але має повчальний і попереджувальний характер. Хоча у фокусі уваги — здебільшого США, але це компенсується можливістю провести паралелі.
Автори зібрали вражаючу кількість кейсів: від війни в Сирії й анексії Криму до маркетингових кампаній та «інфоатаки» на Ріанну. Війна лайків – це радше попередження, а не проповідь. Це не книга-маніфест, а радше карта мінного поля: «Ось що відбувається. І ось що буде, якщо нічого не змінити».
Книга рекомендована для читачів, які цікавляться медіаграмотністю, інформаційною гігієною, цифровою безпекою та політикою.
«Війна лайків» — це не про майбутнє. Це про теперішнє, в якому ми вже живемо. В епоху, коли війни виграють не на полі бою, а в стрічках новин, Сінґер і Брукінґ нагадують: інформація — це нова зброя, а ми всі — або солдати, або мішені.
Залишити відповідь