Директор Ямненського загальноосвітнього закладу середньої освіти Іван Воронко розповів читачам «Ворскли» про те, як живе ліцей сьогодні.
— Іване Миколайовичу, на яку кількість учнів розрахований навчальний заклад та скільки реально в ньому навчається?
— Триповерхове приміщення будувалося з того розрахунку, що в ньому навчатиметься 460 дітей. Все зроблено з максимальною зручністю для учнів: на першому поверсі розташована їдальня та класи молодшої ланки. На другому і третьому – класні кімнати для середніх та старших школярів. Був навіть басейн.
Умови для навчання – чудові. Сучасне обладнання, класи НУШ (нової української школи) зі стандартним сучасним набором – мультимедійною дошкою, ресурсною кімнатою та кабінетом психолога.
До речі, про посаду психолога хочу сказати окремо: це дуже потрібний фахівець у навчальному закладі. Адже психолог – це той індикатор, який регулює психічний стан дітей. Зараз без психолога взагалі не обійтися!
Хоч працює він онлайн і спілкується з учнями по телефону, але ми бачимо по діткам, що робота результативна і потрібна.
Що ж стосовно наповнюваності закладів, то наразі в Ямненському ліцеї навчається 75 учнів. Плюс у нашій Вільнянській філії – 37, і в Тарасівській ще 24.
Тобто, всіх разом виходить 136. Всі вони виїхали за територію Великописарівської громади, але знаходяться в межах Охтирського району.
Чи спостерігається вибуття та прибуття дітей? Так. Наприклад, до нас на навчання повернулися троє учнів з багатодітної родини (7, 8 і 9 клас), які виїхали до іншого району.
А ще повертаються старшокласники, які після закінчення 9 класу збиралися вступати до професійно-технічних училищ або коледжів, але потім у них плани щодо освіти змінилися і вони пішли до 10 класу, щоб вступити потім до вищих навчальних закладів.
Що стосується колективу, то разом з філіями у нас працює 41 педагог, 3 бухгалтери, 4 одиниці технічного персоналу в Тарасівці, 5 – у Вільному і 12 – у Ямному.
Основна частина колективу залишилася жити й працювати у громаді. Один педагог евакуювалася до Полтавщини, ще одна – за кордон. Але вони не звільнялися і не знайшли роботу на новому місці: працюють у нас. Навчання ж відбувається у дистанційному форматі, вчителі працюють з дому, тому все добре.
Кадрового голоду ми не відчуваємо, ліцей та філії повністю укомплектовані. Усі педагоги та учні забезпечені гаджетами для дистанційної роботи та навчання.
— Вважається, що дистанційне навчання значно програє очному в плані рівня отриманих дітьми знань та освітніх втрат. Яка Ваша особиста думка з цього приводу?
— За всіх не скажу, але в Ямненському ліцеї та Вільнянській і Тарасівській філіях я впевнений: навчальний процес у нас відбувається на належному рівні. Ми не женемося за оцінками. Нам головне – дати учням знання. У нас немає ані освітніх втрат, ані прогалин: вчителі добросовісно викладають свої предмети, а діти старанно оволодівають шкільною програмою.
Головний показник засвоєння знань з предмету – це НМТ (національні мультимедійні тести). У нас всі виставлені оцінки повністю відповідають результатам тестів. До того ж, у нас немає дітей, які сидять самі вдома за дистанційкою. В основному батьки наших учнів – безробітні, тому мають можливість займатися власними синами й доньками.
Учні здебільшого евакуйовані до Охтирки та району. А щоб отримувати виплати згідно статусу внутрішньо переміщеної особи, мами з татами мають бути офіційно працевлаштованими. А де вони ту роботу знайдуть? Тому на допомогу приходить інший варіант: оформити офіційний статус із догляду за дитиною, яка перебуває на дистанційному навчанні. Це зараз виручає багато сімей і дає можливість отримати додаткову копійчину до родинного бюджету.
До того ж, зараз повітряні тривоги лунають часто, і діти змушені бігати раз по раз по укриттях. Бувало, 9 – 12 годин учні проводять у підвалах. Звісно ж, вони багато втрачають у плані освіти. А при онлайні дітям спокійніше, бо ніхто нікуди не біжить, всі сидять вдома з батьками. А ті вже вирішують, де та як ховатися.
— Посада директора школи завжди була відповідальною. А під час війни в очільника закладу прифронтової території робота значно ускладнилася. Поділіться власними секретами, завдяки яким Вам вдається зберегти учасників освітнього процесу в купі, щоб ні колеги, ні учні не залишалися у Ямненському ліцеї?
— Я завжди готовий до спілкування, завжди беру слухавку від усіх! Цілодобово! І це – моє правило номер один і мій життєвий принцип. Адже якщо людина телефоную пізньої години – значить, їй це потрібно. І я не можу відбитися чи не відповісти. Бо це не по – людськи по відношенню до колег, батьків чи учнів.
Найчастіше за все мене турбують мами з татами з приводу довідок-підтверджень, що їхні діти навчаються в нашому закладі онлайн. Це для тих виплат ВПО, про які я згадував вище.
За рік я виписав таких довідок приблизно 500 штук. А з початку цього року – вже майже 200.
— Ямненський ліцей, який Ви очолюєте, регулярно обстрілюється ворогом. В якому стані він зараз і як він підтримується?
— Кожний навчальний заклад – Ямненській, Вільнянській та Тарасівський, утримується в належному стані. Працівники їх обкошують, приводять до ладу після обстрілів, фарбують. Навіть дерева всі стоять побілені! Головне – закрити дірки та отвори, які утворюються внаслідок обстрілів, та вберегти приміщення від опадів, щоб дощ та сніг не налетіли всередину і нанесли ще більшої шкоди. Із усім цим ми справляємося.
— А як взимку? Чи опалюєте будівлі?
— Ми пережили складний опалювальний сезон. Ямненський ліцей тимчасово не опалюється, бо він розбитий і система опалення вийшла з ладу. А от у Тарасівці та Вільному ситуація краща, тому беремо кочегарів на зимовий період. В ідеалі – 3 людини на сезон, які працюють у 3 зміни. У нас є досвідчені кочегари, одні й ті самі, працюють вже років 10. Тому нових не набираємо, обходимося власними кадрами. Кочегари свою роботу знають: дрова горять, а вони – поруч сидять.
— Нелегкий період позаду, навчальний рік добіг до завершення, про що і сповістив останній дзвоник. Свято також відбувалося в дистанційному форматі?
— Звісно ж! Навчальні заклади відзняли відео з виступами учасників освітнього процесу, яке виклали на сторінці Ямненського ліцею. потім подивилися діти, батьки та педагоги. У нинішніх умовах свято – тільки таке! Ну а вже випускний проведемо в Охтирці. Сьогодні якраз домовилися з Чернеччинським будинком культури про це. Ми вже не вперше користуємся їхніми послугами, дуже подобається. Керівник відділу культури Чернеччинської громади Олександр Білоус завжди все організовує на найвищому рівні, за що йому – велика подяка!
— Скільки цього року випускників Ямненського ліцею? Ким мріють стати хлопці та дівчата, які закінчують школу під час війни?
— Усього випускається 20 дітей: 11 – після 11 класу в Ямному, і 9 – після 9 класу в Вільному. Куди вступатимуть? Валерія Хоруженко планує на юриста, Олег Шевцов – хоче здобути аграрну спеціальність, адже змалку допомагає батьку-аграрію. Сімейна династія. Решта дітей свої плани на майбутнє на широкий загал не озвучують, і це їх право.
— Що цьогоріч бажають випускникам класні керівники, які вклали в своїх учнів свої душі і вони вже їм як рідні?
— Класний керівник у Ямненських випускників – Володимир Миколайович Мовчан. Він вчитель фізики та інформатики. Його урочиста промова звучала так: «Цьогоріч останній дзвоник лунає по – особливому: дистанційно, через екрани моніторів. Хоч ми і не змогли зібратися в рідній школі, але емоції та теплі слова не втратили своєї щирості.
Як класний керівник, відчуваю гордість за вас – дорослих, сильних, готових до нового етапу життя. Ви – покоління, що вміє долати виклики, зберігаючи доброту й жагу до знань.
Нехай останній шкільний дзвоник стане символом вашої готовності йти вперед, попри будь – які обставини. Успіхів вам, мої дорогі випускники!».
— Іване Миколайовичу, а чого бажаєте своїм випускникам Ви, як директор?
— Взагалі, я з сумом прощаюся з цими дітьми, які перегортають сторінку свого шкільного життя і йдуть у доросле. Бажаю їм, щоб школа залишила для них лише приємні спогади. А вони щоб ніколи не забували своїх педагогів, які їх навчали, підтримували, знаходили в них таланти, розвивали їх як особистості. Ну і звісно ж, щоб дякували власним батькам, які виховують з них достойних людей.
Ну а найголовнішим подарунком для педагогічного колективу будуть досягнення наших учнів. Тож нехай отримані в школі знання будуть тим багажем, що допоможе дітям досягти успіху!
— Чи підростає зміна майбутніх першокласників? Є малюки, які невдовзі поповнять ряди ваших школярів?
— Так, у Ямненському дитсадку «Сонечко» приблизно 30 вихованців. Це при тому, що в селі зараз взагалі приблизно 400 мешканців проживає. Дошкільна освіта відбувається дистанційно, тому малеча «відвідує» дитячий садок через монітор гаджету. Це сумно, але такі, на жаль, нинішні реалії.
Ще 7 діточок є в Вільному. Тож, буде кому йти найближчими роками до першого класу.
— Що ви як керівник опорного закладу освіти хочете сказати нашим читачам?
— Великописарівську громаду потрібно підтримувати! А діти – це основа громади. Люблю, коли діти офлайн, а не через екран! Коли в школі є діти, коли галасно, гамірно, дзвенять дитячі голоси. Оце і є справжня школа! Але, впевнений, що скоро настане перемога і ми всі повернемося до своїх навчальних закладів – разом з учнями, педагогами та всіма працівниками!
Ямненський ліцей запрошує на дистанційне навчання дітей з усіх куточків світу. У нас професійний колектив, дружня учнівська спільнота. Ласкаво просимо!
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь